Справа № 201/3049/25
Провадження № 2/201/2397/2025
Іменем України
(заочне)
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого - судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» (третя особа - Південно-східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці) про встановлення факту нещасного випаду таким, що пов'язаний виробництвом, зобов'язання скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
12.03.2025р. ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Козіну А.М. звернувся до суду із позовом до ТОВ Фірма «Адверс» про встановлення факту нещасного випаду таким, що пов'язаний виробництвом, зобов'язання скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П, (а.с. 1-4).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалася на те, що ОСОБА_1 працював водієм в ТОВ Фірма «Адверс» з 26.05.2021р. по 29.09.2022р., де його посадовими обов'язками були перевезення вантажів на вантажному автотранспортному засобі, який мав бути перевіреним та підготовленим до роботи транспортною службою підприємства.
17.03.2022р. ОСОБА_1 мав перевозити вантаж на спеціалізованому вантажному сідловому тягачі RENAULT T 460, АЕ3917MX, з напівпричепом обладнаним заднім бортом ZASLAW D-653A/WP, AA1142XF, з пункту навантаження відповідача ТОВ Фірма «Адверс», розташованого за адресою: с. Карпівка, Широковський район, Дніпропетровська область. При підготовці до роботи позивач помітив, що один з кінців тенту не закріплений належним чином, що могло спричинити втрату вантажу та аварійну ситуацію на дорозі. Про це він повідомив відповідальній особі ТОВ Фірма «Адверс», на що отримав відповідь, що це не є дефектом, який заважає перевезенню, та він має самостійно закріпити тент. Коли позивач почав виконувати роботи, тент повністю вилетів з кріплення, вдаривши його , що призвело до падіння з вантажівки.
Про випадок позивач невідкладно повідомив диспетчеру відповідача, попросив викликати швидку та зафіксувати виробничу травму. Йому повідомили, що він має очікувати допомогу біля автотранспортного засобу, буде викликана швидка допомога та під'їдуть співробітники ТОВ Фірма «Адверс», щоб все перевірити й зафіксувати. За декілька годин позивач, не дочекавшись медичної допомоги, дій з боку відповідача, зателефонував відповідачеві, йому повідомили, що швидку допомогу не викликатимуть не фіксуватимуть нещасний випадок на виробництві. Позивач зателефонував до швидкої допомоги, отримав первинну медичну допомогу в КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради, де йому поставлений діагноз «Уламковий перелом п'яткової кістки зі зміщенням уламків».
Транспортний засіб, на якому відбувся нещасний випадок, був евакуйований іншим співробітником відповідача з метою приховання нещасного випадку.
Позивач повторно звернувся до роботодавця з вимогою про фіксацію нещасного випадку на робочому місці, але йому було відмовлено.
Надалі позивач отримував медичну допомогу в КНП «Міська клінічна лікарня № 9» ДМР. З приводу травми перебував на лікарняному з 18.03.2022р. по 31.08.2022р.
Відповідач не здійснив жодних процедур по оформленню нещасного випадку, не здійснив виплату за кількість календарних днів непрацездатності, що підлягають оплаті за рахунок коштів роботодавця, не подавав заяви-розрахунку до Фонду соціального страхування України за місцем обліку. Тому позивач був вимушений звільнитися 29.09.2022р., не отримавши належних страхових виплат та інших витрат на відшкодування шкоди.
Позивач у червні 2022 року звертався з заявою до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області з проханням провести перевірку факту нещасного випадку, що відбувся зі ним при виконанні трудових обов'язків як працівника відповідача, провести необхідні процедури щодо фіксації нещасного випадку, зобов'язати роботодавця створити спеціальну комісію з розслідування нещасного випадку, скласти та передати у відповідні органи та організації документи щодо нещасного випадку на робочому місці, що стався з позивачем та притягнути до відповідальності осіб, що порушили вимоги законодавства.
01.07.2022р. позивач отримав відповідь Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про те, що заходи державного нагляду на період воєнного стану припинено, Головним управлінням Держпраці в Дніпропетровській області направлено листа про надання ТОВ Фірма «Адверс» роз'яснень та відповідних документів за фактом нещасного випадку.
