Справа № 273/219/25
Провадження № 2/273/550/25
21 жовтня 2025 року м.Баранівка
Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Муравської М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ "Споживчий центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором №27.07.2024-100001182 від 27.07.2024 року у розмірі 11840,00 грн, судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 27.07.2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №27.07.2024-100001182. Відповідно до умов Договору ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 4000,00 грн., строком на 98 днів, процентна ставка - 1,5 % за один день користування, комісія - 200,00 грн. Відповідачем електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), та отримано на свій рахунок кошти в розмірі 4000,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 11840,00 грн. Оскільки відповідач має непогашену кредитну заборгованість перед позивачем представник звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 17.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату та час судового розгляду повідомлялася судом завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву, заяв, заперечень до суду не подала, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності сторін у порядку визначеному ст. 247 ч. 2 ЦПК України - фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 27.07.2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №27.07.2024-100001182, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору, заявкою та відповіддю про прийняття пропозиції від 27.07.2024 року , які містять електронний підпис відповідача, який здійснений за допомогою одноразового ідентифікатора Е583 (а.с. 13- 19 ).
Відповідно до умов договору та заявки відповідачці надано кредит у розмірі 4000, 00 грн. на 98 днів, дата повернення кредиту - 01.11.2024 року, процентна ставка - 1,5 % за один день користування, комісія - 200,00 грн., неустойка - 40,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання .
Дійсно, п. 3.1. договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41ХХ-ХХХХ-4185.
Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії- у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. .
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що заявка до кредитного договору підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором Е583 .
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
На виконання умов договору від 27.07.2024 року відповідачці було надано кредитні кошти в розмірі 4000 гривень шляхом перерахунку на її платіжну картку НОМЕР_1 , за допомогою системи іPAY , номер транзакції 464831583 (а.с.20,21).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 12, ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №27.07.2024-100001182 від 27.07.2024 року в сумі 11840,00 грн. що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн., по процентам в розмірі 5040 грн., що арифметично в сумі не є розміром 11840,00 грн. Позивачем також вказано про стягнення неустойки з відповідачки, проте не зазначений її розмір. При зазначенні дати, станом на яку утворилася заборгованість, дані в позовній заяві відсутні.
Разом з тим, надана позивачем довідка-розрахунок про стан заборгованості не підтверджує ні умови кредитування, ні розмір боргу відповідачки, оскільки містить дані про іншу особу і інший номер кредитного договору.
Таким чином, ТОВ «Споживчий центр», крім доказів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн. за кредитним договором № №27.07.2024-100001182 від 27.07.2024 року, жодного документу, який б підтверджував факт наявності боргу за вказаним кредитним договором та його розрахунку не додано.
За таких встановлених фактичних обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача залишаються за ним.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя Бєлкіна Д.С.