Справа № 638/12853/25
Провадження № 2/638/5865/25
24жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Дудка Є.М.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Гончаренко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт», третя особа: Акціонерне товариство «Креді агріколь» про захист прав споживачів,-
04.07.2025 позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 24.02.2020 між АТ «Креді агріколь», правонаступником якого є ТОВ «Глобал спліт» та ОСОБА_2 укладено комплексний договір №2/3153513. Банк надав позичальнику 306000 грн строком на 60 місяців з 24.02.2020 по 23.02.2025. позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначеного графіком. У договорі вжите поняття послуги з обслуговування кредитної заборгованості, до складу яких включено усі можливі послуги банку без зазначення конкретної вартості кожної окремої послуги та встановлено загальну плату за такі послуги у розмірі 1,7% від суми кредиту щомісячно. У договорі встановлено плату за невизначене чітко коло послуг, плата встановлена за увесь об'єм послуг, незалежно від того чи позичальник скористався такими послугами чи ні. Такі умови договору суперечать ЗУ «Про споживче кредитування». Щодо способу захисту позивач вказує, що у разі якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правил може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину. У зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості з оглядну на нікчемність пункту 1.3.2, зобов'язавши відповідача зарахувати сплачені ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 124848 грн у рахунок погашення заборгованості по кредиту.
04.07.2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.
07.07.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання.
09.07.2025 представником відповідача АТ «Креді агріколь» Чорною С.П. подано відзив, в обгрунтування якого зазначено, що між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», та ТОВ " «ГЛОБАЛ СПЛІТ», відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір відступлення права вимоги № 2-2024 від 18.01.2024, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2/3153513 від 24.02.2020, що був укладений між позивачем, як позичальником і Банком. Крім цього, за інфо ЄДРСР у суді зареєстровано іншу справу № 644/6324/23 за позовом ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до позичальника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, справа перебуває на стадії судового розгляду, а отже саме у цій справі мав би позичальник звернутись до Нового кредитора із своїми вимогами, які він заявляє до колишнього кредитора у даній справі. АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заперечує щодо подачі даного позову до Банку, як до відповідача, враховуючи те, що не може бути відповідачем з 19.01.2024 у даній справі, враховуючи відступлення своїх прав кредитора Новому кредитору - ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ». Щодо змісту позовних вимог, заперечення полягають у наступному. Відповідно до п.6.1. Кредитного договору шляхом підписання Договору позичальник підтверджує, що він в День укладення Договору особисто отримав свій примірник Договору, умови Договору його зрозумілі, з Правилами і Тарифами Банку, що розміщені на офіційному сайті Банку ознайомлений, приймає та погоджується та згодний. Сторони договору перед укладенням і підписанням Кредитного договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов, у т.ч. щодо щомісячної сплати позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості : на виконання вимог статті 9 Закону України « Про споживче кредитування» до укладення кредитного договору між сторонами договору було підписано Паспорт споживчого кредиту від 24.02.2020р., де чітко передбачено однією із умов договору комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,70 % від суми початкової суми кредиту, також дана інформації зазначена у заяві на отримання кредиту, що підписана позичальником. Додаток № 1 до Договору, Паспорту споживчого кредиту (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит ( в ч. Графік платежів по кредиту), містить суму щомісячної сплати по Договору у визначеному розмірі ,починаючи (наступного місяця після видачі кредиту) до 23.02.2025, що включає відповідні суми сплати по кредиту, відсоткам та щомісячну комісію по 5202,00 грн. Окрім цього позичальник погодилась з умовами кредитного договору, де визначена реальна річна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісія), тобто позичальник був обізнаний з реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту в який також входила комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Підтвердженням того, що позичальник був ознайомлена з умовами договору підтверджують власноручно підписані ним заява на видачу кредиту, паспорт споживчого кредиту з додатками, кредитний договір з додатками. Кредитор звертає увагу суду, що протягом дії кредитного договору позичальник не зверталася до Банку за роз'ясненням незрозумілих їй положень договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, що свідчить про погодження її з усіма умовами такого кредитного договору. Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до умов кредитного договору в даному договорі зазначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються споживачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, яка є платежем за послуги моніторингу заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника ( як усне та і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.,що є правом банку, і дана умова договору сторонами погоджена. Дані послуги Банку надаються позичальнику 24/7, у Договорі не зазначено взагалі будь-яких обмежень щодо періодичності їх надання,тобто дані послуги надаються на постійній основі. Дані послуги є відмінними від послуг за змістом і обсягом їх надання від послуг, що визначені у статті 11 Закону України про споживче кредитування. Про те, що дані послуги за які справляється щомісячна комісія у визначеному розмірі позичальнику було повідомлено до укладення кредитного договору, всі умови договору були погодженні між сторонами до його укладення у заяві позичальника на отримання кредитних коштів та інформації письмовій, викладеній у формі Паспорту споживчого кредиту, що підписані позичальником. Комісія, яка передбачена п. 1.3.2 Кредитного договору встановлюється за обслуговування кредитної заборгованості, що включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів, тощо. Отже, така інформація надається клієнту на постійні основі у незалежності від наявності його звернення (вимоги) та з більшою періодичністю, аніж це передбачено Законом. При цьому, така інформація стосується:- - нагадування про необхідність здійснення щомісячного платежу; надання інформації через дистанційні системи про стан заборгованості; інформування клієнта про виникнення простроченого боргу; консультування клієнта (в т. ч. документальне) щодо можливого погашення боргу, тощо. Тобто, сплата комісії передбачається за ті послуги, які не надаються позичальнику безоплатно у відповідності до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та у незалежності від волевиявлення клієнта і з необмеженою періодичністю. сторони Кредитного договору, скориставшись свободою договору, визначили умови, в тому числі щодо комісії, які підлягатимуть застосуванню та обов'язковому виконанню. Крім цього, позичальником здійснювались сплати кредитору по комісійній винагороді, з 24.03.2020 по 24.02.2022, що підтверджується виписками по рахункам нарахованої і сплаченої комісійної винагороди позичальника, що були відкриті у Банку. Представником позивача подано позовну заяву через Підсистему « Електронний Суд» 04.07.2025, отже після спливу трирічного строку позовної давності. А тому, суду слід застосувати строки позовної давності у даній справі. Тому позовна давність за вимогами у цій справі є пропущеною, що є підставою для відмови у задоволенні позову. АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» зазначає, що нарахування комісійної винагороди з обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором є цілком законним. Дана комісія чітко передбачена Законом України « Про споживче кредитування» ( Пункт 4 частини першої статті 1 ; частина друга статті 8) тощо. Отже підстави для задоволення позовних вимог до належного відповідача справі відсутні. у даній Сума заборгованості позивача перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на дату відступлення прав кредитора (19.01.2024) складала за Кредитним договором № 2/3153513 від 24.02.2020 - 326 263, 11 грн. Відповідно до отриманої ухвали суду, дана справа стосується складної категорії справ, а саме захисту прав споживачів. Тому наявні заперечення проти її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи те, що дана справа не є малозначною, має складність справи; розгляд справи значний суспільний інтерес. А тому слід винести ухвалу про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження. У зв'язку з чим преджставник відповідача просила відмовити у позові позивачу ОСОБА_2 до відповідача Акціонерного товариства " КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" у справі № 638/12853/25.
