Справа № 675/1399/25
Провадження № 2/675/802/2025
(з а о ч н е)
"24" жовтня 2025 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., за участю: секретаря судового засідання - Хом'як І. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в. м. Ізяслав цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначається, що 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом АТ «А-Банк», уклала з позивачем кредитний договір № АВН0СТ155101734912335736, за умовами якого отримала кредит у сумі 50 000,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85 % річних.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.
Позивач вказує, що в порушення умов кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 27 серпня 2025 року виникла заборгованість у сумі 60 519,91 грн, з яких: 49 478,30 грн - тіло кредиту, 10 741,74 грн - проценти за користування кредитом, 299,87 грн - пеня.
Враховуючи наведене, АТ «А-Банк» просить суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість та судові витрати по справі.
Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 вересня 2025 року прийнято позовну заяву АТ «А-Банк» до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи по суті. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Шкапенко О. В. у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за його відсутності, зазначає, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, відзив на позов не подала, про причини неприбуття суд не повідомила.
Відповідно до змісту частини 7 статті 128, пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається із повідомлення Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області № 2690/03-14 від 01 вересня 2025 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у АДРЕСА_1 .
Надіслана ОСОБА_1 судова повістка повернулася до суду із повідомленням про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Такі дані вказані у поштовому повідомленні, яке повернулося до суду у зв'язку з неможливістю вручення судової повістки на 24 жовтня 2025 року на 15 год 00 хв.
Іншої адреси свого місця проживання чи перебування ОСОБА_1 суду не повідомлено.
Тому у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації суд вважає, що остання повідомлена належним чином.
У відповідності до положень статей 223 частини 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 грудня 2024 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № АВН0СТ155101734912335736 шляхом підписання відповідачкою заяви про надання послуги «Швидка готівка».
Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», заява про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101734912335736 від 23 грудня 2024 року, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписані відповідачкою електронним підписом за допомогою відкритого ключа.
Із заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101734912335736 від 23 грудня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 просила АТ «А-Банк» надати їй кредит за послугою «Швидка готівка» у сумі 50 000,00 грн на строк кредитування 60 місяців із 23 грудня 2024 року по 22 грудня 2029 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 85 % річних. Умовами договору передбачена пеня у розмірі 0,07 % (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки. Розмір щомісячного платежу складав 3659,72 грн, номер платіжної картки, на яку зараховувалася сума кредиту - 5375235204197675, загальна сума кредиту до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків, комісій становить 217 281,37 грн.
Відповідно до меморіального ордеру № TR.42972209.523.65455 від 23 грудня 2024 року позивач надав відповідачці кредит у сумі 50 000,00 грн згідно кредитного договору № АВН0СТ155101734912335736 від 23 грудня 2024 року.
Згідно із наданим АТ «А-Банк» розрахунком заборгованості відповідачки за договором кредиту вона не в повному обсязі здійснювала погашення кредиту. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань із повернення грошових коштів станом на 27 серпня 2025 року її заборгованість за договором кредиту становить 60 519,91 грн, з яких: 49 478,30 грн - тіло кредиту, 10 741,74 грн - проценти за користування кредитом, 299,87 грн - пеня.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
У силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).
У силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Досліджені судом докази вказують на те, що АТ «А-Банк» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом.
Відповідачка підписала усі документи електронним підписом за допомогою відкритого ключа.
При укладенні кредитного договору відповідачкою вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаного кредитного договору, отримала грошові кошти в сумі 50 000,00 грн на вказану нею банківську картку, однак не виконувала грошові зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.
Враховуючи, що ОСОБА_1 порушила умови договору кредиту № АВН0СТ155101734912335736 від 23 грудня 2024 року, допустила прострочення з повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, тому з неї на користь АТ «А-Банк» підлягає стягненню заборгованість, яка утворилась станом на 27 серпня 2025 року, в розмірі 60 220,04 грн, з яких: 49 478,30 грн - тіло кредиту, 10 741,74 грн - проценти за користування кредитом.
Що стосується позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення пені в розмірі 299,87 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).
Пунктом 3 частини першої статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.
Відтак у задоволенні позовної вимоги банку про стягнення з позичальниці пені за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки слід відмовити.
При цьому суд не може погодитися з аргументами позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Отже, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року в справі № 362/2159/15-ц.
Водночас, як зазначає АТ «А-Банк», пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» закріплено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Із системного аналізу як приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», про які вказує позивач, так і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосовує суд, відхиляючи дані позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме: прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Відтак аргументи позивача у цій справі свого підтвердження не знайшли.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідачки на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 2410,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місце знаходження - 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ - 14360080) заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101734912335736 від 23 грудня 2024 року у розмірі 60 220 (шістдесят тисяч двісті двадцять) грн 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місце знаходження - 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ - 14360080) судовий збір у розмірі 2410 (дві тисячі чотириста десять) грн 40 коп.
У задоволенні решти вимог позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місце знаходження - м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ - 14360080.
Відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складене 24 жовтня 2025 року.
Суддя: В. І. Столковський