Справа № 277/1185/25
Номер рядка звіту 17
іменем України
"21" жовтня 2025 р. с-ще Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.В.
за участю секретаря с/з Лук'янчук Т.В.
розглянувши, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики
Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 157191,01 грн. та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 03.01.2023 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22034000599313, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому договором.
Банк надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 97073,52 грн., дата надання кредиту 03.01.2023 року, кінцева дата погашення кредиту 03.01.2030 року, строк користування кредитом 84 місяці.
Щомісячна комісія за обслуговування кредиту 2% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість становить 0,001% річних, процентна ставка за користування кредитом на прострочену заборгованість становить 56,0% річних.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у кредит.
Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, загальний розмір якої станом на 25.08.2025 року становить 157191,01 грн., в тому числі: залишок простроченого кредиту 95063,51 грн., залишок прострочених відсотків 2,43 грн., залишок прострочених комісій 62127,04 грн.
У зв'язку з викладеним позивач змушений звернутись до суду з вказаним позовом
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що позовні вимоги визнає частково, оскільки він 31.07.2025 року, 29.08.2025 року та 25.09.2025 року сплатив кошти в загальній сумі 17000,00 грн. на погашення заборгованості. Крім того відповідач просив розстрочити суму боргу на 12 місяців.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Судом встановлено, що 03.01.2023 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22034000599313, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому договором.
Відповідно до умов вказаного договору банк надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 97073,52 грн., дата надання кредиту 03.01.2023 року, кінцева дата погашення кредиту 03.01.2030 року, строк користування кредитом 84 місяці.
Щомісячна комісія за обслуговування кредиту 2% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість становить 0,001% річних, процентна ставка за користування кредитом на прострочену заборгованість становить 56,0% річних.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у кредит, що не заперечується відповідачем та підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача за період з 03.01.2023 року по 25.08.2025 року.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з наданого Банком розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 25.08.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 157191,01 грн., в тому числі: залишок простроченого кредиту 95063,51 грн., залишок прострочених відсотків 2,43 грн., залишок прострочених комісій 62127,04 грн.
Разом з тим, як вбачається із ксерокопій платіжних інструкцій №0.0.4480089795.1 від 31.07.2025 року, 0.0.4520478581.1 від 29.08.2025 року та №0.0.4558980860.1 від 25.09.2025 року ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором сплачено кошти в загальному розмірі 17000,00 грн.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 140191,01 грн.
Щодо розстрочення виконання рішення суду, слід зазначити наступне.
Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Згідно ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є право перетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
24.02.2022 року згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який у подальшому продовжено і діє на момент ухвалення рішення суду.
Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 визнає позов, має намір добровільно виконати рішення суду, є особою з інвалідністю, з врахуванням суми боргу, що на даний момент становить 140191,01 грн., суд вважає, що одноразовий платіж створить для відповідача надмірний тягар.
Також, суд враховує те, що розстрочення виконання рішення суду не буде створювати занадто привілейовані умови для ОСОБА_1 , оскільки такі дії спрямовані саме на забезпечення виконання рішення суду і на відновлення порушених прав позивача.
Суд доходить висновку, що виконання вказаного рішення суду слід розстрочити в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №22034000599313 від 03.01.2023 у розмірі 140191,01 на 12 місяців із сплатою щомісячного платежу рівними частинами по 11682,59 грн. до 20 числа поточного місяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.141 України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2160,29 гривень у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог.
Згідно ч.ч.7, 8 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
У зв'язку з чим суд вважає необхідним продовжити дію заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 25.09.2025 року на строк протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 280-282, 354, 435 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1048, 1054 ЦК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за кредитним договором №22034000599313 від 03.01.2023 року в сумі 140191 (сто сорок тисяч сто дев'яносто одна) грн. 01 коп. та судовий збір в сумі 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 29 коп.
Розстрочити ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором №22034000599313 від 03.01.2023 року у розмірі 140191,01 грн. на 12 місяців із сплатою щомісячного платежу рівними частинами по 11682 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 59 коп. до 20 числа поточного місяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Продовжити строк дії заходу забезпечення позову, застосованого ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 25.09.2025 року строком на дев'яносто днів з дня набрання рішенням законної сили, а у разі відкриття, протягом вказаного строку, за заявою позивача виконавчого провадження до повного виконання судового рішення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.В.Заполовський