Провадження № 2/537/2149/2025
Справа № 537/5980/25
23.10.2025 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря судових засідань Кириченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Сарана А.О. звернувся до суду із позовною заявою, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №20.10.2023-100002445 від 20.10.2023 в розмірі 28 049 грн. 82 коп.; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.10.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №20.10.2023-100002445, на підставі якого відповідачу надано кредит в розмірі 11 000 грн. 00 коп., строк кредитування - 140 днів, дата повернення - 07.03.2024, процентна ставка фіксована незмінна в розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку кредитування. Комісія, пов'язана з наданням кредиту, становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 1 650 грн. 00 коп. Представник позивача зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, перерахував грошові кошти в узгодженому розмірі, однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 28 049 грн. 82 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11 000 грн. 00 коп., процентам в розмірі 15 399 грн. 82 коп. та комісії в розмірі 1 650 грн. 00 коп., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». За викладених обставин представник позивача і вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 23.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням/викликом сторін.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, однак, згідно змісту позову, просив розгляд справи проводити без участі представника позивача та вказав, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, пояснень про причини своєї неявки до суду не надав, відзив не надав.
Відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального Кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторони позивача та відповідача на підставі письмових матеріалів справи, оскільки відповідач повідомлявся належним чином про дату, час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву на адресу суду не направив, позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до наступних висновків.
Згідно частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №20.10.2023-100002445, який разом із заявкою кредитного договору від 20.10.2023, пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) від 20.10.2023, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №20.10.2023-100002445 (кредитної лінії), складає кредитний договір.
За умовами договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 11 000 грн. 00 коп. на строк 140 днів, дата повернення - 07.03.2024, процентна ставка фіксована незмінна в розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього періоду кредитування. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Умовами вказаного кредитного договору передбачена сплата позичальником комісії, пов'язаної з наданням кредиту, в розмірі 1 650 грн. 00 коп.
Згідно змісту заявки кредитного договору №20.10.2023-100002445 від 20.10.2023, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №20.10.2023-100002445 (кредитної лінії), відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Кредитний договір у вигляді заявки кредитного договору №20.10.2023-100002445 від 20.10.2023, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №20.10.2023-100002445 (кредитної лінії) складає кредитний договір, підписаний електронними підписами з одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пункту 4.1 договору (пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 20.10.2023, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності, кредит надається позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно із пунктом 6.1 Договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісію, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені договором.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до частин 4, 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартним формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За викладених обставин, із врахуванням вказаних норм чинного законодавства, суд вважає доведеною обставину укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» Кредитного договору №20.10.2023-100002445 від 20.10.2023 в електронній формі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно квитанції від 20.10.2023, 20.10.2023 було перераховано кошти в розмірі 11 000 грн. 00 коп. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , призначення платежу видача за договором кредиту №20.10.2023-100002445.
Тобто, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши йому кредитні кошти в розмірі, визначеному умовами договору, натомість відповідач взяті на себе за договором зобов'язання перед ТОВ «Споживчий центр», передбачені умовами кредитного договору, не виконав, у зв'язку із чим він має заборгованість в розмірі 28 049 грн. 86 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11 000 грн. 00 коп., заборгованості по відсоткам в розмірі 15 399 грн. 86 коп., комісії в розмірі 1 650 грн. 00 коп., що вбачається із відповідної довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №20.10.2023-100002445 від 20.10.2023.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи, документи, суд вважає достовірно доведеним факт невиконання ОСОБА_1 свого зобов'язання, що випливає з кредитного договору, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки, статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., який було сплачено позивачем при подачі позову до суду.
Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 2850, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника платків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника платків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А) заборгованість за Кредитним договором №20.10.2023-100002445 від 20.10.2023 в розмірі 28 049 (двадцять вісім тисяч сорок дев'ять) грн. 82 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника платків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А) сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя Д.О. Зоріна