Житомирський апеляційний суд
Справа №292/138/25 Головуючий у 1-й інст. Рябенька Т. С.
Категорія 62 Доповідач Борисюк Р. М.
23 жовтня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 292/138/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Пулинська державна нотаріальна контора Житомирської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Рябенької Т.С. у селищі Пулини,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття ним спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном у три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_4 , яка останні роки свого життя проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира входить до складу спадщини після її смерті.
Відповідачі у справі це його рідний брат та сестра, інших спадкоємців першої черги немає. Заповіт мати не складала. Після смерті матері спадщину прийняла його сестра ОСОБА_2 та оформила свідоцтво про право на спадщину за законом. 05 квітня 2024 року він звернувся до Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області для оформлення спадщини після смерті матері, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що він пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Вважає, що цей строк пропущений ним з поважних причин. Зокрема, із 2004 року він хворіє на туберкульоз, у вересні 2006 року проходив курс реабілітації протягом 40 днів в обласному протитуберкульозному санаторії "Лісова казка". Дана хвороба, яка була вилікувана в 2016 році, постійно відволікала його, не даючи зосередитись на оформленні спадкової справи. У вересні-жовтні 2014 року він перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , яка входила до складу сил, що залучалися та брали участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. Підготовка та проходження служби в АТО в перші півроку після закінчення шестимісячного строку після смерті матері унеможливлювали прийняття ним спадщини, оскільки він був зосереджений на інших процесах.
Стверджував, що на момент відкриття спадщини та впродовж шестимісячного строку для її оформлення він працював в гімназії № 1 селища Хорошів Житомирського району двірником-садівником. З лютого 2014 року по 05 березня 2021 року перебував у шлюбі та проживав з ОСОБА_5 , яка страждала окозахворюванням, тому він здійснював постійний побутовий догляд за нею.
Всі наведені вище обставини в сукупності перешкодили йому вчасно звернутися до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав після смерті матері.
Рішенням Пулинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі, позивач просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Інші доводи скарги зводяться до мотивів позовної заяви, які викладені вище.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Павлова Д.Д. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити і надала пояснення. які відповідають змісту позовних вимог та поданої скарги.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Муха М.С. апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яке є законним та обгрунтованим, - без змін. Також представник пояснив, що законних підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 немає.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача були відсутні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а зазначені ним обставини не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Судом встановлено, що батьками позивача є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданого 15 лютого 2024 року (а.с.4).
Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00043613194 від 15 лютого 2024 року позивач у зв'язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_7 змінив дошлюбне прізвище " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 " (а.с.5).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 15 лютого 2024 року, повторно виданого відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 58 (а.с.14).
Із копій довідок виконкому Пулинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 540 та № 541 від 05 квітня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_4 , на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ). Разом з нею на день смерті та протягом шести місяців після її смерті за вказаною адресою ніхто не був зареєстрований (а.с.6-7).
Постановою державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. від 05 квітня 2024 року № 196/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що він не прийняв спадщину у порядку та в строк, встановлені чинним законодавством (а.с.8).
Згідно копії свідоцтва про хворобу № 441, затвердженого постановою військово-лікарської комісії від 05 травня 2015 року, та копії виписного епікризу військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 , призваний на військову службу до Збройних Сил України з січня 2015 року. Знаходився на стаціонарному обстеженні та лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 з 18 лютого 2015 року по 07 травня 2015 року. У зв'язку з хворобою мультирезистентний туберкульоз обох легень та хронічний вірусний гепатит В непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с.9, 10).
Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_1 № 74 від 21 жовтня 2014 року старший солдат ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в період з 17 вересня 2014 року по даний час (а.с.11).
З копії довідки військової частини НОМЕР_5 № 4729 від 04 квітня 2016 року слідує, що солдат, призваний по мобілізації, ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні у лазареті військової частини польова пошта НОМЕР_5 (а.с.12).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого 13 лютого 2018 року Черняхівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_1 13 лютого 2018 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (а.с.13).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 05 березня 2021 року Романівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), та копії довідки про причину смерті № 15 від 24 лютого 2021 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15, 16).
Згідно витребуваної судом першої інстанції копії спадкової справи № 70/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , спадщину після смерті останньої прийняла її дочка ОСОБА_2 , шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. 12 серпня 2014 року державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , а саме: на квартиру АДРЕСА_3 . Чинні заповіти після смерті ОСОБА_4 відсутні (а.с.42-93).
За правилами частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами частин 1, 2 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані зі спадкуванням, які регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Так, згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами 1 та 2 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина 1 статті 1221 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. Із таким висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом з тим вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 11 липня 2018 року у справі №381/4482/16-ц, провадження №61-12844св18, від 11 листопада 2020 року у справі №750/262/20, провадження №61-14038св20, Верховний Суд виснував, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані із тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи спори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суди мають враховувати, що прийняття спадщини є правом спадкоємця, і залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини потрібними є волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Підставою для визначення судом додаткового строку для подання заяви є виключно наявність поважних причин, тобто таких, які безумовно унеможливлювали вчинення особою дій по прийняттю спадщини. Такі причини та обставини мають існувати об'єктивно, тобто, незалежно від особистих уявлень спадкоємця чи сприйняття ним певних фактів. Встановлений законом шестимісячний строк є цілком розумним та достатнім для вчинення спадкоємцем юридично значимих дій щодо прийняття спадщини, а тому причини, які об'єктивно унеможливлювали вчинення дій щодо прийняття спадщини, мають існувати протягом усього цього строку, або принаймні, протягом його істотної частини, з такими наслідками, щоб протягом решти строку спадкоємець об'єктивно не мав змоги реалізувати своє право на прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна першорядно стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини і до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Як роз'яснено в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Докази, які беруться до уваги судом при визначені поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, є переважно письмові докази - довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості щодо обставин, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори в строки встановлені статтею 1270 ЦК України.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач посилається на те, що з 2004 року він хворіє на туберкульоз, у вересні 2006 року проходив курс реабілітації протягом 40 днів в обласному протитуберкульозному санаторії "Лісова казка". У вересні-жовтні 2014 року він перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , яка входила до складу сил, що залучалися та брали участь в АТО на території Донецької та Луганської областей.
У той же час, як зазначено у позові, на момент відкриття спадщини та впродовж шестимісячного строку для її оформлення він працював в гімназії № 1 селища Хорошів Житомирського району двірником-садівником.
Судом встановлено, що позивач на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 був спадкоємцем за законом. У позовній заяві він не зазначає об'єктивних причин, які б унеможливлювали подання заяви про прийняття спадщини впродовж установленого законом шестимісячного строку.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтями 79, 80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, у позивача були відсутні реальні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а зазначені ним обставини не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, тому відсутні правові підстави для задоволення його позову і визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері.
Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).
Доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 24 жовтня 2025 року.