Житомирський апеляційний суд
Справа №274/10087/24 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
23 жовтня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 274/10087/24 за позовом представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю. у місті Бердичеві,
У грудні 2024 року представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк», Банк, Товариство, Позивач) звернуся з даним позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 286/25-473 від 31 липня 2007 року, розраховану на підставі частини 2 статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2011 року у справі № 2-535/11, яка станом на 23 лютого 2022 року становить 605 265,78 грн, з яких: сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість - 125 434,87 грн, сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість - 479 830,91 грн.
Позов мотивувався тим, що 31 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 286/25-473. При його укладанні було встановлено ліміт кредитування в сумі 95 000,00 доларів США під 13,5 % річних, із кінцевою датою погашення до 30 липня 2017 року.
01 липня 2009 року було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, згідно з якою збільшено ліміт кредитування до 98 170,92 доларів США зі сплатою 15 % річних починаючи із 20 жовтня 2008 року та встановлено нову кінцеву дату погашення кредиту 30 липня 2022 року.
Рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було припинено Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк», шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
12 серпня 2022 року позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції.
30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Відповідно до умов кредитного договору, відповідачка зобов'язалася в порядку та на умовах, що визначені Договором, повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, однак остання належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2011 року у справі № 2-535/11 стягнуто на користь АТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 286/25-473 від 31 липня 2007 року, в розмірі 843 628,69 грн (згідно рішення суду ця сума є гривневим еквівалентом до валюти кредиту за офіційним курсом на відповідну дату). Дане рішення відповідачкою не виконано.
Крім того, у 2018 році Банком було звернуто стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» та зареєстроване право власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк», який в тому числі забезпечував виконання зобов'язань і по даному Кредитному договору відповідно заборгованість погашалася.
ОСОБА_1 оскаржила рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки в судовому порядку.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у справі № 274/1577/18 було частково задоволено позов ОСОБА_1 та скасовано рішення державного реєстратора від 03 березня 2018 року про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком та відновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_1 .
Отже, з урахуванням того, що рішення державного реєстратора було скасоване, заборгованість по кредитному договору відновилася.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У поданій апеляційній скарзі, представник Банку просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та вирішити питання судового збору сплаченого у суді першої інстанції та при перегляді у апеляційному порядку.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Представник вказує, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що заборгованість по Кредитному договору на даний час погашена а рішення суду від 18 жовтня 2011 року виконане повністю.
Зазначає, що у 2018 році банком було звернуто стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку згідно статей 36 - 37 Закону України «Про іпотеку» та зареєстроване право власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк», який в тому числі забезпечував виконання зобов'язань і по даному Кредитному договору, відповідно заборгованість погашалася.
Після того, як банк зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки ОСОБА_1 отримала довідку про погашення заборгованості по Кредитному договору.
Також вона у судовому порядку оскаржила рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у справі №274/1577/18 було частково задоволено позов ОСОБА_1 та скасовано рішення державного реєстратора від 03 березня 2018 року про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком та відновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_1 .
Отже, з урахуванням того, що рішення державного реєстратора було скасоване, заборгованість по Кредитному договору відновилася.
Представник звертає увагу, що рішення суду від 18 жовтня 2011 року відповідачкою на даний час не виконане, на підтвердження чого було надано розрахунок боргу про здійснення нарахувань згідно частини 2 статті 625 ЦК України за період із 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року на стягнуту і не погашену суму боргу 843 628,69 грн.
Тобто, в даному випадку прострочене зобов'язання підтверджене судовими рішеннями та іншими доказами, що у справі, а відповідно є доведеним в повній мірі. Відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що вона виконала рішення суду від 18 жовтня 2011 року.
У поданому відзиві, представник відповідачки - адвокат Гуменюк О.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з дотримання норм матеріального та процесуального права, - залишити без змін.
У судовому засіданні, представник позивача - адвокат Михніцький Г.Ю. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та надав пояснення, які відповідають доводам поданої скарги.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гуменюк О.В. подав заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримав раніше поданий відзив.
Належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у її відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що сама по собі відміна реєстрації права власності банку на предмет іпотеки не є достатньою правовою підставою для повторного нарахування грошового зобов'язання за кредитним договором, якщо виконання рішення суду, яким було визначено обсяг зобов'язання, вже завершено, що підтверджено документально. Тому, наявні у справі докази не доводять обґрунтованості нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за кредитним договором № 286/25-473 від 31 липня 2007 року.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 липня 2007 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 286/25-473, за умовами якого сторони погодили ліміт кредитування в розмірі 95 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних, з кінцевою датою погашення до 30 липня 2017 року (а.с.35-37).
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01 липня 2009 року збільшено ліміт кредитування до 98 170,92 доларів США, зі сплатою 15 % річних, починаючи із 20 жовтня 2008 року зі строком повернення кредиту 30 липня 2022 року (а.с.33-34).
