Номер провадження: 11-сс/813/2024/25
Справа № 521/16925/25 1-м/521/27/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.09.2025, якою стосовно:
ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хамза району Алти-Арик Ферганської обл. респ. Узбекистан, громадянина Республіки Узбекистан, одруженого та маючого трьох неповнолітніх дітей, працюючого по найму, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та до затримання проживаючого: АДРЕСА_2 , зі слів на території України не судимого,
- застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту)
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 , застосовано відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) в межах строку, визначеного ч. 10 ст. 584 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) до прийняття рішення про видачу та фактичної передачі компетентним органам Республіки Узбекистан.
Окрім того, зазначеною ухвалою прийнято відмову ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) від затвердження згоди на видачу (екстрадицію) компетентним органам Республіки Узбекистан у спрощеному порядку.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що злочин, вчинення якого інкримінується ОСОБА_11 на території респ. Узбекистанє екстрадиційним, оскільки передбачає покарання у вигляді позбавлення волі більше ніж на 1 рік, при цьому, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України не сплинули; до Офісу Генерального прокурора надійшов запит Генеральної прокуратури Республіки Узбекистану про видачу ОСОБА_12 .. Окрім того, слідчим суддею встановлений ризик переховування ОСОБА_13 з метою уникнення можливої видачі.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_13 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її необґрунтованість та незаконність з огляду на наступні обставини:
- матеріали справи не містять належного обґрунтування нездатності менш суворого запобіжного заходу забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_13 ;
- факт повернення ОСОБА_14 грошових коштів у розмірі 9700 доларів США ОСОБА_15 підтверджується нотаріальною заявою, відповідно до ч. 5 ст. 168 КК Республіки Узбекистан він має бути звільнений від покарання у вигляді обмеження волі чи позбавлення волі, так як відшкодував всю суму матеріальної шкоди, яку він нібито завдав ОСОБА_15 . Зазначені відносини мають ознаки цивільно-правових, окрім того, фактично він піддався переслідуванню з релігійних та політичних мотивів;
- слідчий суддя всупереч положенням КПК України проігнорував Постанову КМУ №1202 від 21.10.2022 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» вказав на відсутність документального підтвердження законності перебування ОСОБА_13 на території України. Окрім того, слідчий суддя проігнорував той факт, що 23.09.2025 ОСОБА_16 подав із ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до ГУ ДМС в Одеській області заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Даний факт був відображений як у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційного арешту) від 26.09.2025, так і у запереченнях захисника, до яких також було долучено копію заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з доказами надсилання її з ДУ ОСІ до ГУ ДМС в Одеській області;
- ОСОБА_17 має міцні соціальні зв'язки, а саме дружину та 4 дітей, які знаходься на його утриманні, до затримання працював, які гарантують запобігання його втечі, не ухилявся та не має наміру ухилятися від слідства, має місце проживання;
- відповідно до приписів ст. 590 КПК України ОСОБА_17 не може бути виданий, оскільки наразі триває процедура про надання йому статусу біженця;
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді від 29.09.2025 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти її задоволення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
З аналізу оскаржуваної ухвали слідчого судді можна дійти висновку про те, що вона вищевказаним вимогам кримінального процесуального закону відповідає з огляду на наступне.
Пункт 9 ч. 1 ст. 541 КПК України передбачає визначення терміну «екстрадиційний арешт», відповідно до якого екстрадиційний арешт - це застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції).
Положення ч. 7 ст. 584 КПК України передбачають, що за результатами розгляду клопотання та за наявності певних для цього підстав може постановити одне із наступних рішень: 1) застосування екстрадиційного арешту; 2) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію) та застосування екстрадиційного арешту; 3) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію), відмови особи від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності та застосування екстрадиційного арешту; 4) застосування екстрадиційного арешту та відмову у затвердженні згоди особи на її видачу (екстрадицію); 5) відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.
За приписами ч.ч. 10-11 ст. 584 КПК України екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців. У межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.
В свою чергу, ч. 2 ст. 1 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Так, згідно ч. 2 ст. 56 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (далі - Конвенції), ратифікованої Україною 10.11.1994, видача для притягнення до кримінальної відповідальності провадиться за такі діяння, які за законами запитуючої і запитуваної Договірних Сторін є карними і за здійснення яких передбачається покарання у виді позбавлення волі на термін не менше одного року або більш тяжке покарання.
Під час апеляційного розгляду було встановлено, що 20.08.2025 співробітниками СКП ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. був затриманий ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) про, що складений протокол про затримання в порядку ст. ст. 208, 582 КПК України.
За ініціативою компетентних органів Республіки Узбекистан 13.06.2025 до міжнародної бази Інтерпол внесені відповідні відомості щодо розшуку ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ).
Підставою для затримання ОСОБА_8 та застосування у подальшому відносно нього тимчасового арешту є документи, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави у вигляді тримання під вартою.
