Справа № 161/22966/24 Головуючий у 1 інстанції: Кусік І. В.
Провадження № 22-ц/802/923/25 Доповідач: Осіпук В. В.
17 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 28 травня 2025 року,
У грудні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із зазначеним позовом.
Покликалось на те, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 28 червня 2023 року та 10 лютого 2024 року були укладені кредитні договори № 4431643 та № 79753944, згідно з умовами яких відповідач відповідно отримав кредити у розмірах 5000 грн та 7000 грн, за умовами яких останній отримавши кредитні кошти, зобов'язувався їх повернути у встановлений строк та сплатити відсотки за користування ними.
Також позивач вказував, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Згідно з реєстрами боржників № 23 від 11 квітня 2024 року та № 25 від 20 червня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами № 4431643 від 28 червня 2023 року в сумі 15294 грн 44 коп.; № 79753944 від 10 лютого 2024 року в сумі 24295 грн відповідно.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 позичені грошові кошти не повернув і відсотки за користування кредитними коштами не сплачував, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просив суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість на загальну суму 39589 грн. 44 коп., а саме:
- за кредитним договором № 4431643 в загальному розмірі 15294 грн. 44 коп., з яких: 4575 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 10719 грн. 44 коп. - сума заборгованості за відсотками;
- за кредитним договором № 79753944 в загальному розмірі 24295 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 17295грн. - сума заборгованості за відсотками та відшкодувати йому судові витрати.
Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 28 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:
за кредитним договором № 4431643 в загальному розмірі 15294 грн. 44 коп., з яких: 4575 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 10719 грн. 44 коп. - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 79753944 в загальному розмірі 24295 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 17295грн. - сума заборгованості за відсотками, а всього 39589 грн 44 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував того, що відповідач є військовослужбовцем, а тому згідно положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягає звільненню від сплати нарахованих кредитодавцем процентів за користування кредитом, у зв'язку із цим просив відмовити у їх стягненні з ОСОБА_1 ..
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Рішення в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту представником відповідача не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не преглядається.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за кредитними договорами не виконав, позичені грошові кошти та відсотки у встановлений договорами строк ні кредитодавцю, а ні фактору позивачу не повернув, то наявні підстави для стягнення кредитної заборгованості на користь позивача.
Такий висновок суду є правильний.
Встановлено, що 28 червня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4431643, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, про що свідчить п. 20 цього кредитного договору.
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 вказаного кредитного договору, товариство надало позичальнику ОСОБА_1 кредит в розмірі 5000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
З пунктів 2.2, 2.3, 2.4 цього договору вбачається, що кредит надавався строком на 30 днів. Договір почав діяти з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а його дія закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань. За користування кредитом позичальник сплачує позикодавцеві 30341,06% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% (процентів) на добу.
Крім того встановлено, що 10 лютого 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено ще один кредитний договір № 79753944, який також підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, про що свідчить п. 21 цього кредитного договору.
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 вказаного кредитного договору, товариство надало позичальнику ОСОБА_1 кредит в розмірі 3000 грн, сума якого була збільшена додатковою угодою від 11 лютого 2024 року до 7000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
З пунктів 2.2, 2.3, 2.4 цього договору вбачається, що кредит надавався строком на 30 днів. Договір почав діяти з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а його дія закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань. За користування кредитом позичальник сплачує позикодавцеві 1186,17 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% (процентів) на добу
З наявних в матеріалах справи письмових доказів: копії договору факторингу, додаткових договорів до договору факторингу, актів прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу, витягів з реєстру боржників, розрахунків заборгованості за кредитними договорами, вбачається, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників. Відповідно до реєстрів боржників № 23 від 11 квітня 2024 року та № 25 від 14 червня 2025 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4431643 від 28 червня 2023 року в сумі 15294 грн 44 коп. та кредитним договором № 79753944 від 10 лютого 2024 року в сумі 24295 грн.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може гуртуватись на припущеннях (частини шостої статті 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 ЦПК України).
Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника відповідача на вимоги пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», у яких останній вказує, що його довіритель ОСОБА_1 звільнений від обов'язку сплачувати відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов'язань за кредитом, оскільки він, як військовослужбовець, в особливий період має сплачувати лише основну суму боргу за кредитом.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на 18 травня 2021 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2022 року до вищевказаної норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було внесено зміни, і він набув такої редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, одночасно із внесеними змінами було закріплено, що Зміни, передбачені пунктами 1 і 3 розділу I цього Закону, застосовуються до кредитних договорів, укладених після набрання чинності цим Законом (з 19 серпня 2022 року).
За положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України №1126-VII.
Національний банк України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем ні первісному кредитодавцеві ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а ні позивачу ТОВ ««Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» доказів проходження ним військової служби в особливий період.
Одночасно із цим, на підтвердження наявності пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надав апеляційному суду копію контракту про проходження громадянином України військової служби в державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу у військовій частині НОМЕР_1 та копію медичної карти стаціонарного хворого №6432, однак не надав доказів, які свідчать про проходження його довірителем військової служби за призовом в особливий період (період мобілізації) та про його участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони (із зазначенням періодів).
Таким чином, надані представником відповідача зазначені вище документи не підтверджують наявності у його довірителя ОСОБА_1 , оскільки останній проходить військову службу за контрактом, статусу військовослужбовця, призваного (мобілізованого) на військову службу, чи статусу учасника бойових дій та не дають йому право на пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.
Наведене дає підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування норми матеріального права, на яку вказує представник відповідача, а тому апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді