Справа № 932/3174/25
Провадження № 2/932/1255/25
(заочне)
17 вересня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Громовику Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
25.03.2025 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.07.2014 року по справі №200/10629/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частині всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 23.06.2014 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.06.2017 року по справі №205/833/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2017 року. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18.07.2024 року по справі №766/8776/24 оголошено ОСОБА_1 та ОСОБА_6 усиновлювачами малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, зазначені обставини свідчать про зміну його сімейного та майнового стану, що є підставою для зміни розміру присуджених аліментів, на підставі чого просив змінити розмір стягнутих аліментів за рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.07.2014 року по справі №200/10629/14-ц з 1/4 частини заробітку (доходу) до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку.
Ухвалою суду від 01.07.2025 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.
Позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав. Правом на подання відзиву на позов не скористався.
Через це суд, спираючись на норми статті 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.07.2014 року по справі №200/10629/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частині всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 23.06.2014 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.06.2017 року по справі №205/833/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2017 року.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18.07.2024 року по справі №766/8776/24 оголошено ОСОБА_1 та ОСОБА_6 усиновлювачами малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс-13.
У постанові Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі № 727/1599/22 було викладено висновок, що зміна сімейного стану відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Водночас у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №565/2071/19 відзначено, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншими.
Отже, заявляючи позов про зменшення розміру аліментів, саме позивач має довести зміну свого сімейного та/або майнового стану, яка істотно впливає на можливість сплати аліментів у раніше визначеному розмірі.
Водночас, звернувшись до суду з цим позовом, позивач не надав належних доказів на підтвердження зміни його майнового стану, на яку він посилається у своєму позові, оскільки надана на підтвердження довідка Пенсійного фонду України за формою ОК-5 містить звітний період з 2001 року по 2020 рік та не свідчить про погіршення матеріального стану заявника станом на момент звернення із даним позовом.
Таким чином, позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про зміну його майнового стану після ухвалення рішення про стягнення аліментів, позивач не надав доказів щодо розміру своїх доходів, як і не було надано належних доказів щодо погіршення стану його здоров'я.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання сина, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану, позивач будучи працездатною особою має можливість сплачувати аліменти й визначений судом розмір аліментів забезпечить право сина на нормальний життєвий рівень, мінімально достатній для її фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.
З урахуванням встановлених обставин справи та враховуючи принцип справедливості, добросовісності, розумності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягає задоволенню, оскільки не доведені належними та допустимими доказами у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя В.В. Куцевол