Відповіді не надійшло, причини встановлення виробничої травми встановлені не були, в зв'язку з чим позивач в червні 2024 року знову звернувся із заявою до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, в якій зазначав, що Постановою КМУ від 06.12.2022р. № 1363 дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини і просив провести позапланову перевірку ТОВ Фірма «Адверс» за фактом нещасного випадку на виробництві, який стався 17.03.2022р. з позивачем під час виконання своїх трудових обов'язків.
Листом від 18.07.2024р. Південно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило позивача про те, що посадовими особами управління проведено позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) у суб'єкта господарювання ТОВ Фірма «Адверс», за результатами якого виданий акт від 05.07.2024р. № ПС/ДН/22022/0130 та припис від 12.07.2024р. № ПС/ДН/22022/П/ОП з терміном виконання 12.08.2024р.
На адвокатський запит від 15.11.2024р. Південно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці також надало копію Акта від 05.07.2024 № ПС/ДН/22022/0130, складеного за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, а також припис від 12.07.2024р. № ПС/ДН/22022/П/ОП.
На адресу відповідача припис направлено листом від 12.07.2024р. За повідомленням Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від відповідача ніяких відповідей (заперечень) не надходило.
Враховуючи вищевикладене, просив:
визнати нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 17.03.2022р. під час виконання трудових обов'язків таким, що пов'язаний з виробництвом;
зобов'язати відповідача скласти та видати акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1, що стався 17.03.2022р. з ОСОБА_1 під час виконання ним трудових обов'язків.
Заяви учасників процесу по суті справи.
Відповідач правом надання відзиву відповідно до ст. 178 ЦПК України не скористався.
08.04.2025р. від представника третьої особи Слісаренко О.О. надійшли пояснення по справі (а.с. 49-51), в яких зазначено, що до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці звернувся ОСОБА_1 стосовно проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підприємстві ТОВ Фірма «Адверс» за фактом настання нещасного випадку, що відбувся із ним при виконанні трудових обов'язків як працівника відповідача.
01.07.2022р. на адресу позивача надіслано відповідь Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, згідно якої, пояснювалось, що відповідно до Постанови КМУ від 13.03.2022р. № 303, заходи державного нагляду на період воєнного стану припинено, а по-друге, повідомлялося, що Головним управлінням Держпраці в Дніпропетровській області направлено лист щодо надання ТОВ Фірма «Адверс» роз'яснень та відповідних документів за фактом нещасного випадку, однак ніякої інформації від відповідача на адресу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - не надходило.
В подальшому, посадовими особами Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці у відповідності до вимог абзацу п'ятого ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» та наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 № 5782 «Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану» та листа Державної служби України з питань праці № ЦА3163/1/3.5.2-24а від 24.06.2024, проведено позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) у суб'єкта господарювання ТОВ Фірма «Адверс». За результатами заходу, директору підприємства виданий акт від 05.07.2024р. № ПС/ДН/22022/0130 та припис від 12.07.2024р. № ПС/ДН/22022/П/ОП та встановлено термін виконання - 12.08.2024р.
На адресу ТОВ Фірма «Адверс» припис направлено листом від 12.07.2024р., однак відповідей (заперечень) не надходило. Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці вчинило всі можливі у межах компетенції заходи реагування з цього питання та не мало законних підстав для розслідування нещасного випадку на виробництві.
Рух справи.
Ухвалою судді від 24.03.2025р. вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження (а.с. 42).
Підготовче засідання у справі закрите 10.06.2025 та справа призначена до судового розгляду (а.с. 89).
Представник позивача - адвоката Козіна А.М. в заяві від 21.10.2025 просила проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач ТОВ Фірма «Адверс» в судові засідання, призначені на 22.04.2025р., 10.06.2025р., 09.09.2025р. та 21.10.2025 не з'явився, про дати та час слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової кореспонденції на підтверджену адресу його місцезнаходження, конверти, якими направлялась поштова кореспонденція були отримані представником відповідача. Також про дати та час слухання справи відповідач повідомлявся через систему «Електронний суд» у відповідності до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, згідно із якою судова повістка надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи. Заяв про розгляд справи за його відсутності відповідач не надавав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
Представник третьої особи - Седов Ю.В. в заяві від 20.10.2025р. просив проводити розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у ТОВ Фірма «Адверс» водієм автотранспортних засобів (вантажні перевезення) в період з 27.05.2021р. по 29.09.2022р., що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 6-7).
17.03.2022р. ОСОБА_1 перевозив вантаж на спеціалізованому вантажному сідловому тягачі RENAULT T 460, НОМЕР_1 , з напівпричепом обладнаним заднім бортом ZASLAW D-653A/WP, НОМЕР_2 , з пункту навантаження, розташованого за адресою: с. Карпівка, Широковський район, Дніпропетровська область, що підтверджується товарно-транспортною накладною №865 від 17.03.2022р. (а.с. зворот 7).
Відповідно до довідки №1520 від 17.03.2022р. позивачу надано первинну медичну допомогу в КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради, де йому поставлений діагноз «Уламковий перелом п'яткової кістки зі зміщенням уламків». У довідці також зафіксовано, що це трапилось внаслідок виробничої травми, вміст алкоголю в крові позивача - 0% (а.с. 8).
Згідно довідки ЛКК №48 КНП «Міська клінічна лікарня № 9» ДМР, ОСОБА_1 знаходився під наглядом лікаря травматолога КНП «Міська клінічна лікарня № 9» ДМР в період з 15.04.2022р. по 31.08.2022р. з приводу закритого перелому лівої п'яткової кістки зі зміщенням відламків. Травма 17.03.2022р. (а.с. зворот 8).
Згідно відповіді Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області від 28.06.2022р. заходи державного нагляду на період воєнного стану припинено відповідно до Постанови КМУ від 13.03.2022р. № 303. У відповіді також повідомлялося, що Головним управлінням Держпраці в Дніпропетровській області направлено лист щодо надання ТОВ Фірма «Адверс» роз'яснень та відповідних документів за фактом нещасного випадку (а.с. 14).
Листом від 18.07.2024р. Південно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (а.с. 15) повідомило позивача про те, що посадовими особами управління проведено позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) у суб'єкта господарювання ТОВ фірма «АДВЕРС», за результатами якого виданий акт від 05.07.2024р. № ПС/ДН/22022/0130 (а.с. 17-26) та припис від 12.07.2024р. № ПС/ДН/22022/П/ОП з терміном виконання 12.08.2024р. (а.с. 27-28).
Як видно із припису від 12.07.2024р. № ПС/ДН/22022/П/ОП Південно-східне міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці виявлено ряд порушень, зокрема, не надано до територіального органу Держпраці повідомлення про настання нещасного випадку, який стався 17.03.2022 з ОСОБА_1 ; не створена на підприємстві комісія з розслідування нещасного випадку, який стався 17.03.2022 з ОСОБА_2 ; не надано журнал вступного інструктажу та журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці (первинний, повторний інструктажі); під час укладання трудового договору працівнику ОСОБА_3 не поінформовано під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та право на пільги і компенсації за Роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору, не надані документи стосовно організації та проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичного ОСОБА_1 , зайнятих на роботах, роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (а.с. 64 - 66).
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.
Законом України № 3988-VI від 02.11.2011 Україна ратифікувала Конвенцію Міжнародної організації праці № 155 «Про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище» (1981 року). Ратифікація зобов'язує державу імплементувати її положення у національне законодавство.
Відповідно до ст. 4 Конвенції кожна держава-член з урахуванням національних умов і практики та після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників розробляє, здійснює та періодично переглядає погоджену національну політику в галузі безпеки й гігієни праці та виробничого середовища.
Мета цієї політики - запобігати нещасним випадкам і завданню шкоди здоров'ю, що виникають унаслідок роботи, пов'язані з нею або в ході неї, мінімізуючи настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, причини небезпек, притаманних виробничому середовищу.
