Справа № 756/15218/24
Провадження № 2/756/1507/25
10 жовтня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М. М.,
за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пінчук Олена Вікторівна, про визнання заповіту недійсним,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Любаренко І.О. звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в якому просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 , складений 29.03.2024, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пінчук Оленою Вікторівною, зареєстрований за №348. В обґрунтування позовних вимог представник позивач посилається на те, що з середини 2016 року позивач ОСОБА_1 допомагав ОСОБА_8 та її чоловіку ОСОБА_9 . В якості подяки за системну допомогу ОСОБА_8 14.04.2020 склала заповіт, в якому вказала, що на випадок її смерті розпоряджається: що належна їй квартира за адресою АДРЕСА_1 - заповідається ОСОБА_1 . 06.05.2020 ОСОБА_8 склала заповіт, в якому вказала, що на випадок її смерті розпоряджається, що належна їй квартира за адресою: АДРЕСА_1 , заповідається ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . 13.11.2022 ОСОБА_8 та позивач ОСОБА_1 укладають договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_8 передає у власність ОСОБА_1 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 26.01.2023 ОСОБА_8 видала довіреність ОСОБА_1 для того, щоб останній відкрив рахунок на її ім'я, та на який має сплачувати кошти для її утримання відповідно до умов договору довічного утримання від 13.11.2022. У вересні 2023 року до квартири за адресою: АДРЕСА_1 підселилася відповідач ОСОБА_3 та почала намагатися чинити перешкоди в доступі до квартири, на початку листопада 2023 року ОСОБА_3 змінила замки та перекрила доступ до квартири позивачу. У листопаді 2023 року помер чоловік ОСОБА_8 - ОСОБА_9 28.03.2024 та 29.03.2024 власноручно написала два письмових листа. 29.03.2024 ОСОБА_8 залишила заповіт, відповідно до якого, все її майно, з чого б воно не складалося і все те що належить на час і день її смерті заповідає ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. Представник позивача, зазначає, що у заповіті, складеному за день до смерті ОСОБА_8 , відсутнє вказане місце та час його складання, а також відсутній підпис заповідача. Замість заповідача ОСОБА_8 заповіт підписано ОСОБА_5 . Окрім того, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідала його волі. На підставі викладеного, просить суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 , складений 29.03.2024, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пінчук Оленою Вікторівною, зареєстрований за №348.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання заповіту недійсним. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06.02.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Денисенка Є.В. про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання заповіту недійсним відмовлено.
12.03.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Денисенко Є.В. надійшли пояснення щодо позовних вимог, в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, з підстав наведених у поясненнях.
07.04.2025 представник позивача у судовому засіданні надав додаткові пояснення на пояснення відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 07.04.2025 залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пінчук Олену Вікторівну.
07.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення на пояснення відповідача.
03.06.2025 до суду від третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пінчук О.В. надійшли письмові пояснення у справі.
Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
19.08.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення щодо суті спору.
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_10 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась. При цьому, у судовому засіданні 19.08.2025 заперечила проти задоволення позову.
Третя особа ОСОБА_11 у судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась.
Третя особа ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, заслухавши учасників справи, суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21 зазначив, що суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Як убачається із матеріалів справи, 06.05.2020 ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Ричок Р.М., зареєстрований в реєстрі за №2-213, яким заповіла належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рівних частинах кожному.
13.11.2022 між ОСОБА_8 (відчужувач) та ОСОБА_1 (набувач) укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьмишиною А.Л., зареєстрований в реєстрі за №498.
Згідно із п.1 Договору довічного утримання (догляду), відчужувач передає квартиру у власність набувачу, а набувач отримує у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 29 Договору довічного утримання (догляду), цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Відповідно до п.4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на вказану у п.1 Договору квартири виникає у набувача з моменту державної реєстрації права власності за цим Договором. Право користування та розпорядження вказаною у п.1 Договору квартирою виникає у набувача з моменту припинення дії цього Договору.
У разі розірвання цього договору у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення (п. 25 Договору довічного утримання (догляду)).
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьмишиною А.Л. зазначено, що на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з посвідченням цього договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження зазначеного в договорі майна - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 до виконання, припинення чи розірвання договору довічного утримання.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.11.2022, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання від 13.11.2022, серія та номер 498.
