печерський районний суд міста києва
Справа № 591/4265/21
22 жовтня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
кримінальне провадження № 22020101110000094 відомості про яке 04.06.2020 внесено до ЄРДР за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 328, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 163 КК України;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Володар-Волинський Житомирської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 328 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ; захисники: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; обвинувачені: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
В Печерському районному суді м. Києва перебуває кримінальне провадження № 22020101110000094 відомості про яке 04.06.2020 внесено до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 328, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 163 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 328 КК України.
Після закінчення підготовчих дій, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні розпочато, прокурором оголошено короткий виклад обвинувального акта, обвинуваченому роз'яснено суть обвинувачення, проте до визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявили клопотання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 328 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Клопотання захисників, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали та просили задовольнити.
Проти задоволення клопотання обвинувачених про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, прокурор ОСОБА_5 не заперечував.
Судом роз'яснено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, передбачених ст. 49 КК України.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані документи кримінального провадження, суд вважає клопотання такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності з приписами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Санкція ч. 1 ст. 328 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Згідно з ч. 4 ст. 12 КК України, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини.
В контексті застосування положень ст. 49 КК України суд зауважує, що чинним кримінальним законом не передбачено диференційованого підходу до визначення початку перебігу строку давності.
Вирішення відповідного питання, на переконання суду повинно здійснюватися крізь призму принципу верховенства права як базової вимоги, що висувається до національних нормативно-правових актів у практиці Європейського суду з прав людини.
Одним із елементів верховенства права, визнається принцип правової визначеності та передбачуваності законодавства, згідно з яким обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, що встановлюються такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинно ґрунтуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, розуміти юридичні наслідки своєї поведінки.
Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм. Тож правова визначеність передбачає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій та правовідносин, що виникають. Відповідно до принципу правової визначеності правозастосовний орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта. Це правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
Вирішуючи питання про те, з якого часу потрібно визначати початковий момент перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення особою триваючого злочину, суд враховує правило, що випливає з презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (in dubio pro reо), що відображено у ст. 62 Конституції України.
Триваючий злочин вважається закінченим з моменту початкового дії або бездіяльності суб'єкта злочину, а злочинний стан особи у цьому випадку припиняється з моменту, коли сама зобов'язана особа його припинила з власної волі або з причин, які не залежать від її волі. Встановлення часу вчинення злочину пов'язується саме з моментом його юридичного завершення, тобто з моментом, коли відповідний склад злочину визнається закінченим.
Таким чином, часом вчинення триваючого злочину доцільно визнавати момент початку вчинення протиправного діяння, що відповідає положенням ч. 4 ст. 3 КК України.
Відповідно, початок перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України) слід рахувати з моменту юридичного закінчення складу злочину, а не з моменту припинення особою злочинного стану.
Так, відповідно до обвинувачення, днем вчинення інкримінованих, як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 діянь, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 328 КК України є 02.09.2020, тобто строки притягнення до відповідальності за їх вчинення минули 02.09.2025.
Обставин, які б свідчили про зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в частині вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 328 КК України з підстав, визначених у ст. 49 цього Кодексу.
Процесуальні витрати за залучення експертів під час досудового розслідування слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284-288, 314, 369-372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання захисників - задовольнити.
ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 328 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 328 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження № 22020101110000094 відомості про яке 04.06.2020 внесено до ЄРДР в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 328 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 328 КК України - закрити.
Судові витрати по кримінальному провадженню віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1