Справа № 589/5505/24
Провадження № 2-а/589/39/25
22 жовтня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Прачук О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову № 4424 від 16.10.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що 16.10.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 4424 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до зазначеної постанови військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився від отримання картки обстеження та проходження військово-лікарської комісії, чим порушив ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки про дату та місце розгляду справи його взагалі ніхто не повідомляв, що позбавило його можливості реалізувати своє право на захист. Про наявність вказаної постанови та штрафу позивач дізнався вже після того як засобами поштового зв'язку отримав вказану постанову. Оскільки постанова була винесена без участі позивача, то останньому не роз'яснювалися його права, він був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи, заявити клопотання. Враховуючи наведене, просить суд визнати протиправною та скасувати вказану постанову.
11.03.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що при перевірці представником ІНФОРМАЦІЯ_2 своєчасності та повноти оновлення даних позивача, було виявлено відсутність актуальних даних щодо його стану здоров'я. У зв'язку з цим, старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 було запропоновано позивачу отримати направлення на ВЛК № 80 від 10.10.2024 року та картку обстеження та медичного огляду № 2/10399 та пройти військово-лікарську комісію. В присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивач відмовився від отримання направлення та картки обстеження та медичного огляду для проходження ВЛК для визначення ступеню придатності до військової служби, про що було складено акт відмови від проходження ВЛК. Зважаючи на відповідну відмову позивача, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №4424. Крім того, зазначив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, доведено його права та обов'язки, які передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено дату час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що свідчать підписи свідків, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення № 4424. Від отримання другого примірнику протоколу позивач також відмовився, що засвідчують підписи свідків. При цьому, ані під час складання протоколу, ані при розгляді справи про адміністративне правопорушення жодних пояснень позивачем не надавалось. Таким чином, зазначив, що відмова позивача від отримання направлення і картки обстеження та медичного огляду для уточнення облікових даних щодо стану здоров'я є адміністративним правопорушенням, вчиненим умисно, а отже притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП було правомірним.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі, не надходили.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 10.10.2024р. старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол №4424, згідно з яким останньому ставилося у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за наступних обставин: військовозобов'язаний ОСОБА_1 згідно з актом, складеним 10.10.2024 року, відмовився від отримання картки обстеження та медичного огляду №2/103 та проходження військово-лікарської комісії, чим порушив ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Із протоколу №4424 вбачається, що ОСОБА_1 від пояснень, підписання протоколу та отримання другого примірника протоколу відмовився у присутності двох свідків.
Крім того, до протоколу №4424 від 10.10.2024 додаються акт відмови ОСОБА_1 від проходження військово-лікарської комісії від 10.10.2024; картка обстеження та медичного огляду №2/103; направлення ОСОБА_1 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я в ЗСУ, у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації №80 від 10.10.2024
В копії книги реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов'язаним для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_2 зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження ВЛК (пункт 80).
З копії акту відмови від проходження військово-лікарської комісії від 10.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5
16.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 4424 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. Так, відповідно до постанови військовозобов'язаний ОСОБА_1 , згідно з актом, складеним 10.10.2024 відмовився від отримання картки обстеження та медичного огляду №2/103 та проходження військово-лікарської комісії, чим порушив ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд наголошує на тому, що перевірці у такому випадку підлягають дії суб'єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.
Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких, є обов'язком суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 19 Конституції України.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КУпАП.
За приписами ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до норми ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у порушенні якої позивача визнано винним оскаржуваною ним постановою, передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, крім іншого, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України.
Проходження військовозобов'язаною особою обов'язкового медичного огляду є невід'ємною складовою військового обов'язку.
Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти висновку, що відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству, проходження медичного огляду ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560). Порядок №560 визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
За приписами п.п. 69 Порядку № 560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Даних про те, що позивач має чинне рішення (постанову) про придатність до військової служби матеріали справи не містять.
Пунктом 74 Порядку №560 визначено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі Положення; в редакції станом на 14.10.2024 року) медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих резервістам та військовозобов'язаним для проходження медичного огляду за формою, наведеною у додатку 12 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року N 560, та видається військовозобов'язаному під особистий підпис.
Контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.
На виконання вказаних законодавчих приписів 10.10.2024р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було видано направлення позивача для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я в ЗСУ, у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період. Вказане направлення було зареєстровано у відповідній Книзі реєстрації направлень. Також складено картку обстеження та медичного огляду № 2/103. Проте, позивач, всупереч наведеним вимогам закону, безпідставно відмовився від отримання цих документів та медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Оскільки останній, будучи військовозобов'язаним, відмовився від проходження медичного огляду за направленням в особливий період, чим порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Також зважаючи на інші доводи позову щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення № 4424 і права на захист, слід зазначити, що із протоколу вбачається, що позивачу роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, які перелічені в протоколі, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 16.10.2024 о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Жодних порушень його права на захист судом не встановлено. Те, що він свідомо відмовився отримувати копію цього протоколу, не свідчить про наявність цих порушень, а слід розцінювати як свідому відмову позивача від реалізації відповідного права.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Між тим, в межах даної справи судом не встановлено істотних порушень прав позивача, які б впливали на правомірність відповідного рішення та могли слугувати причиною для скасування оскаржуваної постанови.
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена правомірно, повноважним на те органом (посадовою особою), яким були всебічно, повно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, на підставі належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Приймаючи оскаржувану постанову №4424 від 16.10.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 діяв у межах, наданих йому повноважень, та у спосіб, передбачений законом, жодних порушень законодавства не допустив.
Враховуючи викладене, постанова про накладення адміністративного стягнення №4424 від 16.10.2024 підлягає залишенню без змін, як правомірна та обґрунтована, а адміністративний позов ОСОБА_1 - без задоволення.
Зважаючи на прийняте рішення, судові витрати віднести на рахунок позивача відповідно до ст. 139 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.77, 243, 246, 250, 286 КАС України, суд,-
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 229, 242-246, 286, 295 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області О.В.Прачук