Згідно із договором іпотеки, що укладений 31 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» та ОСОБА_1 , остання передала в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 286/25-473 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28-32).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2011 року у справі №2-535/11 із ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 286/25-473 від 31 липня 2007 року в розмірі 843 628,69 грн (а.с.76).
Відповідно до розрахунку боргу за період із 12 березня 2007 року до 01 лютого 2022 року АБ «Сенс Банк» нарахувало ОСОБА_1 125 434,87 грн 3 % річних на суму невиконаного грошового зобов'язання в розмірі 843 628,69 грн в порядку статті 625 ЦК України. За цей же період позивач нарахував ОСОБА_1 479 830,91 грн - інфляційних втрат суму боргу 843 628,69 грн (а.с.77, 78).
Також АТ «Сенс Банк» до позову долучило заяву про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2012 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-535/11 від 08 лютого 2012 року про стягнення із ОСОБА_1 боргу за договором кредиту в розмірі 843 628,69 грн та копію виконавчого листа (а.с.13).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у справі №274/1577/18 було частково задоволено позов ОСОБА_1 та скасовано рішення державного реєстратора від 03 березня 2018 року про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком та відновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_1 .
Відповідно до долученої до відзиву відповідачкою заяви ПАТ «Укрсоцбанк» від 30 травня 2018 року - ПАТ «Укрсоцбанк» просило виключити із державного реєстру Іпотек та зняти заборону відчуження з нежитлової будівлі магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка налужить ОСОБА_1 (а.с.95).
Згідно із копією довідки від 31 травня 2018 року, начальник Житомирського відділення АТ «Укрсоцбанк» повідомив ОСОБА_1 , що її заборгованість за договором кредиту № 286/25-473 від 31 липня 2007 року, зі строком користування по 30 липня 2022 року повністю погашена 27 березня 2018 року (а.с.90).
Відповідно до кредитного звіту Українського бюро кредитних історій відомості про наявність боргу за кредитним договором № 286/25-473 від 31 липня 2007 року станом на 16 січня 2025 року - відсутня (а.с.98-102).
Згідно копії постанови державного виконавця від 25 червня 2018 року виконавче провадження № 34674320 щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ПААТ «Укрсоцбанк» боргу в сумі 845 448,69 грн завершене, оскільки борг сплачено в повному обсязі згідно довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 31 травня 2018 року (а.с.117).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статі 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Станом на дату ухвалення судового рішення у даній справі відповідачка не надала жодних доказів реального погашення заборгованості по Кредитному договору, а лише надала довідки з минулого, які втратили свою актуальність.
Рішення суду від 18 жовтня 2011 року відповідачка на даний час не виконала на підтвердження чого позивачем було надано розрахунок боргу про здійснення нарахувань згідно частини 2 статті 625 ЦК України за період із 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року на стягнуту і не погашену суму боргу 843 628,69 грн, копію договору іпотеки, копію постанови Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у справі № 274/1577/18.
Крім того у справі наявна інформація із ДРРПНМ, з якої вбачається, що за ОСОБА_1 відновлене право власності на предмет іпотеки за рахунок якого в минулому погашалася заборгованість.
Тобто, у даному випадку прострочене зобов'язання підтверджене судовими рішеннями та іншими доказами, що наявні у матеріалах справи, а відповідно є доведеним в повній мірі.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не звернув увагу на той факт, що реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком, які стали причиною погашення заборгованості по Кредитному договору були скасовані судовим рішенням за позовом ОСОБА_1 , а тому відповідно борг відновився.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.
В постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного
Кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь період невиконання рішення суду про стягнення боргу.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть після скасування реєстраційних дій, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржників від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Позивачем подано до суду докази існуючої заборгованості за вказаним кредитним договором, яку стягнуто рішенням суду та видано виконавчий лист, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачкою виконано чи частково виконувалось рішення суду.
Установивши, що судове рішення про стягнення заборгованості по кредитному договору ОСОБА_1 фактично не виконала, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у позивача права на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат унаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2011 року.
Враховуючи викладене з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню три відсотки річних за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 125 434,87 грн та інфляційні втрати за період з березня 2017 року по лютий 2022 року в розмірі 479 830,91 грн, разом 605 265,78 гривень.
Апеляційний суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційні втрати та не вбачає підстав для його зміни.
Відтак, доводи апеляційної скарги скаржника знайшли своє підтвердження матеріалами справи, та приймаються до уваги колегією апеляційного суду.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
За приписами статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Отже, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 7263,2 за подання позовної заяви та 10 895,00 грн - за подання апеляційної скарги, а всього 18 158,20 грн.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» -задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2025 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 286/25-473 від 31 липня 2007 року, розраховану на підставі частини 2 статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2011 року у справі № 2-535/11, яка станом на 23 лютого 2022 року становить 605 265,78 грн, з яких: сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 125 434,87 грн, сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 479 830,91 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк»
7263,2 грн судового збору за подання позовної заяви та 10 895,00 грн - за подання апеляційної скарги, а всього 18 158,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 24 жовтня 2025 року.