У подальшому, 29.03.2024 ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пінчук Оленою Вікторівно, зареєстрований в реєстрі за №348, яким заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати на день смерті й на що матиме право за законом, ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла, що не заперечується сторонами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для визнання заповіту недійсним, зазначив, що у заповіті ОСОБА_8 , складеному 29.03.2024, відсутнє місце та час його складання, а також відсутній підпис заповідача. Замість заповідача ОСОБА_8 заповіт підписано ОСОБА_5 . Окрім того, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідала його волі.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч.1 ст. 1235 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1, ч.2, ч.4 ст. 1236 Цивільного кодексу України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Частиною третьою статті 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 1247 ЦК України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. За частиною четвертою вказаної статті, заповіти посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, відповідно до частини першої статті 1248 ЦК України.
Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (частина друга статті 1248 ЦК України).
У відповідності до ч.ч.2,3, 4ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Увипадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Верховний Суд України у своєму правовому висновку від 06.09.2017 у справі 6-2424цс16 вказав, що судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК України, тощо), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст. 225 ЦК України).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Крім того, при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину із підстав визначених ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України судам необхідно враховувати, що ці норми передбачають загальну підставу для нікчемності правочину і застосовуються лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього.
Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним є приписи частини першої статті 1257 ЦК України, відповідно до якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Верховний Суд у постанові від 14.05.2018 у справі №756/14304/15-ц зробив висновок щодо застосування ч.2 ст.1257 ЦК України та зазначив, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.
У постанові від 12.01.2021 по справі №397/1396/19 Верховний Суд зазначив, що у статті 1247 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України. Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, у якому відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Між тим, як зазначалось вище, складання особою заповіту (заповіт) - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті та не породжує жодних наслідків щодо виникнення, зміни чи припинення права власності на майно заповідача чи третіх осіб на майно, яке не включене до спадкової маси.
Слід зазначити, що відповідно дост. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 745 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.ч.3,4 ст.334 ЦК України).
Як зазначалося вище, 13.11.2022 у позивача ОСОБА_1 виникло право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як набувача за договором довічного утримання, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, спрямованих на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Таким чином, оскільки підставою для реєстрації права власності відповідача на квартиру у даній справі був укладений договір, підставою припинення права власності відповідача може бути рішення суду про розірвання цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
З відкритих джерел - Єдиного державного реєстру судових рішень, за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/126679204, встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 756/15064/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмишина Алла Леонідівна, про розірвання договору, позов задоволено, розірвано Договір довічного утримання (догляду) від 13 листопада 2022 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьмишиною А.Л. за реєстраційним номером 498. Скасовано заборону на відчуження зазначеного у Договорі довічного утримання (догляду) від 30 листопада 2022 року № 498 нерухомого майна, а саме: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,7 кв. м., житловою площею - 30,7 кв. м.
Водночас, з відкритих джерел - офіційного веб-порталу Судової влади України https://court.gov.ua/fair/ встановлено, що на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №756/15064/23 подано апеляційну скаргу, відтак вищевказане рішення не набрало законної сили.
Таким чином, станом на день розгляду даної справи, договір довічного утримання від 13.11.2022, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьмишиною А.Л. за реєстраційним номером 498, не розірвано.
У даному випадку 29.03.2024 ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пінчук Оленою Вікторівно, зареєстрований в реєстрі за №348, яким заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати на день смерті й на що матиме право за законом, ОСОБА_3 , на той момент, коли власником квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , був позивач, на підставі вказаного вище договору довічного утримання.
Виходячи з вищевикладеного, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 до складу спадщини, що залишилася після її смерті, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не увійшла, оскільки на момент своєї смерті спадкодавець ОСОБА_8 вже не була власником зазначеного нерухомого майна, право вланості на яке перейшло до позивача за договором довічного утримання.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 752/18370/16-ц (провадження № 61-16878св21) зазначено, що до інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, не може належати набувач за договором довічного утримання (догляду) з яким спадкодавець (відчужувач) вчинив цей договір. Оспорювання спадкоємцем відчужувача договору довічного утримання (догляду) не свідчить про порушення заповітом спадкодавця (відчужувача) цивільних прав або інтересів набувача.
Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 навів правовий висновок про те, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Суд касаційної інстанції зазначив також, що у разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до правової оцінки доказів по суті спору.
За таких обставин, з урахуванням того, що недоведено порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу позивача, у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пінчук Олена Вікторівна, про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 20.10.2025.
Відомості про сторін:
1. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );
2. Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 );
3. Відповідач: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 );
4. Третя особа: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 );
5. Третя особа: ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 );
6. Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пінчук Олена Вікторівна (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, буд. 21, корп. 4, поверх 2).
Суддя М. М. Ткач