Справа № 638/3928/25
Провадження № 2/638/3528/25
22 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Тіщенко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Харківській області, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди завданої бездіяльністю органу досудового розслідування,-
встановив:
ОСОБА_2 ( далі за текстом-позивач) звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Національної поліції України у Харківській області (далі за текстом-відповідач, ГУНП в Харківській області), третя особа: Державна казначейська служба України, в якому просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь компенсацію спричиненої моральної шкоди у розмірі 166806 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що 07 червня 2000 року Дзержинським РВ ХМУ МВС України у Харківській області порушено кримінальну справу за фактом викрадення її особистого майна невстановленою особою з проникненням у житлове приміщення за ч.2 ст.140 КК України. За фабулою справи було встановлено, що 08.03.2000 року невстановлена особа проникла до житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 звідки таємно викрала майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме 4000 дол. США, заподіявши тим самим останній майнову шкоду .У справі вона мала статус потерпілої. У своїй заяві про скоєння злочину позивач зазначила особу, яка на її думку вчинила злочин, а саме - ОСОБА_3 . На підставі зібраних доказів відносно ОСОБА_3 виносилась постанова про притягнення його у якості обвинуваченого за ст.140 ч.2 КК України, обирався запобіжний захід , він перебував у розшуку . Після затримання та допиту у якості обвинуваченого ОСОБА_3 постановою заступника прокурора Дзержинского району міста Харкова Алексійчука О. від 16.07.2008 року постанову про притягнення ОСОБА_3 у якості обвинуваченого було скасовано. 04.04.2019 року матеріали кримінальної справи були внесені до ЄДРДР за № 12019220480002199 від 07.06.2019 року. Ухвалою судді Дзержинського районного суду міста Харкова Цвіри Д.М. від 27 січня 2025 року закрито кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220480002199 від 07.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.З ст.185 КК України на підставі п.3-1 ч.І ст.284 КПК України, а саме у зв'язку з закінченням строків притягнення відповідальності.
Позивач зазначає, що протягом майже двадцяти п'яти років після скоєного відносно неї злочину вона постійно зверталася до слідчих Дзержинского РВ ХМУ УМВС України (Харківське районне управління поліції № З ГУНП в Харківській області), що здійснювали попереднє (досудове розслідування) з клопотаннями з метою активізації слідчих дій, пред'явлення винній особі обвинувачення та направлення справи до суду, проте клопотання не задовольнялись. 03 квітня 2020 року справа була прийнята до провадження слідчим СВ Шевченківського відділу поліції ГУНП в Харківській області Калюжною О. І. до якої позивач зверталась особисто протягом травня-серпня 2020 року та просила повідомити про хід розслідувана за вищевказаним кримінальним провадженням. Не дочекавшись будь-яких дій 15.09.2020 року позивач звернулась зі скаргою на бездіяльність слідчого на ім'я першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Омарова А. За результатами розгляду скарги позивач отримала відповідь від 21.09.2020 р. у якій ззаначалось про надання вказівок в порядку ст.36 КПК України з метою активізації слідчих дій. Поряд з цим слідчим Калюжною О.І. не здійснено жодних слідчих дій та 24 грудня 2020 року прийнято постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220480002199 від 07.06.2019 року у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення , на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України. Вищезазначена постанова була оскаржена позивачем до Дзержинського районного суду м. Харкова та ухвалою слідчого судді від 01.04.2021 р. скасована та проведення досудового розслідування продовжено. В подальшому ще декілька разів кримінальне провадження закривалось постановами слідчого та скасовувались слідчими суддями за відповідними зверненнями позивача.
Позивач окремо зазначила, що переглядаючи обґрунтованість постанов слідчих про закриття кримінального провадження, суди кожного разу встановлювали обставини, на підставі яких доходили висновку, що повного та всебічного дослідження слідчими зібраних доказів з проведенням їх аналізу в процесуальному рішенні не відбувалось, а висновки про закриття кримінального провадження зроблені передчасно, що свідчить про невиконання слідчими визначеного статтею 2 КПК України завдання кримінального провадження. На думку позивача слідчі, незважаючи на ухвали суду, вказівки прокурора, клопотання позивача, докази в кримінальному провадженні, навмисно продовжували свою бездіяльність і не проводили досудового розслідування у розумні строки, що спричинило їй моральні страждання. Оскільки слідчі позбавили позивача можливості отримати за рахунок винної особи відшкодування спричиненої їй злочином майнової шкоди у розмірі 4000 доларів США, наразі за курсом НБУ станом на 25.02.2025 року ця сума складає 166 806,00 грн., яку вона просить стягнути з відповідача на підставі ст.1174, 1176 ЦК України.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
03 квітня 2025 року до суду від представника ГУНП в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивачка повинна довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність моральних страждань, які вона переживала внаслідок незаконних дій посадових осіб ГУНП в Харківській області. У своєму позові ОСОБА_2 як на підставу відшкодування моральної шкоди вказує на те, що тривалими неправомірними діями відповідач завдав їй моральної шкоди, душевних страждань, погіршення стану здоров'я. Відповідач вважає таке твердження безпідставними, оскільки це є особистою суб'єктивною думкою позивача та будь-якими доказами не підтверджено. Зазначені позивачем ухвали слідчих суддів про скасування постанов слідчих не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Такі процесуальні рішення, на які посилається позивачка, та розцінені нею як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дій при проведенні досудового розслідування, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Жодною ухвалою слідчих суддів Дзержинського районного суду м. Харкова не встановлено протиправної бездіяльності посадових осіб ГУНП в Харківській області, в частині невиконання службових обов'язків.
12 березня 2025 року до суду від представника Державної казначейської служби України надійшли пояснення, в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх пояснень зазначає, що по даній категорії справ позивачу необхідно довести всі складові елементи цивільного правопорушення, а саме наявність моральної шкоди, протиправність поведінки, а також причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Встановлення факту порушення само по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію в частині відшкодування моральної шкоди. Також представником третьої особи зазначено, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження шляхом подання відповідних скарг до суду не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача та не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні ст.1174, 1176 ЦК України.
Крім того, представником позивача надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що судова практика наведена у відзиві представником відповідача є нерелевантною до вказаної справи. Слідчими суддями в ухвалах встановлено протиправну бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування по кримінальному провадженню в якому позивач була потерпілою.
В судовому засіданні позивач та її представник просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засіданні не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що 07 червня 2000 року Дзержинським РВ ХМУ МВС України у Харківській області порушено кримінальну справу за фактом викрадення її особистого майна невстановленою особою з проникненням у житлове приміщення за ч.2 ст.140 КК України. За фабулою справи було встановлено, що 08.03.2000 року невстановлена особа проникла до житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 звідки таємно викрала майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме 4000 дол. США, заподіявши тим самим останній майнову шкоду .У справі позивач мала статус потерпілої.
25.06.2001 року СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 у якості обвинуваченого по вказаній кримінальній справі за ознаками складу злочином передбаченого ч. 2 ст.140 КК України (в ред. 1960 року).
16.07.2008 року прокуратурою Дзержинського району м. Харкова постанову про притягнення ОСОБА_3 у якості обвинуваченого по вказаній кримінальній справі скасовано в зв'язку з тим, що під час досудового розслідування не зібрано достатніх даних, які б вказували на скоєння крадіжки саме ОСОБА_3
04.04.2019 року матеріали кримінальної справи було внесено до ЄРДР за №12019220480002199 від 07.06.2019 та розпочато досудове розслідування. 31.01.2020 року слідчим СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області надано доручення у порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України ВКП ХРУП №3 ГУНП в Харківській області для встановлення місця знаходження гр. ОСОБА_3 та забезпечення його явку до СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області для проведення необхідних слідчих дій. Допитана в якості потерпілого ОСОБА_4 пояснила, що 05.03.2000 року вона поїхала в м. Красний Кут на лікування. 08.03.2000 року подзвонивши до своєї доньки гр-ка ОСОБА_4 дізналася, що в її квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 весь одяг було перевернуто та те, що в квартирі відсутня куртка-дублянка, ланцюжок із золота, чоловічий годинник, 2 шт., білизна та грошові кошти у розмірі 4000 доларів США які ОСОБА_4 отримала від продажу квартири у 1999 році.
24.12.2020 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження на підстав п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв'язку з тим що строк досудового розслідування визначений ст. 219 КПК України закінчився.
01.04.2021 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова Подус Г.С., по справі №638/15517/20 за скаргою ОСОБА_2 постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 24.12.2020 року скасовано та направлено для подальшого розслідування.
10.09.2021 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвірюка Д.В., по справі №638/15517/20 за скаргою ОСОБА_2 постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 06.08.21 року скасовано та направлено для подальшого розслідування.
19.07.2022 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова Подус Г.С, по справі №638/15517/20 за скаргою ОСОБА_2 постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 22.09.2021 року скасовано та направлено для подальшого розслідування.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 09.12.2022 р. було розглянуто клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Клочко Наталії Олександрівни про закриття кримінального провадження за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та кримінальне провадження повернуто прокурору для продовження досудового розслідування.
Листом вих.С-218/119-60/01-23 від 07.02.2023 року СВ Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області повідомило позивача, що за результатами службової перевірки слідчого Коробку С.В. відсторонено від здійснення досудового розслідування кримінального провадження внесено до ЄРДР за №12019220480002199 від 07.06.2019 та постановою начальника СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області Калгана П.В. призначено слідчого Шолома В.В.
27.01.2025 винесена ухвала слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвіра Д.М., справа №638/5745/25 за клопотанням прокурора Дзержинської окружної прокуратури м. Харкова Клочко Н.О. про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, яке слідчий суддя задовольнив у зв'язку з чим кримінальне провадження №12019220480002199 від 07.06.2019 за ч. 3 ст. 185 КК України було закрите на підставі пункту 3-1 частини першої статті 284 КПК України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30 червня 2020 року в справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18), від 3 липня 2020 року в справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20), від 25 січня 2021 року в справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 25 березня 2021 року в справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Між тим, позивачем не надано доказів на підтвердження завдання відповідачем їй моральної шкоди та не доведено наявності такої шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та вину останнього в її завданні. Скасування в порядку КПК України процесуальних рішень не свідчить про незаконність дій відповідача, завдання шкоди позивачу та про причинний зв'язок із завданою майновою і моральною шкодою.
При цьому, оскарження позивачем дій органів досудового розслідування не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Моральні страждання внаслідок бездіяльності відповідача при розслідуванні кримінального провадження позивач не довів.
Інші доводи позивача висновків суду не спростовують.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про відмову у задовленні позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Харківській області, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди завданої бездіяльністю органу досудового розслідування через недоведеність вказаного позову.
Розподіл судових витрат судом здійснено на підставі ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
В задоволені позовних ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Харківській області, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди завданої бездіяльністю органу досудового розслідування - відмовити.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному веб-порталі судової влади України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне Управління Національної поліції України в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599, адреса: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13)
Третя особа: Державна казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіона 6).
Повний текст судового рішення складено 24 жовтня 2025 року.
Суддя Л.М. Рибальченко