Справа № 161/17064/25
Провадження № 2-др/161/90/25
23 жовтня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
06 жовтня 2025 року представник відповідача - адвокат Ковальчук Д.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.
Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. У відзиві на позовну заяву ним було зазначено про те, що відповідачем понесено витрати на правову допомогу, які просив стягнути з позивача на користь відповідача. Однак в рішенні суду не вирішено питання про відшкодування витрат на правову допомогу. З врахуванням вимог ст. 137, 141, 142 ЦПК України, просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 4000 гривень.
Розглянувши питання про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. (ч. 3ст. 270 ЦПК України). У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4ст. 270 ЦПК України).
Необхідність розгляду питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи в даній справі відсутня.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення по справі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 даної норми визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2025 року в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з правилами частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, заяв, запитів, клопотань, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК україни розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, зокрема, представник відповідача просить стягнути з позивача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник відповідача долучив до матеріалів справи наступні документи, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 08 вересня 2025 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Ковальчуком Д.В., детальний опис наданих послуг згідно договору, квитанцію про прийняття від ОСОБА_2 коштів в сумі 4000 гривень за договором про надання правничої допомоги від 8 вересня 2025 року.
Згідно з частиною п'ятою статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони.
Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у якій Верховний Суд зазначив, що право суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягає розподілу між сторонами, можливе лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас, позивач ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв, хоча згідно із ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на наявність доказів понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн та за відсутності клопотання позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні передбачені законом підстави для зменшення таких витрат.
Враховуючи наведені стороною відповідача доводи на обґрунтування розміру витрат на правову допомогу, складність справи, час, затрачений адвокатом, та обсягом наданих ним послуг, суд прийшов до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 82, 137, 141 270 ЦПК України, суд,-
Доповнити рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складання повного тексту додаткового рішення 23 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Філюк Т.М.