23.07.2025 представником третьої особи ТОВ «Глобал спліт» Балашовим В.В. подано пояснення у справі, відповідно до яких позивач звернувся до суду з вимогою до первісного кредитора АТ «Креді агріколь банк» щодо захисту прав споживачів, посилаючись на порушення, які нібито мали місце при укладенні Комплексного договору № 2/3153513 від 24.02.2020, а саме- неправомірності встановлення комісійної винагороди. Разом з тим, жодних вимог до ТОВ «Глобал спліт», як нового кредитора позивач не заявляє. Тому, скориставшись своїми процесуальними правами, як третьої особи, ТОВ «Глобал спліт» просить прийняти письмові пояснення у справі. На підставі укладеного договору факторингу №2-2024 від 18.01.2024 ТОВ «Глобал спліт» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_2 за Комплексним договором № 2/3153513 від 24.02.2020, укладеним між АТ «Креді агріколь банк» та позивачем. Згідно зі ст. 514 ЦК України, у разі відступлення права вимоги новий кредитор набуває права у тому ж обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Тобто, ТОВ «Глобал спліт» лише реалізує права, які виникли в результат передачі від АТ «Креді агріколь банк» до ТОВ «Глобал спліт», але не впливає на умови договору та не створює нових зобов'язань для боржника. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на звернення до суду у разі порушення його прав. Водночас особою, яка може нести відповідальність за можливі порушення прав споживача при укладенні або виконанні договору споживчого кредиту, є суб'єкт, який надавав відповідні послуги, тобто первісний кредитор. Водночас варто зазначити, що всі умови Комплексного договору, включаючи розмір процентної ставки, комісії, штрафних санкцій, порядок нарахування відсотків і строків, були встановлені виключно Банком до моменту передачі права вимоги. Позивач добровільно підписав Комплексний договір, ознайомився з його умовами та надав згоду на їх виконання. Навіть у випадку, якщо ОСОБА_2 не приділив достатньої уваги, через відсутність спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг), ознайомленню з умовами Договору на момент укладання кредитної угоди, він не був позбавлений можливості зробити це протягом наступних 14 днів, згідно ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування». Відповідні документи, для ознайомлення, розміщені на офіційному сайті Банку, а за потреби Позичальник може звернутися за додатковою інформацією до Гарячої лінії Банку або особисто до будь якого з його Відділень. Також позичальник має право, за власною ініціативою та на власний розсуд, отримати юридичну консультацію щодо Договору у будь-якого обраного ним фахівця. У разі, якщо протягом перших 14 днів після укладання Договору Споживач вирішує, що умови кредитування його не влаштовують, законодавство України передбачає право на відмову від нього з поверненням отриманих коштів та мінімальною компенсацією за час їх фактичного користування. До того ж, згідно ч.12 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Натомість, ОСОБА_2 здійснював оплати в рахунок погашення заборгованості, тим самим визнав заборгованість за кредитом та умови обслуговування за Комплексним договором № 2/3153513 від 24.02.2020. Виходячи з вищенаведеного, хочемо звернути увагу суду на те, що предмет позову стосується правовідносин, які виникли до моменту відступлення права вимоги , тобто на момент, коли ТОВ «Глобал спліт» не було стороною жодного правочину з позивачем. Усі умови кредитного договору, у тому числі порядок надання, обслуговування, нарахування процентів, комісії, штрафів, пені та інші фінансові аспекти, були визначені виключно Банком та Позивачем. Особливо звертають увагу суду на те, що ТОВ «Глобал спліт», як новий кредитор, не здійснювало самостійного нарахування процентів, комісій, пені чи інших платежів. Після набуття права вимоги ТОВ «Глобал спліт» виключно фіксувало розмір заборгованості, що вже існувала на момент укладення договору факторингу, без будь-якого перегляду чи збільшення фінансового навантаження на позивача. Таким чином, усі можливі претензії щодо умов Комплексного договору № 2/3153513 від 24.02.2020 не можуть бути адресовані до ТОВ «Глобал спліт», оскільки вони не створювали, не змінювали і не застосовували жодних нових умов кредитування. У зв'язку з цим вважають, що ТОВ «Глобал спліт» не є належним відповідачем у даній справі, не несе відповідальності за дії або бездіяльність первісного кредитора, які нібито порушили права Позивача, жодних змін до Комплексного договору після переходу права вимоги не вносило, жодних відсотків, комісій, пені чи інших додаткових платежів не нараховувалися · не може бути обмежені у реалізації прав вимоги, що правомірно набуті відповідно до договору та чинного законодавства. У зв'яязку з чим представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до АТ «Креді агріколь банк», третя особа: ТОВ «Глобал спліт» про захист прав споживачів.
23.08.2025 від представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідача, у якому вона просила залучити до участі у справі у якості належного відповіда ТОВ «Глобал спліт», замінивши статус третьої особи ТОВ «Глобал спліт» з третьої особи на відповідача. Змінити статус АТ «Креді агріколь банк» з відповідача на третю особу.
