справа № 179/2324/24
провадження № 1-кп/179/52/25
22 жовтня 2025 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041470000294 від 18.12.2024, №12025041470000017 від 21.01.2025, №12025042470000064 від 27.05.2025 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 07.07.2022 Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 71 ч. 1 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 02.12.2024 на підставі ухвали Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22.11.2024 умовно - достроково, не відбутий строк 3 місяця 3 дні,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.263 КК України, -
У провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває об'єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185, ч.2 ст.263 КК України.
22 жовтня 2025 року прокурором ОСОБА_3 до суду подано письмове клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з одночасним визначенням застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90840 грн.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Ризики, передбачені п.5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували при обранні запобіжного заходу, на теперішній час не зменшились та продовжують існувати, про які свідчить те, що ОСОБА_4 на ґрунті постійного зловживання алкогольними напоями, не маючи постійного джерела доходів, будучи раніше неодноразово судимим за корисливі злочини, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, знову вчинив нові корисливі злочини.
Також відповідно до ст.178 КПК України необхідно врахувати вагомість наявних доказів обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185, ч.2 ст.263 КК України, тяжкість покарання у випадку визнання його винним у скоєнні кримінальних правопорушень, відсутність міцних соціальних зв'язків, у тому числі відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, родини, осіб на утриманні. Тому перебування на волі обвинуваченого буде суперечити інтересам суспільства, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання.
Вислухав пояснення прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2025 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме - до 25 жовтня 2025 року включно, з правом внесення застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 грн.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтю 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 перебуває на стадії судового розгляду, обвинуваченому вже вручений обвинувальний акт, а тому, на думку суду, та з огляду на стадію кримінального провадження не можуть підлягати окремому вирішенню питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність для визнання обвинуваченого винуватим або невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, але підлягають оцінці характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років (ч. 4 ст.185 КК України) та у скоєнні нетяжких злочинів, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років (ч.2 ст.190 та ч.2 ст.263 КК України), раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення злочинів корисливої спрямованості, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Також обвинувачений є працездатним, однак не працевлаштований та не має постійного доходу, не одружений та не має осіб на утриманні, тобто не має сталих соціальних зв'язків.
Вказані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , не маючи міцних соціальних зв'язків, роботи, осіб на утриманні, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а отже наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
В судовому засіданні не встановлено стримуючих факторів чи обставин, які б слугували гарантіями уникнення встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на те, що вчинення кримінальних правопорушень носить системний характер, та усунення зазначеного ризику. Доказів того, що всі обставини, які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з часом змінилися, стороною захисту суду не надано.
Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межи розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості ухилення від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими, а більш м'яка міра запобіжного заходу, зокрема домашній арешт, або особисте зобов'язання, будуть недостатніми для запобігання ризику, передбаченому п.5 ч.1 ст.177 КПК України та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З урахуванням існуючих ризиків та оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого, може забезпечити його належну процесуальну поведінку у майбутньому, та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу у встановленому законом порядку суд не вбачає.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено, та сторонами не доведено.
З урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, особи обвинуваченого, його стану здоров'я, віку, а також доведеності ризиків, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України та неможливості запобігти вказаному ризику шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов'язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він постійно проживає, без письмового дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст. ст. 177, 176-178, 183, 193, 199, 331, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на 60 днів, тобто до 20 грудня 2025 року включно.
Залишити без змін раніше визначений розмір застави ОСОБА_4 у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90840 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот сорок грн.).
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він постійно проживає, без письмового дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 20 грудня 2025 року.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала втрачає силу 20 грудня 2025 року, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, а обвинуваченим під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1