Так, відповідно до інформації, наданої ВМПС ГУНП в Одеській обл. від 20.08.2025 № 102876, згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу, ОСОБА_16 ( ОСОБА_9 ) розшукується з метою арешту та подальшої екстрадиції до Республіки Узбекистан для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 168 (шахрайство) КК Республіки Узбекистан.
З матеріалів, наданих апеляційному суду вбачається, що у серпні 2020 ОСОБА_16 (обманним шляхом заявив потерпілому ОСОБА_15 про своє право власності на тваринницький комплекс, розташований на площі 0,46 га (об'єкт належить сільськогосподарському підприємству), запропонував його придбати та в результаті заволодів грошима потерпілого у сумі 9700 доларів США.
Судом Criminal court of Rishtan district of Fergana rigion 25.06.2021 в рамках кримінальної справи № 302031/2020-497 видано ордер на арешт ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ).
Компетентні органи Республіки Узбекистан поінформовані про затримання ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) на території м. Одеси.
Особу затриманого встановлено на підставі паспорту громадянина Республіки Узбекистан для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданого 01.07.2019, зі строком дії до 30.06.2029.
Згодом, ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22.08.2025 стосовно ОСОБА_8 (застосовано тимчасовий арешт строком на 40 діб, з утриманням в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 29.09.2025.
У подальшому, до Офісу Генерального прокурора надійшов запит Генеральної прокуратури Республіки Узбекистан про видачу згаданої особи для притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 25 у поєднанні з п.п. «а», «б», ч. 3, ст. 168 та п. «б», ч. 3, ст. 168 КК Республіки Узбекистан.
Злочин, вчинення якого інкримінується ОСОБА_18 ( ОСОБА_9 ) на території Республіки Узбекистан відповідає злочину, передбаченому ч. 4 ст. 190 КК України та є екстрадиційним, оскільки передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше ніж 1 рік.
Строки притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 49 КК України не спливли.
Аналізуючи матеріали провадження, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді та зазначає, що, з огляду на обставини інкримінованого ОСОБА_11 на території респ. Узбекистан злочину, перебування в міжнародному розшуку за вчинення злочину в іноземній державі, ту обставину, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності в респ. Узбекистан, відсутність офіційного працевлаштування, вік та стан здоров'я останнього, що свідчить про існування ризику того, що він може переховуватись від компетентних органів України з метою уникнення видачі до респ. Узбекистан для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення вищезазначеного злочину.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи захисника з приводу того, що відповідно до ч. 5 ст. 168 КК Республіки Узбекистан він має бути звільнений від покарання у вигляді обмеження волі чи позбавлення волі, так як відшкодував всю суму матеріальної шкоди, яку він нібито завдав ОСОБА_15 , апеляційний суд зауважує, що при розгляді питання про наявність підстав для застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя та, відповідно апеляційний суд позбавлені правових підстав вдаватися до перевірки доказів винуватості ОСОБА_13 у вчинені інкримінованого йому злочину та можливості звільнення його від кримінальної відповідальності, оскільки це є компетенцією судових органів респ. Узбекистан.
Водночас, колегія суддів враховує відомості, які зазначені у постанові про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою in absentia щодо ОСОБА_13 , з якого вбачається, що окрім заволодіння шахрайським шляхом грошових коштів ОСОБА_15 він також незаконно привласнив коня, вартістю 2300 доларів США.
Що стосується посилання захисника з приводу того, що відповідно до ст. 590 КПК України ОСОБА_17 не може бути виданий, оскільки наразі триває процедура про надання йому статусу біженця, колегія суддів зауважує, що наразі не вирішується питання про видачу особи, при цьому апеляційним судом перевіряється наявність підстав для екстрадиційного арешту.
Посилання захисника на політичні та релігійні переслідування є голослівними, оскільки із долученої захисником статті не вбачається її зв'язок з
ОСОБА_19 стосується доводів захисника з приводу того, що ОСОБА_17 має посвідку на постійне проживання, апеляційний суд зауважує на тому, що за правилом ч. 2 ст. 589 КПК України особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров'ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.
Відомостей, щодо наявності у ОСОБА_13 будь-якого статусу, передбаченого ч. 2 ст. 589 КК України матеріали, надані апеляційному суду не містять.
Наявність соціальних зв'язків у ОСОБА_13 на переконання апеляційного суду безумовно не свідчить про відсутність ризику його переховування з метою уникнення можливої видачі.
Враховуючи вищевикладені обставини та характеристику особи ОСОБА_13 апеляційний суд вважає, що інший запобіжний захід, тобто більш м'який, ніж екстрадиційний арешт, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, у зв'язку із чим слідчий суддя суду 1-ої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування стосовно ОСОБА_13 екстрадиційного арешту.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно ОСОБА_13 існують всі підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт), який, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 376, 392, 399, 403, 405, 419, 532, 584 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.09.2025, якою стосовно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту) - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4