25.07.2025 представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано відповідь на відзив, у якій вказано, що Що стосується заперечення відповідача, щодо залучення АТ «Креді агріколь банк'у якості Відповідача по справі, а ТОВ «Глобал спліт» у якості 3-ї особи, яка не завляє самостійних вимог, то погодитись з цим твердженням в повному обсязі не можемо з огладу на наступне. Кредитний договір №2/3153513 від 24.02.2020 було укладено між АТ «Креді агріколь банк» та ОСОБА_2 . Сам договір було розроблено та надавався він клієнту саме банком, а отже банк самостійно на свій розсуд вносив оскаржуваний пункт 1.3.2 до свого договору. Після укладення договору про відступлення права вимоги від 2-2024 від 18.01.2024 року первісний кредитор передає новому кредитору АТ «Креді агріколь банк» права вимоги до Боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами. Щодо постанови Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 363\1834\17 на яку посилається представник позовача, не може бути застосована та братися до уваги судом, оскільки спірні правовідносини, які розглядалися під час розгляду зазначаної справи стосувались кредитного договору, який було укладено 06 грудня 2005 року до набрання сили Закону України "Про споживче кредитування" від 15/11/2016 та необґрунтовано вказав на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі N 666/4957/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі N 444/484/15-ц і Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, оскільки правовідносини сторін у цих справах урегульовані Законом N 1023-XII у редакції Закону N 3161-IV, на відміну від правовідносин сторін справи N 363/1834/17, які виникли раніше, чим вводить суд в оману. Що стосується позиції, яка наведена у постанові КЦС ВС від 26.12.2019 року у справі № 467\555\19, то позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними умов договору, зобов'язання вчинити дії, визнання кредитного договору розірваним, то з розгляду тієї постанови можна дійти висновку, що причиною відмови у задоволенні позовних вимог в тому, що було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права заявника. І відповідно постанова КЦС вС від 13.05.2021 у справі № 461/1763/20, на яку посилається відповідач теж не може бути застосована під час розгляду цієї справи з огладу на те, що судом було відмовлено позивачу у задоволенні касаційної скарги з огладу на те, що скаржником не було надано до суду аргументовані підстави для скасування рішення суду. Таким чином, відповідач аргументує та намагається підкріпити свою позицію рішеннями та постановами, які не в повній мірі відносяться до заявлених позовних вимог позивача ОСОБА_2 чим зловживає своїми правами та вводить суд в оману, аби були зроблені хибні висновки, на користь відповідача. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Щодо вимоги відповідача застосувати строк позовної давності, то доводжу до відома суду, що 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. Закон України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX) розширив обставини зупинення позовної давності, внаслідок чого тепер обставиною зупинення позовної давності, також є і сам факт впровадження воєнного стану. 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності зупинився, якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях. А з 15 березня 2022 року зупинився для будь-яких зацікавлених у судовому захисті осіб. Причому, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування воєнного стану. І лише від дня припинення останнього, плин строку захисту порушеного, оспорюваного або невизнаного суб'єктивного права в судовому порядку продовжиться, з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX) зупинка перебігу передбачено, окрім інших, для, загальної та спеціальної позовної давності(ст. 257, 258ЦК України). За таких обставин Позивач звернувся до суду з позовом в межах дії позовної давності. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
13.08.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова клопотання представника позивача ОСОБА_2 - Григоренко Ю.Є. про залучення до участі у справі відповідача та третю особу - задоволено. Залучено до участі у справі в якості належного відповідача ТОВ «Глобал Спліт», змінивши статус третьої особи ТОВ «Глобал Спліт», яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на статус відповідача. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, змінивши статус відповідача АТ «Креді агріколь банк» на статус третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, уповноважив представника ОСОБА_3 представляти його інтереси в суді.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, з підстав, викладених у ньому та врахувати відповідь на відзиі.
Представник відповідача ТОВ «Глобал спліт» - Гончаренко І.О., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у судовому засіданні заперечувала проти прозову, просила відмовити у його задоволені, з підстав, викладених у поясненнях.
Представник третьої особи АТ «Креді агріколь банк» у судове засідання не прибув, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що 24.02.2020 між АТ “Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 було укладено комплексний договір № 2/3153513. Відповідно до п. 1.1 Банк надає Позичальнику кредит у сумі 306000,00 грн. Строком на 60 місяців з 24.02.2020 по 23.02.2025 (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (додаток № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною), як день повернення кредиту.
Згідно з п. 1.2 комплексного договору, кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника.
Відповідно до п.п. 1.3.1 договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку процентну винагороду щомісячно, в розмірі 5,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором.
Згідно з п. 1.3.2 договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 1,7 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.
п. 2.2.1 договору передбачено, що день повернення кредиту та розмір щомісячного платежу по кредиту та процентах залишаються незмінними.
Згідно з п. 2.1.3 кредитного договору з метою обслуговування кредиту банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_1 в банку.
Відповідно до п. 2.2 позичальник зобов'язаний сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Банку, щомісяця, в день повернення кредиту одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (частиною кредиту) на рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісій в день повернення кредиту. У випадку, якщо зазначений день повернення кредиту є неробочим, позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів та платіж за кредитом у попередній робочий день.
На підставі п. 2.6 комплексного договору банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав і вигод за договором, а також за угодами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про позичальника та третіх осіб, з якими укладено угоди про забезпечення, яка необхідна або яку банк вважатиме доцільною.
З Додатку № 1 до комплексного договору № 2/3153513 від 24.02.2020 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів, ануїтет)» вбачається, що позичальник зобов'язаний сплачувати заборгованість рівними щомісячними ануїтетними платежами у розмірі 10976,60 грн, до складу яких входить сума кредиту за договором, проценти за користування кредитом, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 5202,00 грн щомісячно. Розрахунковий період 30 днів. Дата першого платежу 24.03.2020, дата останнього платежу 23.02.2025. Також, у загальну вартість комплексного договору включена вартість страхування життя позичальника у розмірі 6000,00 грн. Загальна вартість кредиту 664595,80 грн.
З розгорнутого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково, у період з 24.02.2020 по 30.06.2023 року, погасив заборгованість по кредиту.
18.01.2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір про відступлення права вимоги № 2-2024, відповідно до п. 2.1 якого у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Згідно з п. 3.1 договору № 2-2024, право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з дати підписання ними відповідного реєстру прав вимоги за зразком, наведеним в додатку № 1 до договору, що становить його невід'ємну частину.
19.01.2023 АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» підписали додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги № 2-2024 від 18.01.2024 Реєстр прав вимог № 1 та акт приймання-передачі відповідного Реєстру прав вимог.
З долученого до матеріалів справи розгорнутого розрахунку заборгованості ТОВ “Глобал Спліт» вбачається, що за ОСОБА_2 існує заборгованість по кредиту у розмірі 151725,16 грн, заборгованість по нарахованим відсоткам у розмірі 12899,49 грн та нараховано комісію у розмірі 213282,00 грн, з яких позивачем було сплачено 124848,00 грн (з яких 98832,01 грн сплачено у добровільному порядку, 26015,99 грн стягнуто за виконавчим провадженням). Таким чином нараховано залишок заборгованість за комісією у розмірі 88 434,00 грн.
Не погоджуючись з нарахуванням комісії позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами ч. 1 ст.1048 ЦК України - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правила ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в ра прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати проценти належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про спожива кредитування», який набув чинності 10.06.2017, загальні витрати за споживча кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитно: посередника (за наявності) та третіх осіб.
Ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає, що для ціле обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати: споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборговано« розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію: обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Пр споживче кредитування» Правління Національного Банку України постановою в 08.06.2017 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором щ споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальні; розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит ,- щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитно; посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною додатку 2 до цих Правил.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговувань кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення сум кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки і суми належних платежів.
ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
За правилами ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Як встановлено в судовому засіданні при укладені договору банком було встановлено комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості: щомісячно - комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,70% у місяць від суми кредиту, зазначено у п. 1.1 договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, свєчасноісті сплати плетежів тощо. Такі умови у комплексному договорі передбачено п. 1.3.2.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
П. 1.3.2 комплексного договору для ОСОБА_2 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення пункту комплексного договору, яким встановлено комісію щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Щодо способу захисту:
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосував конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права» інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушена невизнання або оспорення. Такі правочи інтерес мають бути захищені судом спосіб, який ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинені цими діяннями наслідках. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (п.98 постанови ВП ВС від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10 квітня 2019 р. у справі № 463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання така правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норми матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальна правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочин недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемності правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення та вирішити спір і суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає це висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свої висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судової рішення.
З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій справі висновки щодо нікчемності положень п. 1.3.2 комплексного договору суд вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов'язати ТОВ «Глобал спліт» здійснити перерахунок платежів за комплексним договором, зарахувавши вже сплачені ОСОБА_2 кошти у сумі 124848 грн, що були спрямовані напогашення комісії, у рахунок погашення основного боргу та процентів за комплексним договором.
Щодо належного відповідача.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22) вказано, що: «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Як всатновлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, 18.01.2024 між ТОВ «Глобал спліт» та АТ «Креді агріколь банк» укладено договір про відступлення права вимоги №2-2024.
У відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відсутплення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні догвоору у порядку та строки встановлені договором (а. 2.1 договору відступлення права вимоги).
Відповідно до п. 2.2 договору про відсутплення права вимоги - розмір заборгованостей боржників, права вимоги до яких відсутпається згідно цього договору, встановлюється згідно реєстру прав вимог, який складається сторонами.
Відповідно до реєстру прав вимог №1 від 19.01.2023 ТОВ «Глобал спліт», як новий кредитор, та АТ «Креді агріколь банк», як первійсний кредитор, на виконання умов договору про відступлення права вимоги №2-2024, укладеного 18.01.2023 підписали цей реєстр прав вимог про відсутплення новому кредитору права вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором 2/3153513.
Отже, належним відповідачем за позовом боржника, тобто ОСОБА_2 , про проведення перерахунку заборгованості по договору, якщо він визнаний недійсним в частині, є особа, якій належить право вимоги за цим договором - кредитор, а у випадку заміни кредитора - новий кредитор, тобто ТОВ «Глобал спліт».
Тому позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання провести перерахунок заборгованості належить задовольнити до ТОВ «Глобал спліт».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19 зазначено, що «у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного суду №382/1621/21 від 30.11.2023.
При цьому, з розгорнутого розрахунку заборгованості складеного ТОВ “Глобал Спліт» вбачається, що за ОСОБА_2 існує заборгованість по кредиту у розмірі 151725,16 грн, заборгованість по нарахованим відсоткам у розмірі 12899,49 грн та нараховано комісію у розмірі 213282,00 грн з яких позивачем було сплачено 124848,00 грн (з яких 98832,01 грн сплачено у добровільному порядку, 26015,99 грн стягнуто за виконавчим провадженням). Таким чином нараховано залишок заборгованість за комісією у розмірі 88 434,00 грн.
Отже, в судовому засіданні встановлено та підтверджується розрахунком заборгованості, що позивачем здійснено сплату комісій у загальній сумі 124848 грн, які слід зарахувати у погашення його заборгованості по кредиту.
Щодо клопотання про застосування позовної давсності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21).
З цього можна зробити висновок, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Окрім того, ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту (який діяв на момент звернення позивача до суду): «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Окрім того, суд зазначає, що клопотання ТОВ «Креді агріколь банк» щодо розгляду справи за правилами загального провадження не підлягає задоволенню, оскільки позов не містить вимог майнового характеру, обраний позивачем спосіб захисту, категорія та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін не свідчить про необхідність розгляду справи за правилами загального провадження.
Щодо стягнення судового збору.
За правилами ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» -споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Позивач при звернені до суду сдуовий збір не сплачував, оскільки звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» передбачає, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ЗУ «Про Державний бюджет на 2025 рік» визнаечно, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
Отже, судовий збір за вказану позовну заяву становить 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» - при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем позовну заяву поданов електронній формі, отже судовий збір належить стягнути з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», а саме 968,96 грн (1211,20 грн*0,8).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 90, 92, 95, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268, 208-282 ЦПК України, ст. ст. 526, 626, 628, 638, 1054 ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування», суд,-
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт», третя особа: Акціонерне товариство «Креді агріколь» про захист прав споживачів - задовольнити.
Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» здійснити перерахунок заборгованості за комплексним договором № 2/3153513 від 24.02.2020 з огляду на нікчемність пункту 1.3.2 цього договору, зобов'язавши Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» зарахувати сплачені ОСОБА_2 грошові кошти за пунктом 1.3.2. комплексного договору № 2/3153513 від 24.02.2020 у розмірі 124848 (сто двадцять чотири тисяч вісімсот сорок вісім) грн у рахунок погашення його заборгованості по кредиту за комплексним договором № 2/3153513.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» на користь Держави судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 24.10.2025.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт», ЄДРПОУ 41904846, м. Київ, вул. Жилянська, 5-Б, оф. 5,01033.
СУДДЯ І.В. СЕМІРЯД