Справа № 756/13944/25
Провадження № 2-о/756/537/25
оболонський районний суд міста києва
іменем України
24 жовтня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Кулакевич А.М.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), про встановлення факту смерті та поновлення актового запису про смерть,
Заявник звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною заявою, в якій просила:
- встановити факт смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Брянськ Російської Федерації;
- зобов'язати Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції поновити актовий запис цивільного стану про смерть ОСОБА_2 та видати свідоцтво про смерть.
Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що її рідний батько ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований у АДРЕСА_1 , тимчасово проживав у м. Брянськ Російської Федерації та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник зауважила, що має копію свідоцтва про смерть, виданого 20.10.2021 (актовий запис про смерть № 170219320000501852001), однак державна реєстрація смерті в Україні не проведена.
Заявник наголосила, що при зверненні до Оболонського відділу ДРАЦС їй відмовлено у поновленні актового запису, оскільки реєстрація смерті проведена органом Російської Федерації, і аналогічну відмову отримано у Солом'янському відділі ДРАЦС.
ОСОБА_1 зазначила, що дія Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 від 28.03.1997 була зупинена, тому заявник позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть свого батька у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те, що факт його смерті відбувся на території Російської Федерації, з якою розірвано дипломатичні відносини.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року відкрито окреме провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заяву з наведених у ній мотивів.
Представник заінтересованої особи Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що заявник ОСОБА_1 - донька померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 10.09.1968 Подільським ДРАЦ.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Брянськ Російської Федерації, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 20.10.2021 (запис акту про смерть № 170219320000501852001).
Державна реєстрація смерті за місцем первинного складення в Україні не проведена, про що свідчать відповіді Київського відділу державної реєстрації смерті, Оболонського та Солом'янського відділів державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві.
Разом з тим, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545.
Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Згідно із ч. 4, 7 глави 1 розділу II вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Факт смерті ОСОБА_2 вже зареєстрований іноземним органом реєстрації, що підтверджено належними доказами.
Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з Російською Федерацією та республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.
Таким чином, дія Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997 зупинена з 27.12.22.
Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов'язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.
24 лютого 2022 року Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з РФ без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
В подальшому, Міністерство закордонних справ України повідомило про припинення виконання своїх функцій Посольством України в Москві та консульських установ України на території РФ.
Таким чином, зважаючи на припинення дипломатичних відносин та закриття всіх консульських установ, зазначена консульська дія з реєстрації смерті громадян України, померлих за кордоном, не може бути вчинена Посольством України в РФ.
Відповідно до ч. 9, 10 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Враховуючи той факт, що заявник, донька померлого, позбавлена юридичної можливості засвідчити в Україні факт смерті в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежать від неї, а також те, що особисті немайнові та майнові права заявника перебувають у стані правової невизначеності, ОСОБА_1 потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Виходячи з викладеного, оцінивши докази з врахуванням вищенаведених обставин, суд вважає заявлені заявником вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до пп. «ґ» п. 5.1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
З огляду на викладене та враховуючи, що заявником до матеріалів справи додані документи, які підтверджують факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Брянськ, Брянська обл., Російська Федерація, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), про встановлення факту смерті та поновлення актового запису про смерть - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 (громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Брянськ, Брянська обл., Російська Федерація.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), код ЄДРПОУ 26089032, м. Київ, проспект Оболонський, 28-А.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Андрій ПУКАЛО