Стаття 11 Конвенції проголошує, що для втілення в життя політики, зазначеної в статті 4 цієї Конвенції, компетентний орган чи органи забезпечують поступове виконання таких функцій:
c) установлення й застосування процедур повідомлення про нещасні випадки на виробництві й професійні захворювання роботодавцями й, у відповідних випадках, страховими установами та іншими безпосередньо заінтересованими, а також подання щорічних статистичних даних про нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання;
d) проведення розслідувань тоді, коли нещасні випадки на виробництві, професійні захворювання чи будь-які інші завдання шкоди здоров'ю, що виникають у ході роботи або у зв'язку з нею, свідчать про серйозне становище;
e) щорічна публікація інформації про вжиті заходи відповідно до політики, зазначеної в статті 4 цієї Конвенції, та про нещасні випадки на виробництві, професійні захворювання та про інші завдання шкоди здоров'ю, які виникають у ході роботи або у зв'язку з нею;
Отже, відповідно до Конвенції, компетентний орган (органи) держави-члена забезпечує виконання таких функцій як установлення й застосування процедур повідомлення про нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання роботодавцями. Проведення розслідувань тоді, коли нещасні випадки на виробництві, професійні захворювання чи будь-які інші завдання шкоди здоров'ю свідчать про серйозне становище.
Протокол 2002 року до Конвенції № 155 уточнює, що компетентний орган влади встановлює вимоги та процедури щодо обліку та повідомлення про нещасні випадки на виробництві.
Таким чином, обов'язок держави полягає у створенні належних адміністративних процедур (розслідування та облік), а не у виключенні судового контролю чи встановлення юридичних фактів.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.
У ч. 1,2 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю працівника або настала його смерть.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».
Згідно зі ст.. 171 КЗпП України роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» також установлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.
Отже, обов'язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а в разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.
Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві врегульована Порядком № 337.
Пунктом 12 Порядку № 337 визначено, що на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія). Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров'я, заяви потерпілого, членів його сім'ї чи уповноваженої ним особи.
Окрім того, пунктом 29 указаного Порядку визначено, що факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено в судовому порядку. Якщо такий факт встановлено в судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації).
Пунктом 33 Порядку № 337 передбачено, що комісія (спеціальна комісія) зобов'язана:
- провести засідання комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), на якому розглянути інформацію про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), розподілити функції між членами комісії, провести зустріч з потерпілим (членами його сім'ї чи уповноваженою ними особою) та скласти протоколи засідання комісії згідно з додатком 4;
- обстежити місце, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, та скласти відповідний протокол згідно з додатком 5, розробити ескіз місця, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, згідно з додатком 6 і провести фотографування місця настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), аварії (у разі потреби та можливості); одержати письмові пояснення від роботодавця та його представників, посадових осіб, працівників підприємства (установи, організації), потерпілого (якщо це можливо) згідно з додатком 7, опитати осіб - свідків нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та осіб, причетних до них, згідно з додатком 8;
- вивчити наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та у разі потреби надіслати запити до відповідних закладів охорони здоров'я для отримання медичних висновків щодо зв'язку нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) з впливом на потерпілого небезпечних (шкідливих) виробничих факторів та/або факторів важкості та напруженості трудового процесу;
- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устатковання, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устатковання, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, згідно з додатком 9;
- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;
- визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи тощо для встановлення причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);
- з'ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);
- визначити, пов'язані чи не пов'язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом;
- установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
- розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам та/або гострим професійним захворюванням (отруєнням), у тому числі пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів з охорони праці;
- скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого;
- розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов'язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід'ємною частиною);
- передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику підприємства (установи, організації) або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), для їх розгляду та затвердження;
- дотримуватися вимог законодавства про інформацію щодо захисту персональних даних потерпілих та інших осіб, які зібрані в межах повноважень комісії (спеціальної комісії) під час проведення розслідування та задокументовані в акті за формою Н-1.
Згідно із пунктом 34 Порядку № 337 рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов'язаними чи не пов'язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.
Відповідно до пункту 52 Порядку № 337 обставинами, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов'язаними з виробництвом, серед інших, є також:
- перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;
- підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення;
- раптове погіршення стану здоров'я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов'язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов'язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку.
Пунктом 53 Порядку № 337 визначено, що нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються не пов'язаними з виробництвом у разі вчинення потерпілим кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.
