Справа №766/25743/18
Пров. №2/766/814/25
13 жовтня 2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ "Перший Український Міжнародний Банк" 28.12.2018 року звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 , мотивуючи позов тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 23469061 від 30.08.2013 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 14167,00 грн. Відповідач не виконав свої кредитні зобов'язання та має заборгованість, яка станом на 14.12.2018 року складає 29619,64 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, просить стягнути на свою користь судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в сумі 1762,00 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.01.2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
05.04.2019 року відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності у відповідності до вимог ст. 257 ЦК України та застосування строків спеціальної позовної давності в порядку ст. 258 ЦК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.04.2019 року судове засідання відкладено, витребувано у позивача довідку-розрахунок про рух коштів по рахунку; зобов'язано позивача надати належним чином засвідчену копію кредитного договору №23469061 від 30.08.2013 р.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.07.2019 року судове засідання відкладено, вирішено провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції за участю представника АТ "Перший Український Міжнародний Банк".
15.07.2019 р. представником АТ "Перший Український Міжнародний Банк" подано заяву про долучення документів на виконання ухвали суду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.11.2021 року судове засідання відкладено, роз'яснено Публічному акціонерному товариству "Перший Український міжнародний банк", що повторна неявка представника в судове засідання за відсутності заяви про розгляд справи за відсутності представника є підставою для залишення позову без розгляду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.12.2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №766/20394/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2024 року провадження у справі поновлено, продовжено судовий розгляд.
В судове засідання сторони не прибули, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи у відсутність.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
30.08.2013 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23469061, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 14167,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних, з терміном повернення до 28.08.2016 року (арк. справи 102-105).
За п. 5 кредитного договору, кредит надано строком на 36 місяців, до 28.08.2016 року.
ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» свої зобов'язання за договором виконано, а ОСОБА_1 тривалий час свої зобов'язання за договором не виконував та станом на 14.12.2018 року має заборгованість в загальній сумі 29619,64 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 5808,79 грн., заборгованості по процентам в сумі 2928,31 грн., заборгованості за комісією в сумі 18669,66 грн., штрафні санкції у сумі 2212,88 грн., що підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості перевіреним в судовому засіданні.
22.02.2018 року ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» на адресу ОСОБА_1 направлено повідомленням про наявність заборгованості перед банком за кредитним договором 23469061, з вимогами здійснити повне погашення заборгованості, однак відповідачем зазначений лист проігноровано.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22.12.2021 року у справі №766/20394/18 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню позов задоволено частково, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною за реєстровим №1758, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №23469061 від 30.08.2008 року в сумі 39932,40 грн.
Вказаним вище рішенням встановлено, що 27 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором №23469061 від 30.08.2013 року, укладеним між ним та ПАТ «Перший Український міжнародний банк». Строк платежу за Кредитним договором №23469061 від 30.08.2013 року настав, боржником не було виконано вимоги стягувача згідно з повідомленням про порушення основного зобов'язання від 22.02.2018 р. Стягнення заборгованості провадиться за період з 26.03.2017 року по 26.03.2018 року. Сума заборгованості складає 33079,50 грн. в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10362,84 грн; прострочена заборгованість за комісією - 5631,43 грн., прострочена заборгованість за процентами - 17085,23 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший Український міжнародний банк" складає 33079,50 грн. Вказаний виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №1758 (арк. справи 76).
З наданих приватним нотаріусом документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис вбачається, що для вчинення виконавчого напису банком надано кредитний договір №23469061 та виписка з рахунка із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення. З вказаної виписки з рахунка неможливо встановити чи є заборгованість за кредитним договором дійсно простроченою, не відображено тіло кредиту, відсотки, пеня, тощо, а зазначена прострочена заборгованість не свідчить про безспірність заборгованості, окрім того неможливо встановити коли у Банку виникло право вимоги до Позичальника (арк. справи 100).
22.02.2018 р. за вих. №152 ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про порушення основного зобов'язання, в якому зазначено, що борг за наданим кредитом станом на 22.02.2018 р. складає 32536,14 грн. Роз'яснено, що у разі не виконання вищевказаної вимоги банк застосує заходи примусового позасудового стягнення заборгованості, зокрема шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса (арк. справи 28). Згідно реєстру поштових відправлень, вказана вимога направлена на адресу ОСОБА_1 (арк. справи 29).
За ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок, відповідно до якого, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), «зважаючи на доводи відповідачів щодо можливості подвійного стягнення боргу з огляду на звернення стягнення на підставі виконавчого надпису нотаріуса, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що кредитор не може бути обмежений у виборі застосованого способу задоволення своїх вимог до боржника, в той час як контроль за недопустимістю подвійного стягнення заборгованості в межах своїх повноважень здійснює як державний (приватний) виконавець, так і суд в рамках судового контролю за виконанням судових рішень».
Аналогічний правовий висновок застосовано у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 641/6811/17 (провадження № 61-17111св19), від 12 квітня 2023 року у справі № 522/16447/15 (провадження № 61-4962св21).
Враховуючи вищенаведене, вчинення нотаріусом 27.03.2018 року виконавчого напису про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не є підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки виконавчий напис оскаржено в судовому порядку та визнано таким, що не підлягає виконанню, відповідно такий не виконується. Звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що по суті своїй передбачає безспірність суми грошового зобов'язання, не є перешкодою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, що по своїй суті передбачає спірність суми грошового зобов'язання (спір). Звернення до суду з позовом у цій справі про стягнення заборгованості мало місце після звернення боржника до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За таких умов, наявність виконавчого напису нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором, який не виконано та визнано таким, що не підлягає виконанню, не свідчить про подвійне притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Отже, звернувшись у березні 2018 року із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором №23469061 від 30.08.2013 року, АТ «ПУМБ» на власний розсуд змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України банк втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісією.
Разом з тим, направивши у лютому 2018 року вимогу про дострокове погашення заборгованості та звернувшись у березні 2018 року до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису банк на власний розсуд змінив строк виконання основного зобов'язання. Внаслідок цього він позбавлений права нараховувати відсотки після пред'явлення до позичальника вимоги, тобто після лютого 2018 року.
Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Враховуючи, що кредитним договором №23469061 від 30.08.2013 року визначено графік щомісячних платежів з 30 серпня 2013 року по 28 серпня 2016 року, то перебіг позовної давності починається саме після невиконання чи неналежного виконання відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що починаючи з грудня 2015 року відповідач перестав вносити щомісячні платежі.
З огляду на те, що щомісячний платіж відповідач повинен був внести 28.12.2015 року, чого відповідачем здійснено не було, то строк позовної давності повинен обраховуватись з 28.12.2015 року.
Позивач звернувся до суду з позовом 22.12.2018 року (штемпель на конверті АТ Укрпошта), а відтак, строк позовної давності позивачем не пропущено.
Таким чином, суд вважає, що належними та допустимими доказами було доведено те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не сплатив борг за кредитним договором, а відтак, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
В той же час, банк, звертаючись до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором №23469061 від 30.08.2013 р. вказував на наявність у ОСОБА_1 заборгованості станом на 22.02.2018 р. - 32536,14 грн, а звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості вказав, що заборгованість станом на 14.12.2018 р. складає 29619,64 грн.
З наданої банком виписки по рахунку вбачається, що після винесення виконавчого напису, було стягнуто з ОСОБА_1 за виконавчим провадженням 56304518 в загальному розмірі 9482,15 грн.
Враховуючи стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 9482,15 грн. за виконавчим написом, що відображено у виписці по рахунку, відсутності у банку права нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісією, тощо у зв'язку зі зміною строку договору, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 5808,79 грн, що становить тіло кредиту.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що поданий позивачем позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №23469061 від 30.08.2013 року у сумі 5808,79 грн.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам. Позивач звернувся з позовом про стягнення 29619 гр. 64 коп, задоволено позов в сумі 5808,79 грн, що складає 19,61%, а тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 345,53 грн.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складене 13 жовтня 2025 року.
Керуючись ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 353, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14282829) заборгованість за кредитним договором №23469061 від 30.08.2013 року, в розмірі 5808,79 грн. (п'ять тисяч вісімсот вісім гривень сімдесят дев'ять копійок).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14282829) судовий збір в розмірі 345,53 грн. (триста сорок п'ять гривень п'ятдесят три копійки).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус