Справа №:755/7693/25
Провадження №: 1-кп/755/1115/25
"22" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 та клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , у межах кримінального провадження № 42023100000000538 від 27.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 3 ст. 332 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_13 ,
захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023100000000538 від 27.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 3 ст. 332 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332 КК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на необґрунтованість ризиків, зазначених прокурором, наявність міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, перебування на утриманні дитини, крім того просив, у разі збереження діючого запобіжного заходу, зменшити розмір застави, оскільки вона є непомірною для обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_5 звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, посилаючись на відсутність ризиків, зазначених прокурором, або зменшити розмір застави, враховуючи її непомірність.
Захисники та обвинувачені підтримали клопотання захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_5 .
Прокурор заперечив щодо задоволення вказаних клопотань.
Отже, суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст. 177 КПК України, метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Також відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені п. 1 - п. 3 ч. 1 цієї статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу та визначені у п. 1-п. 11 ч. 1 вказаної статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, крім того ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочину.
Згідно ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини справи, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я обвинувачених, міцність соціальних зв'язків та їх майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, і те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, враховуючи існування ризиків, які стали підставою для застосування вказаного запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Крім цього, з моменту застосування судом відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до теперішнього часу не з'явилися будь-які нові фактичні дані, які б свідчили, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням їх під вартою, зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а за станом здоров'я обвинувачені не можуть перебувати під вартою, тому суд вважає клопотання захисників про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених необґрунтованими.
Між тим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2025 року у справі «Багатий проти України (заява № 14748/24) під час обрання чи продовження підозрюваному/обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно належним чином оцінювати необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин різних стадій провадження, розглядати можливість застосування інших запобіжних заходів як альтернативу триманню під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.В.С. v. The UK" п. п. 23-24).
Відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні. Можливість суду не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом суду, а не його обов'язком. Відтак, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід (Рішення КСУ від 19 червня 2024 року № 7-р(ІІ)/2024).
Отже, враховуючи викладене, з огляду на тривалий строк перебування обвинувачених під вартою та стадію судового розгляду, а саме завершення досудового розслідування та перебування кримінального провадження на стадії розгляду безпосередньо в суді, зменшення обсягу ризиків, судом було визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КІК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Отже, враховуючи обставини інкримінованих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, майновий стан обвинувачених, дані про їх особу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення раніше визначеного судом розміру застави, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
На переконання суду, саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених, підстав вважати його завідомо непомірним для обвинувачених на даний час суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181-183, 193-196, 331 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, відмовити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя: