Справа № 210/3774/25
Провадження № 1-кп/210/555/25
іменем України
21 жовтня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
Головуючої - судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене 10 травня 2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041710000429 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, -
В Металургійному районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 звернулася з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктом 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 , кожен окремо, заперечували з приводу продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор не надала жодних тверджень, які стосуються обвинуваченого. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, доводи захисника та обвинуваченого, прийшов до наступних висновків.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У відповідності до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Частина 1 статті 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів
Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінити обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
На переконання сторони обвинувачення, очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
При оцінці ризику переховування, в контексті вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 чи його зміну, суд враховує той факт, що існування вищевказаного ризику знаходиться у взаємозв'язку з іншими факторами, зокрема характеру обвинувачення та особи обвинуваченого, а саме:
- обвинувачений може переховуватися від суду, про що свідчать: відсутність міцних соціальних зв"язків (не одружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований); на час інкримінованих подій мав статус військовослужбовця за мобілізацією; спосіб та суспільна небезпека вчиненого ним кримінального правопорушення; строк покарання та його вид;
- ризик впливу на свідків та потерпілого, з метою уникнення відповідальності.
- ризик вчинення інших кримінальних правопорушень (неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні інших кримінальних правопорушень).
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, на що посилається прокурор, оскільки оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, за який передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, кількості судимостей, поведінки обвинуваченого до затримання, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винним у інкримінованих злочинах, обвинувачений може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. В той же час, тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а так само й покарання, яке може бути призначено, з урахуванням особи обвинуваченого, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу ризики.
Суд погоджується і з доводами прокурора про те, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи із характеру пред"явленого обвинувачення та попередніх судимостей .
Суд також враховує ризик впливу на свідків та потерпілого, адже вони у судовому засіданні не допитувались. Достовірно знаючи анкетні дані, а також місце мешкання свідків, потерпілого, які надали викривальні показання відносно ОСОБА_4 , він зможе прямо або опосередковано вплив на них з метою зміни останніми показань та недопущення викриття ОСОБА_4 у вчиненні злочину.
Належних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 у разі зміни запобіжного заходу буде працевлаштований або зайнятий суспільно-корисною працею суду не представлено.
Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 12.03.2024 року замінено засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, призначене вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.12.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, на покарання у виді 60 годин громадських робіт. Це покарання ОСОБА_4 не відбув.
Крім того, ОСОБА_6 засуджений:
- 01.10.2024 року Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ч. 4 ст. 358 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік;
- 21.11.2024 року Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 126 КК України, який вироком Дніпровського апеляційного суду від 18.02.2025 року скасовано в частині призначення покарання, призначено покарання за ч. 1 ст. 126, ст. 71, ст. 72 КК України у вигляді 2 років 15 днів обмеження волі,
- 16.06.2025 року Металургійним районним судом міста Кривого Рогу за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання призначеного даним вироком та покарання призначеного вироком Дніпровського апеляційного суду від 18.02.2025 року, остаточно призначено покарання у виді 2 (двох) років 2 (двох) місяців обмеження волі.
Тобто, ОСОБА_4 засуджений до реальної міри покарання, і в провадженні судів щодо нього триває розгляд кримінальних проваджень (за ст. 121 КК України). У разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 буде затриманий на виконання вироку, та направлений для відбування покарання до установи відбування покарань, або стане на шлях переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Письмові матеріали справи на даний момент не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не наведені.
У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяця.
Щодо альтернативного заходу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Оцінюючи національне законодавство, ЄСПЛ у справі "Істоміна проти України" зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) слідчий суддя визначає розмір застави «…з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього».
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року ОСОБА_4 зменшено визначену заставу в межах 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120,00 гривень (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 копійок), у національній грошовій одиниці до 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560,00 гривень (шістдесят тисяч п"ятсот шістдесят гривень 00 копійок), у національній грошовій одиниці.
Суд не вбачає підстав для врахування позиції захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки поведінка ОСОБА_4 не викликає довіри. Крім того, ОСОБА_4 визначено мінімальний розмір застави, проте за час перебування провадження у суді, родичі ОСОБА_4 не виявили бажання взяти обвинуваченого під нагляд, та поручитись за його належну процесуальну поведінку.
Застава не є надмірною, її можуть сплатити близькі родичі обвинуваченого.
Саме ризик звернення застави в дохід держави буде достатньо гарантією для свідомої та законної поведінки обвинуваченого.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.
У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.
Зважаючи на природу та обсяг злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та необхідність забезпечення запобігання спробам переховуватися від суду, ризик впливу на свідків та потерпілих, а так само й майновий стан обвинуваченого, який не має доходів, суд вважає, що розмір застави на рівні 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560,00 гривень (шістдесят тисяч п"ятсот шістдесят гривень 00 копійок), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області, забезпечить належну поведінку обвинуваченого.
При цьому суд враховує, що цей розмір є мінімальним для злочину того ступеня тяжкості, в якому обвинувачується ОСОБА_4 і не є надмірним тягарем.
Крім того, скарги ОСОБА_4 щодо фабрикування матеріалів провадження щодо нього скеровані до ДБР, яким вживаються заходи щодо їх перевірки.
Керуючись статями 130, 131, 170-174, 314-317, 350,372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 19 грудня 2025 року включно.
Попередньо обраний альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560,00 гривень (шістдесят тисяч п"ятсот шістдесят гривень 00 копійок), у національній грошовій одиниці - залишити без змін. Попередньо визначені обов'язки у випадку внесення застави - залишити без змін.
Роз'яснити, що застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Зобов'язати Державну установу "Криворізька установа виконання покарань (№3)" доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судові засідання згідно вимог про доставку в зал судових засідань № 7 (м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24).
Копію даної ухвали направити до ДУ "Криворізька установа виконання покарань (№3)". Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 22 жовтня 2025 року о 10 год. 45 хв. в залі судового засідання № 7 Металургійного районного суду міста Кривого Рогу (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24, 3-й каб. 309).
Суддя: ОСОБА_1