15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 175/1150/23
провадження № 61-12051ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя,
25 вересня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик С. І., за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, повний текст якої складено 18 вересня 2025 року.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Касаційна скарга містить копію платіжного документа про сплату судового збору
у розмірі 5 368 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону
України «Про судовий збір»).
Як вбачається зі змісту касаційної скарги та судових рішень у справі, заявником оскаржується рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, яким задоволено позовну вимогу про визнання за ТОВ «Кей-Колект» права іпотекодержателя за договором іпотеки № 11371234000/1 від 15 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрованого за №11004, стосовно іпотечного майна - квартири за адресою:
АДРЕСА_1 будинок № 46, квартира № 17 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1414160212214).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року
у справі № 906/1026/22 (провадження № 12-33гс23) зазначено, що вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов'язана з майновим інтересом, тобто має майновий характер. Позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати як вимогу майнового характеру, оскільки після визнання такого права іпотекодержатель набуває легітимне очікування реалізації можливості отримати таке майно для задоволення майнових вимог до боржника за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою. Судовий збір сплачується з огляду на вартість предмета іпотеки, визначену в договорі іпотеки.
Отже, позивачем пред'явлено позов майнового характеру у 2023 році.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2 684 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
У справі № 175/1150/23 пред'явлено позов майнового інтересу щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки та має вартісну оцінку, визначену в договорі іпотеки (пункт 103 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року
у справі № 906/1026/22 (провадження № 12-33гс23)).
Подана касаційна скарга та зміст оскаржуваних судових рішень не містять відомостей щодо ціни позову (визначеної у договорі іпотеки № 11371234000/1
від 15 липня 2008 року вартості предмета іпотеки).
Слід зазначити, що без надання заявником відомостей щодо дійсної ціни позову, касаційний суд позбавлений можливості визначити дійсний розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги; перевірити правильність розміру судового збору, сплаченого заявником за подання касаційної скарги.
За таких обставин заявнику необхідно надати докази, які б підтвердили вартість квартири, визначену в договорі іпотеки, вказати ціну позову та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, виходячи з 200 відсотків ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, або надати документ, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний
Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність адреси електронної пошти та електронного кабінету у ОСОБА_1 .
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати докази надсилання виправленої скарги учасникам справи.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої
статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко