Справа № 638/21006/25
Провадження № 2/638/8578/25
Іменем України
24 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
За загальним правилом статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 статті 28 ЦПК України встановлено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти.
Позивач ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 29.07.2021 року № 2777.
З долученого позивачем копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що позивач звернулася до суду за загальною підсудністю, передбаченою ч. 1 ст. 27 ЦПК України, за місцем реєстрації відповідача.
З метою вирішення питання про відкриття провадження у справі, судом в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 187 ЦПК України отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 1930635 від 24.10.2025 щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідно до якої за вказаними параметрами особу не знайдено.
Проте, відповідно до відповіді № 1930439 від 24.10.2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери фактична адреса проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 .
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 646, якщо інформація про внутрішньо переміщену особу вноситься до бази даних уперше, автоматично формується унікальний номер запису, який відображається в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка), згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Враховуючи форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначеної у додатку 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, то в ній зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи; дата і місце народження; стать; серія, номер (у разі наявності), дата видачі паспорта громадянина України, ким і коли виданий/дані про документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини; відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена; зареєстроване місце проживання; фактичне місце проживання/перебування.
Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ.
Про таке також міститься висновок у постанові Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2024 у справі 214/3826/24.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відступаючи від попередніх позицій у постанові від 24 червня 2024 року по справі № 554/7669/21 вказала, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (стаття 29 ЦК). За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом. Якщо особа змушена була покинути своє місце проживання через збройний конфлікт, тимчасову окупацію та стала на облік як ВПО, то вона звертається з позовами до суду за місцем реєстрації як ВПО.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону (постанова Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року у справі № 755/6388/24).
Враховуючи приписи чинного законодавства, цивільна справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Шевченківського районного суду м. Харкова.
Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами щодо підсудності згідно ст. 32 ЦПК України не допускаються.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 20.04.2023 № 399/0/15-23 змінено підсудність справ Великобурлуцького районного суду Харківської області на Чугуївський міський суд Харківської області.
З огляду на викладене, та враховуючи, що дана справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Харкова, суд доходить висновку про наявність підстав для передачі справи за підсудністю на розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області.
Керуючись ст. 31 ЦПК України, суд,-
Матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - направити за підсудністю до Чугуївського міського суду Харківської області.
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Щепіхіна В. В.