Справа № 755/792/25
Провадження №2/755/2065/25
"24" жовтня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Коваленко І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за оплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території у загальному розмірі 16 188,76 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 908,47 грн, 3% річних у розмірі 683,30 грн, а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп., посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10». Відповідно до вимог статуту Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» здійснюється утримання та обслуговування неподільного та загального майна співвласників квартир і нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Однак, у зв'язку з порушенням виконанням своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з 01 липня 2021 року по 30 листопада 2024 року з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у загальному розмірі 18 780,53 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням інфляційної складової боргу та 3% річних.
20 січня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заява з додатками, що направлялись за адресою місцезнаходження майна відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за місцем знаходження спадкового майна), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10», що зареєстроване в ЄДРПОУ 09.06.2017 року.
Згідно Статуту, який затверджено рішенням установчих об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 20 травня 2017 року та заключним протоколом від 02 червня 2017 року, ОСББ «Шамо 10» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», із місцезнаходженням за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.
Пунктом 3 Розділу ІІІ Статуту визначено, що завданням та предметом діяльності Об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників Об'єднання на володіння, користування та розпорядження спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово - комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю Об'єднання.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно із статтею 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Статут об'єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. (ст. 7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку належить визначення розмірів платежів та внесків членів об'єднання.
За змістом статті 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» з метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об'єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об'єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб'єктів господарювання.
Положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником квартири, і водночас співвласником будинку, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.
Реалізація вказаних вище положень здійснюється на підставі статті 12 Закону, яка передбачає, що управління багатоквартирним будинком об'єднання здійснює через свої органи управління.
Судом встановлено, що рішенням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» по АДРЕСА_1 , оформленим протоколом №3 загальних зборів членів ОСББ «Шамо 10», які відбувались за адресою: АДРЕСА_3 , в приміщення гімназії №136, від 23 грудня 2018 року, серед іншого, затверджено створити резервний накопичувальний фонд 30,00 грн з кожної квартири, що за 10 місяців буде становити 300,00 грн, утримання яких починати з березня 2019 року. (а.с.8)
Рішенням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» по АДРЕСА_1 , оформленим протоколом №5 загальних зборів членів ОСББ «Шамо 10», які відбувались за адресою: АДРЕСА_3 , в приміщення ЖЕКу 1410 від 21 грудня 2019 року, серед іншого, затверджено розмір платежів на утримання прибудинкової території в розмірі 7,50 грн за 1 кв.м житлової площі. (а.с.9-12)
Рішенням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» по АДРЕСА_1 , оформленим протоколом 7/2022 загальних зборів членів ОСББ «Шамо 10», які відбувались за адресою: АДРЕСА_1 в приміщенні ЖЕКу від 29 січня 2022 року, серед іншого, затверджено розмір платежів на утримання прибудинкової території в розмірі 9,50 грн за 1 кв.м житлової площі. (а.с.13-16)
З 21.11.2000 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстроване за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 21.11.2000 р. (а.с.58)
22 грудня 2011 року у зв'язку із смертю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 . (а.с.57)
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Свідоцтва на право власності, право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) в рівних частках. (а.с.37)
Як убачається зі змісту рішення Дніпровського районного суду м.Києва (суддя Яровенко Н.О.) від 01.02.2022 року у справі №755/12825/21, яким ухвалено стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість по внесками на обслуговування будинку та прибудинкової території за період з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2021 року в розмірі 10 079,60 грн, заборгованість по внескам в резервний фонд в розмірі 300,00 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 922,02 грн, 3 % річних в розмірі 373,98 грн, що в загальному розмірі становить 11 675,60 грн, вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 . (а.с.17)
Як убачається з мотивувальної частини ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 01.04.2024 року (суддя Савлук Т.В.), якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за внесками на утримання будинку та прибудинкової території: « ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , у період з 13 грудня 1988 року по 08 листопада 2023 року та знятий з реєстраційного обліку в зв'язку зі смертю.» (а.с.18)
Згідно ч. 4 ст.82 ЦПК, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 з 17.04.1990 року по теперішній час, що підтверджується Відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру. За цією ж адресою на момент смерті був зареєстрований померлий ОСОБА_3 (а.с.45, 22)
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За приписами ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За правилами ст.1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №463/6829/21 сформульований висновок про те, що: «….З моменту відкриття спадщини позивач, як спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України набув право володіння і право користування спадковим, та набуде право ним розпорядитись після оформлення спадщини….. Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_1 права користування спірним майном, відповідно, про відсутність права на звернення до суду та необхідність попереднього отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину, суперечать положенням частини п'ятої статті 1268 ЦК України.»
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , який зареєстрований адресою: АДРЕСА_5 та був співвласником даної квартири, вважається таким, що прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, частина нерухомого майна померлого власника ОСОБА_3 , враховуючи відсутність на момент розгляду справи у суду відомостей про відмову відповідача від спадщини після померлого ОСОБА_3 .
Відповідно до положень статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 356 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (стаття 360 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 66, 67, 162 Житлового кодексу України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що за період з 01 липня 2021 року по 30 листопада 2024 року відповідач своєчасно не вносив оплату за внески на утримання будинку та прибудинкової території, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 16 188 грн 76 коп., ці обставини підтверджуються долученими до справи доказами, які надано позивачем, у свою чергу, відповідач не скористався правом подати докази на спростування заявлених вимог та належного виконання зобов'язання по сплаті за вищевказані внески. Водночас позивачем правомірно проводились нарахування суми заборгованості за весь період, виходячи із встановлених розмірів внесків, які затверджено загальними зборами ОСББ, в той же час, доказів що вказані збори оскаржувались у встановленому законом порядку та визнані протиправними до суду не надано.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК).
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
Разом з тим, суд не погоджується з наданим стороною позивача розрахунком інфляційних збитків, оскільки з огляду на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Починаючи з 24 лютого 2022 року та на час звернення з даним позовом до суду в Україні запроваджено воєнний стан.
Отже, інфляційні збитки мають бути розраховані до 24 лютого 2022 року та продовжуються нараховуватись з 01 січня 2024 року у зв'язку зі скасуванням такої заборони постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» №1405.
Оскільки Протоколами загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» була визначена сплата за внески до 20 числа кожного місяця, з наступного за розрахунковим, інфляційні збитки підлягають розрахунку з 20 числа кожного місяця у разі несплати внеску до запровадження на території України воєнного стану 24 лютого 2022 року.
Крім того, слід зауважити, що наведений позивачем розрахунок інфляційних збитків шляхом додавання всіх сум заборгованості за весь період та множення отриманої суми на загальний коефіцієнт інфляції за весь період та загальну суму кількість днів прострочення суперечить нормам чинного законодавства, оскільки платежі за сплату комунальні послуги є періодичними, тому інфляційні втрати мають бути розраховані по кожному платежу окремо з урахуванням здійснених погашень боргу.
Відтак, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат не відповідає порядку їх обрахунку та є неналежним, а тому вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп., який сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, тобто по 1 009 грн 33 коп. з кожного, які сплачено позивачем за подання позову до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 319, 322, 526, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 631 Цивільного кодексу України, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», статтями 2, 10, 49, 76-81, 89, 141, 264-265, 274, 279, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» заборгованість за оплату внесків за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 16 188, 76 грн (шістнадцять тисяч сто вісімдесят вісім гривень 76 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп..
Сторони цивільного процесу:
Позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10», код ЄДРПОУ: 41387785, адреса місцезнаходження: місто Київ, бульвар Ігоря Шамо, будинок № 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Суддя :