Відповідно до пункту 58 Порядку № 337 протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім'ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) у зв'язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1. За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії (спеціальної комісії), роботодавцем, Держпраці або її територіальним органом (або юридичною особою, яка утворювала комісію, та її органом управління) вживаються заходи до призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння). Голова Держпраці або керівник її територіального органу у разі невиконання спеціальною комісією визначених цим Порядком обов'язків має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, притягти до відповідальності посадових осіб територіального органу Держпраці та підприємства (установи, організації), які допустили порушення вимог цього Порядку. Повторне розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться комісією (спеціальною комісією) в іншому складі (із заміною всіх членів комісії). Висновки повторного спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) можуть бути оскаржені лише у судовому порядку.
Зазначені положення Порядку дають підстави дійти висновку, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов'язаності чи непов'язаності нещасного випадку з виробництвом.
Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду. У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов'язаний/не пов'язаний з виробництвом, і відповідно до цього ухвалити рішення.
Суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом.
Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 21 травня 2020 року у справі № 186/1053/17, від 18 березня 2020 року у справі № 235/3755/17, від 26 січня 2022 року у справі № 227/2477/20, від 08 червня 2022 року у справі № 604/290/19, від 01 лютого 2023 року в справі № 210/5713/20, від 31 січня 2024 року у справі № 569/4464/19, від 27 березня 2024 року у справі № 212/10157/21.
Викладені у цій постанові мотиви також узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульованого в постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 459/1639/22 (провадження № 61-11890св23), про наявність у суду повноважень щодо визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний із виробництвом. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суд не наділений такими повноваженнями, а може лише перевіряти правильність установлення такого факту іншими уповноваженими на те органами.
Згідно із ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що з аналізу функції Конвенції № 155 в аспекті встановлення факту нещасного випадку на виробництві, випиливає, що Конвенція (зокрема, її статті 4 та 11) покладає на державу-члена імперативний обов'язок щодо формулювання, впровадження та періодичного перегляду національної політики з безпеки праці та створення компетентним органом (Держпраці) системи реєстрації, обліку та розслідування нещасних випадків на виробництві.
Держава реалізує свій конвенційний обов'язок, делегуючи первинну відповідальність за виконання адміністративних процедур безпосередньо роботодавцю. Роботодавець, як власник та суб'єкт, що контролює виробниче середовище, є первинним виконавцем вимог законодавства.
Конвенційний обов'язок держави щодо створення системи обліку та розслідування (ст. 11 (e), (f) Конвенції) трансформується у національному законодавстві (Порядок № 337) у конкретний обов'язок роботодавця, що включає саме встановлення факту нещасного випадку на рівні підприємства.
Національне законодавство, імплементуючи вимоги Конвенції, прямо зобов'язує роботодавця (або уповноважений ним орган) створити комісію з розслідування не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення (п. 12 Порядку № 337).
Саме ця комісія, створена наказом роботодавця, виконує всі слідчі дії (обстеження, опитування свідків, вивчення документів) з єдиною метою - визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом (п. 33, 34 Порядку № 337). Результатом роботи комісії є складання та затвердження роботодавцем Акта за формою Н-1, який є офіційним документом, що засвідчує юридичний факт нещасного випадку на виробництві.
Таким чином, Конвенція зобов'язує державу створити механізм, який покладає на роботодавця первинний, адміністративний обов'язок встановити (зафіксувати) факт нещасного випадку як виробничого, що виключає необхідність для суду виносити рішення про встановлення цього факту до або замість адміністративної процедури. Судова функція обмежується лише контролем за законністю та обґрунтованістю цього адміністративного акта (Акта Н-1).
З урахуванням викладеного, вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, відносяться до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку. Спеціальна комісія встановлює факт пов'язаності чи непов'язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто спеціальна комісія є спеціальним суб'єктом щодо встановлення такого факту, рішення якого може бути оскаржено до суду. На суд покладено функцію встановлення наявності або відсутності порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов'язаний/не пов'язаний з виробництвом.
Враховуючи вищезазначене, факт пов'язаності нещасного випадку з виробництвом не може бути встановлений в судовому порядку, оскільки встановлення такого факту відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Щодо судового збору.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» (третя особа - Південно-східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці) про встановлення факту нещасного випаду таким, що пов'язаний виробництвом, зобов'язання скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складений 24 жовтня 2025 року.
Суддя Наумова О.С.