печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37665/25-п
20 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва Гречана С.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП -не відомий;
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
18.07.2025 о 22 год. 10 хв. у м. Києві по вул. Генерала Алмазова, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом , що не підлягає державній реєстрації, а саме електросамокатом «JOS» н/з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я відмовився. Відмову зафіксовано на бодікамери інспекторів патрульної поліції № 473787, № 470448. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судове засідання у справі було призначено на 09 год. 27 хв. 06.10.2025.
30.09.2025 ОСОБА_1 подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Того ж дня, був ознайомлений, про що свідчить підпис останнього.
До початку судового засідання призначеного на 09 год. 27 хв. 06.10.2025 подав заяву про відкладення судового розгляду у зв'язку з необхідністю залучити до участі у справі адвоката.
Того ж дня, від ОСОБА_2 на електронну адресу суду скеровано заяву про відкладення розгляду справи, запит на витребування інформації та заяву про закриття провадження за відсутності складу правопорушення, за підписом ОСОБА_1 , у якій зокрема, в обґрунтування правової позиції зазначено що відеозапис не містить доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, не надано доказів належності електросамоката до транспортних засобів, відеозапис є не повним та фрагментарним. Також зазначено, що поліцейськими було здійснено психологічний тиск на ОСОБА_1 , не роз'яснено останньому його права та порядок проходження освідування на стан сп'яніння, протокол не містить даних про притягнення ОСОБА_1 попередньо до адміністративної відповідальності та не зазначено модель та серію засобу відео фіксації. За такого, просив закрити провадження у справі.
Розгляд справи відкладено на 09 год. 21 хв. 20.10.2025.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце, день та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи строки розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП та положення ст. 277 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 та його представника.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 3 розділу 1 Інструкції, визначено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
У відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. (п. 8 Інструкції).
Відповідно до п. 9 Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 130 КУпАП відповідальність за цією нормою настає, зокрема, у випадку керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, або у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Судом досліджено відеозапис з боді камери інспекторів патрульної поліції № 473787, № 470448 на якому зафіксовано, зупинення працівниками поліції ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, що не підлягає державній реєстрації, а саме електросамокатом «JOS» н/з НОМЕР_1 .
Відтак заперечення ОСОБА_1 щодо недоведеності факту керування транспортним засобом є неспроможними, оскільки повністю спростовуються відеозаписом з боді камер поліцейських.
У ході спілкування, стоячи навпроти ОСОБА_1 та безпосередньо спілкуючись з ним працівником поліції виявлено у останнього ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим поліцейський попросив ОСОБА_1 видихнути в його сторону та повідомив, що відчуває запах алкоголю з порожнини рота (22:21:02 хв. відеозапису).
Вказане право поліцейського регламентовано п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 та п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, на вимогу працівника поліції водій зобов'язаний пройти у встановленому порядку медичне освідчення для визначення наркотичного сп'яніння.
За такого, доводи сторони захисту щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками сп'яніння є неспроможними.
Після чого, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest» або у закладі охорони здоров'я та роз'яснено порядок проходження огляду. (22:24:30 хв. відеозапису).
Доводи ОСОБА_1 щодо не роз'яснення йому порядку проходження огляду не знайшли свого підтвердження та повністю спростовані відеозаписом.
Також, відеозаписом зафіксовані неодноразові пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest» в установленому законом порядку (більше п'яти разів) та роз'яснено порядок проходження огляду. Однак, ОСОБА_1 конкретної відповіді не давав, лише просив пробачити його та обмежитись попередженням.
Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції розцінено як спосіб ухилення від проходження огляду, та кваліфіковано поліцейським як відмову від проходження огляду. (22:25:55 хв. відеозапису).
ОСОБА_1 роз'яснено, що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тобто, відмова водія транспортного засобу від проведення огляду у встановленому законом порядку є самостійним адміністративним правопорушенням, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 395768 ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, про що свідчить підпис ОСОБА_1 у протоколі, а тому доводи сторони захисту щодо не роз'яснення ОСОБА_1 його прав є неспроможними.
Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи сторони захисту, щодо здійснення тиску поліцейськими на ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження. Досліджений судом відеозапис є інформативним і не вказує на упередженість чи суб'єктивне ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 , ними роз'яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп'яніння і наслідки відмови від його проходження. Інформації, що міститься на відеозаписі, достатньо для того, щоб зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аргументи, щодо відсутності у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 моделі і серії засобу відеофіксації не є обґрунтованими, оскільки зазначення цих характеристик не передбачене ні Інструкцією про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 ні Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 № 1376.
Щодо доводів ОСОБА_1 , що електросамокат не є транспортним засобом, суд вважає їх неспроможними з огляду на таке.
Диспозиція ст. 130 КУпАП окрім іншого, передбачає відповідальність за керування водіями транспортних засобів з ознаками алкогольного сп'яніння та їх відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».
Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Однак, при цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Відтак, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 № 2956-IX відносить самокати та моноколеса до транспортних засобів.
Суд враховує заперечення сторони захисту, що протокол не містить даних про притягнення ОСОБА_1 попередньо до адміністративної відповідальності, однак вказані доводи неспроможні та жодним чином не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, відтак не заслуговують на увагу суду.
Однак, всупереч доводам сторони захисту, під час розгляду справи не встановлено суттєвих порушень вимог ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 266, 268 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».
За такого, обставини вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення знайшли своє об'єктивне підтвердження у ході судового розгляду справи на підставі фактичних даних, які містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 395768 від 18.07.2025;
-направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 18.07.2025;
- довідці поліцейського УПП у м. Києві ДПП від. 21.07.2025;
-відео з бодікамер інспекторів патрульної поліції № 473787, № 470448.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши долучені до матеріалів справи докази, суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
За такого, при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення яке носить суспільно небезпечний характер, дані про особу правопорушника, а тому, вважає необхідним призначити ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 279, 283, 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначити стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення до виконання 3 (три) місяці.
Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Світлана ГРЕЧАНА