Номер провадження: 22-ц/813/4963/25
Справа № 947/29423/24
Головуючий у першій інстанції Цирфа К. А.
Доповідач Сегеда С. М.
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Чеботар А.Г.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Перепелиці І.І.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Шевченка М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Перепелиці Ірини Іванівни на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2025 року, ухваленого під головуванням судді Цирфи К.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Єлькіна Марина Олексіївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
встановив:
У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Єлькіна М.О., про визначення додаткового строку в три місяці для прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її батька ОСОБА_5 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що до початку війни вона разом з донькою проживали в м. Харкові. ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її батька ОСОБА_5 відкрилася спадщина. Останнім днем перебігу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини є 19.06.2022 року. Однак, 22.02.2022 року розпочалася збройна агресія Російської Федерації проти України. Оскільки з самого початку війни м. Харків перебував в зоні активних бойових дій, вона разом з донькою у березні 2022 року вимушені були виїхати до Республіки Польща. У зв'язку з цим, лише 12.09.2022 року вона змогла звернутися безпосередньо до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Єлькіної М.О. із заявою про прийняття спадщини. Із засобів масової інформації їй стало відомо, що строк на подання заяви про прийняття спадщині в Україні був зупинений на законодавчому рівні.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено (т.2, а.с.44-47).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Перепелиця І.І. ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.54-57).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Шевченко М.А. просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необгрунтованість (т.2, а.с.100-106).
В свою чергу, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Єлькіна М.О. надала суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи у її відсутність, з посиланням на те, що вона як нотаріус, не знаходиться в правових стосунках за сторонами (т.2, а.с.147).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиви на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено порушення, оспорювання або невизнання його майнового права чи інтересу зі сторони інших осіб щодо реалізації прав спадкоємця після смерті спадкодавця ОСОБА_5 .
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними доказами факт порушення її майнового права чи інтересу. Відмови у вчиненні нотаріальних дій щодо спадкового майна позивачем не отримано. Заяву про прийняття спадщини подано вчасно. У рішенні Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2024 у справі № 947/27228/22 прийняття спадщини спадкоємцями в належні строки під сумнів не ставилося.
З такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.
Так, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», під час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини був зупинений, а згодом визначений як присічний - зупинений на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.
З цих підстав, позивач вважала, що останнім днем подання заяви про прийняття спадщини є 19.10.2022 року, що у відповідності до ст. 1272 ЦК України є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної справи, у відповідності до матеріалів спадкової справи № 07/2022, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявами до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Єлькіної М.О. про прийняття спадщини звернулися:
- 05.04.2022 ОСОБА_2 , звернулася особисто;
- 11.08.2022 ОСОБА_4 (син), звернувся особисто;
- 12.09.2022 ОСОБА_3 (донька), звернулася особисто.
Заведення спадкової справи № 07/2022 підтверджено витягом № 68768769 про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 69228796 від 05.04.2022.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені обставини свідчать про те, що єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 , є ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_3 . При цьому, суд також правильно вказав, що діти спадкодавця є спадкоємцями за законом першої черги.
Оскаржуване судове рішенні в цій частині фактично в апеляційному порядку не окаржується.
З цих підстав, суд дійшов правильного висновку про те, що спірні правовідносини з приводу спадкування, зокрема дотримання строку на прийняття спадщини, на час виникнення спірних правовідносин, врегульовані положеннями книги шостої «Спадкове право» ЦК України, Законом України (далі - ЗУ) «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 № 164.
При цьому, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до постанов КМУ від 24.06.2022 № 719, до п. 3 постанови КМУ № 164 були внесені зміни, та п. 3 викладений в такій редакції: «Установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».
Разом з тим, суд зазначив, що у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 676/47/21 останній зробив висновок, що приписи п. 3 постанови КМУ № 164 про зупинення перебігу строку прийняття спадщини не відповідають акту вищої юридичної сили - положенням ст. 1270, 1272 ЦК України, відтак не підлягають до правозастосування.
Як наслідок, на підставі постанови КМУ № 469 від 09.05.2023 до постанови КМУ № 164 внесені зміни, зокрема п. 3 виключено.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідно до ч. 1 ст. 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права, то виходячи з аналізу вказаних вище:
постанови КМУ № 164, з подальшими змінами;
постанови Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 676/47/21
випливає, що у період з 06.03.2022 по 25.01.2023 питання перебігу строку для прийняття спадщини було врегульовано, зокрема, приписами постанови КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 № 164.
Саме з цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що останнім днем подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 є ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки, як було вказано вище, та правильно установлено судом першої інстанції, усі спадкоємці подали заяви про прийняття спадщини у спадковій справі № 07/2022 вчасно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, якого в матеріалах справи не існує, про що також вказано вище.
Зазначене вказано також в абзацах 2, 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, згідно яких свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Аналогічний висновок зазначений і в письмових поясненнях приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Єлькіної М.О., яка, окрім іншого, зазначила, що за будь-яких підстав при отриманні належних документів або рішення суду - вона, як будь-який нотаріус України, зобов'язана та беззаперечно видасть свідоцтво про право на спадщину всім спадкоємцям, які мають право на спадщину після смерті ОСОБА_5 (т.2, а.с.158-160).
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Перепелиці Ірини Іванівни залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24.10.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева