вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,
тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124
Справа № 281/550/25
Провадження по справі 2-а/281/2/25
20 жовтня 2025 року селище Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області у складі
головуючої судді Свинченко Г.Д.
за участі:
секретаря судового засідання Михальченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лугини в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
08.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №5849508 від 02.10.2025 року про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що 02.10.2025 року старшим інспектором взводу безпеки дорожнього руху 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП лейтенантом поліції А.А. Алієвим було винесено постанову серії ЕНА №5849508 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП за порушення вимог вимоги ст. 22 Закону України "Про страхування", п. 9.2 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та п. 22.5 Правил дорожнього руху України.На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. З вказаною постановою ОСОБА_1 не згодний, вважає її необгрунтованою та незаконною, складеною з грубими порушеннями норм матеріального і процесуального права, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.
ОСОБА_1 зазначає, що не порушував вимоги ст. 22 Закону України "Про страхування", оскільки вона не містить жодної норми, що регулює страхування транспортних засобів, страхування водіїв або відповідальність перевізників. Посилання на зазначену статтю у постанові є помилковим, безпідставним і свідчить про неправильне застосування матеріального закону, що саме по собі є підставою для скасування постанови відповідно до ст. 286 КАС України. Пункт 9.2 розділу І Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, то зазначений пункт встановлює, що «Перевізник небезпечних вантажів повинен мати чинний договір страхування цивільно-правової відповідальності суб'єкта перевезення небезпечних вантажів за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну фізичних і юридичних осіб, а також навколишньому природному середовищу під час перевезення небезпечних вантажів». Вимога цього пункту стосується виключно перевізника (юридичної особи або фізичної особи-підприємця), який здійснює діяльність з перевезення небезпечних вантажів, а не окремо водія транспортного засобу. Водій, який діє від імені перевізника, не є самостійним суб'єктом страхування, тому не зобов'язаний мати окремий поліс «страхування водія». Більше того, ця норма не визначає обов'язку мати при собі оригінал або копію страхового полісу під час перевезення, вона лише встановлює факт необхідності наявності чинного договору страхування у суб'єкта перевезення. У даному випадку цей обов'язок було виконано: перевезення спирту етилового (UN 1170, клас 3) здійснювалося від імені ТОВ «Сталь Груп Енерджі», яке має чинний страховий сертифікат №144 до Генерального договору №007 9057463/001ВНВ, виданий АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс».
Отже, ні стаття 22 Закону України «Про страхування», ні пункт 9.2 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, ні пункт 22.5 Правил дорожнього руху України не встановлюють вимоги щодо наявності у водія полісу страхування його життя чи будь-якого іншого “страхування водія».
Відповідно, висновок про вчинення позивачем правопорушення є юридично та фактично безпідставним, а сама постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог законодавства та без належного доказового обґрунтування.
17.10.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Просить розгляд справи проводити без його участі, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Заперечення мотивує тим, що Вважаємо, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 22 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», ця стаття стосується страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів і працівників, які беруть участь у перевезенні таких вантажів. Відповідно до п. 22.5 ПДР України про «Дорожнє перевезення небезпечних вантажів» здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері».
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЗУ «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Старший інспектор ВБДР Алієв А.А. є уповноваженою посадовою особою яка здійснює контроль за перевезенням небезпечних вантажів автомобільним транспортом та має свідоцтво АВ №051/2024.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно з пунктом 9.2 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 01.01.2024 року, одержувач небезпечних вантажів зобов'язаний, зокрема, надавати в установленому порядку необхідну інформацію про одержання небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10 , 15- і 16 цього Закону; здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів.
Після розгляду справи про адміністративне правопорушення, скоєне ОСОБА_1 , поліцейським з дотриманням чинного законодавства була винесена постанова ЕНА №5849508 від 02.10.2025 та накладено на порушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. У тексті зазначеної постанови п. 5 допущено механічну описку, а саме: невірно зазначено назву закону. Замість: «…чим порушив Закон України “Про страхування…» слід читати: «…чим порушив Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів»…». Просить внести відповідне виправлення як механічну описку.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відтак, твердження позивача, викладені у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови.
20.10.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої ОСОБА_2 просить визнати доводи, наведені у відзиві необгрунтованими та задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Свої вимоги мотивує тим, що навіть якщо припустити, що інспектор, складаючи постанову, мав на увазі саме ст. 22 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», а не норми Закону «Про страхування», то така «технічна описка» не усуває факту відсутності складу адміністративного правопорушення. У своєму відзиві представник відповідача зазначає, що після проведення перевірки було встановлено відсутність у водія страхового полісу як у особи, що здійснює перевезення небезпечного вантажу. Проте такі твердження не відповідають дійсності та спростовуються змістом самої оскаржуваної постанови. Із тексту постанови вбачається, що інспектор послався саме на відсутність «полісу страхування водія», тобто персонального документа, який начебто повинен мати при собі саме водій. Однак чинним законодавством України не передбачено існування чи обов'язковості такого полісу, отже, інспектор безпідставно ототожнив вимоги до суб'єкта перевезення небезпечних вантажів із обов'язками водія транспортного засобу.
Крім того, із наданого відповідачем відеозапису з нагрудної камери інспектора, під назвою clip-1.mp4, чітко вбачається, що під час перевірки інспектор вимагав саме поліс страхування, оформлений на водія, а не страховий поліс перевізника. Зі слів самого інспектора випливає, що, на його думку, у полісі повинні бути зазначені прізвище, ім'я та по батькові водія, який керує транспортним засобом. Таким чином, навіть представник відповідача фактично підтверджує, що вимога стосувалася не полісу, передбаченого ст. 22 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», який укладається перевізником, а іншого, не передбаченого законодавством документа, умовно названого «страхуванням життя водія». Отже, із матеріалів справи вбачається, що страховий поліс, який насправді вимагається законом, тобто договір страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів був наявний. Натомість документ, на якому наполягав інспектор, взагалі не передбачений жодним нормативно-правовим актом, і його відсутність не може розцінюватися як адміністративне правопорушення.
Таким чином, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, а постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню як протиправна.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Представник відповідача у відзиві просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача, у задоволенні позову просив відмовити.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5849508 від 02.10.2025 року, винесеної старшим інспектором ВБДР Алієвим А.А., встановлено, що 02.10.2025 о 13 год. 59 хв. на трасі М-05 Київ - Одеса, 105 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом G450 н.з. НОМЕР_1 , з цистерною Menci sa105, н.з. НОМЕР_2 , в котрій перевозив небезпечний вантаж спирт етиловий (номер ООН UN 1170/33) у якого був відсутній (не пред'явив) поліс страхування водія, що здійснює перевезення небезпечного вантажу, чим порушив ст. 22 Закону України “Про страхування», р. І п. 9.2 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, чим порушив п. 22.5 ПДП - Порушення правил перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів. На підставі цього рішенням інспектора було накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. До постанови додаються інші матеріали справи відео б/к 476739.
Отже, рішенням інспектора у діях позивача встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.
20.02.2025 року між АП "Страхова компанія "ББС Іншуранс" та ТОВ "Сталь Груп Енерджи" укладено Генеральний договір № 007-9057463/001ВНВ страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів, що підтверджується сертифікатом № 144 від 02.10.2025 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Пунктом 1 частини першої статті 35 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов'язаний мати при собі, зокрема, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до пунктів 2.1 ПДР України водій, зокрема, зобов'язаний мати при собі: г) на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України “Про автомобільний транспорт», “Про дорожній рух» та “Про перевезення небезпечних вантажів»; ґ) чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка».
Відповідно до п. 22.5 ПДР України, дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів », суб'єкт перевезення небезпечних вантажів - підприємство, установа, організація або фізична особа, які відправляють, перевозять або одержують небезпечні вантажі (відправники, перевізники та одержувачі); - перевезення небезпечних вантажів - діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення.
Ст.7 зазначеного Закону визначено, що відправник небезпечних вантажів зобов'язаний, зокрема, здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", суб'єкт перевезення небезпечних вантажів зобов'язаний укласти договір страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів, за класами страхування 10, 11 та/або 12, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування".
Відповідно до п. 9.2 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, під час перевезення небезпечних вантажів у кабіні водія транспортної одиниці повинні бути, крім перелічених у ПДР, такі документи: 2) під час внутрішнього перевезення небезпечних вантажів - копія договору страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів.
Частиною 1 ст. 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Враховуючи наведене, при притягненні особи до відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП необхідно довести, що особа керувала транспортним засобом та не мала при собі або не пред'явила поліцейському на його вимогу копію договору страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів.
Разом з тим, такий договір був укладений суб'єктом перевезення небезпечного вантажу - ТОВ "Сталь Груп Енерджи" та пред'явлений ОСОБА_1 для перевірки під час зупинки транспортного засобу, що підтверджується копією сертифікату до зазначеного договору та відеозаписом події.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а).
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (Постанова Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17).
Факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (Постанова Верховного Суду у справі № 686/11314/17).
За положеннями ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч приписам КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності доказів, щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому, суд вважає необхідним звернути особливу увагу на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію»).
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 6 Закону).
Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Суд зауважує, що оцінка законності прийнятого посадової особою суб'єкта владних повноважень рішення у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачає встановлення об'єктивних даних щодо подій, з одного боку - покладених в мотиви прийнятого рішення за суб'єктивно оціночним сприйняттям отриманих повноважною особою доказів на підтвердження певних обставин як умови притягнення особи до відповідальності, а з іншого - опротестованих особою, незгодною з правомірністю прийнятого рішення.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що останнього неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Виносячи оскаржувану постанову відповідач в такий спосіб визначений законом не діяв, доказів на підтвердження того, що позивачем дійсно було порушено Правила дорожнього руху України та в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами ч. 61 ст. 132-1 КУпАП до суду не надав.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд не може ігнорувати встановлені обставини, які свідчать про відсутність безсторонності, а тому, керуючись вимогами ст. 286 КАС України, вважає необхідним скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243-244, 246, 250, 272, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволити.
Постанову серії ЕНА № 5849508 від 02.10.2025 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП- скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (адреса місця знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, б. 3, ЄДРПОУ 40108646).
Суддя Галина Свинченко