10 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 128/4409/23
провадження № 61-524ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,
25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції
у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової
та моральної шкоди.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу разом з доданими документами. Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви
не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області
від 27 жовтня 2023 року у справі № 128/4409/23 повернуто особі, яка її подала.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у змісті прохальної частини якої просив скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, справу направити для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до Вінницького апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у цій справі повернуто заявникові на підставі пункту 1 частини четвертої та частини шостої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-5715ск24).
16 травня 2024 року ОСОБА_1 вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у якій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано заявнику: подати до суду заяву
про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій обґрунтувати підстави для такого поновлення та надати докази поважності причин пропуску цього строку; зазначити: номери засобів зв'язку ОСОБА_1 та повне найменування та місцезнаходження інших учасників справи, яких він не зазначив раніше; надати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
25 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, у якій просив поновити строк на касаційне оскарження,у якій зазначав, що копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року отримав 10 квітня 2024 року, а також що не має номерів засобів зв'язку. До заяви додав одну копію касаційної скарги та поштовий конверт від 08 квітня 2024 року, адресантом на якому зазначений Вінницький апеляційний суд, а адресатом - ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків та запропоновано додатково обґрунтувати поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, зазначити повне найменування інших учасників справи та їхнє місцезнаходження, а також надати копії заяви
про усунення недоліків від 25 липня 2024 року, доданого до неї конверта,
та касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про виконання ухвали Верховного Суду від 11 листопада 2024 року, до якої додав 5 примірників касаційної скарги. Заяву обґрунтував тим, що ЦПК України не зобов'язує його надавати докази, що підтверджують дату отримання копії оскарженого рішення суду. Надання таких доказів є правом заявника, а не його обов'язком. «Примхи
та забаганки для працівника суду не можуть бути виконанні оскільки ЦПК України не передбачає такого поняття як надавати докази що саме находилося в конверті чи надавати докази, що таке рішення саме надсилалося поштою чи докази,
що апеляційний суд надав його у день проголошення такої ухвали». «А від так у цій частині варто відмовити у виконанні примхів працівника суду».
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику. У цій ухвалі Верховний Суд попередив
ОСОБА_1 про те, що у разі повторних дій, які визнані зловживанням процесуальними правами, зокрема використання у процесуальних документах висловлювань, які засвідчують неповагу до Верховного Суду, на нього буде накладений штраф. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню
не підлягає (абзац другий частини четвертої статті 148 ЦПК України).
Ухвалу Верховного Суду від 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 отримав 25 грудня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610216398559.
07 січня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
втретє до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у цій справі, яка зареєстрована
за вхідним № 1139/0/220-25 від 13 січня 2025 року.
Також 07 січня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у цій справі, яка зареєстрована за вхідним
№ 1146/0/220-25 від 13 січня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вхідним № 1139/0/220-25 від 13 січня 2025 року, залишено без руху та запропоновано ОСОБА_1 подати заяву (клопотання)
про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, та надати відповідні докази на підтвердження причини пропуску такого строку.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вхідним № 1146/0/220-25 від 13 січня 2025 року, залишено без руху та запропоновано направити на адресу Верховного Суду уточнену касаційну скаргу разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити всіх учасників справи № 128/4409/23 та їх місцезнаходження та додати до скарги заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження,
в якій навести підстави для його поновлення, та надати відповідні докази
на підтвердження причини пропуску такого строку.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, яка зареєстрована за вхідним № 1139/0/220-25 від 13 січня 2025 року, визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, яка зареєстрована за вхідним № 1146/0/220-25 від 13 січня 2025 року, визнано неподаною та повернуто заявнику.
02 квітня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, вчетверте звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у цій справі, яка зареєстрована
за вхідним № 11094/0/220-25 від 09 квітня 2025 року.
12 квітня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у цій справі, яка зареєстрована за вхідним
№ 12062/0/220-25 від 16 квітня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вхідним № 11094/0/220-25 від 09 квітня 2025 року, залишено без руху та запропоновано ОСОБА_1 направити на адресу Верховного Суду заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, в якій навести обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких у цьому випадку строк на касаційне оскарження може бути поновлений,
та надати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вхідним № 12062/0/220-25 від 16 квітня 2025 року, залишено без руху та запропоновано ОСОБА_1 направити на адресу Верховного Суду заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, в якій навести обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких у цьому випадку строк на касаційне оскарження може бути поновлений,
та надати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи
та зазначити у ній всіх учасників справи № 128/4409/23 та їх місцезнаходження (для юридичних осіб).
На виконання ухвал Верховного Суду від 29 квітня 2025 року та 01 травня
2025 року ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків.
З поданих ОСОБА_1 матеріалів на усунення недоліків касаційних скарг
за вхідними № 11094/0/220-25 від 09 квітня 2025 року та № 12062/0/220-25
від 16 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 вимоги ухвал в частині направлення на адресу Верховного Суду заяв (клопотань) про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 15 лютого
2024 року, в якій навести обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких у цьому випадку строк на касаційне оскарження може бути поновлений, не виконані, виходячи з такого.
У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав.
Згідно з вимогами частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно
від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи
або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Передбачений статтею 394 ЦПК України строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за винятком випадків неповідомлення особи про розгляд справи та виникнення обставин непереборної сили.
У наведеній ситуації з метою вирішення процесуального питання допуску
до касаційного оскарження судових рішень суд касаційної інстанції враховує, оцінює та перевіряє наведені заявником виняткові обставини, які зумовили тривалий пропуск строку звернення з касаційною скаргою, тобто ті обставини,
які визначені виключно у частині третій статті 394 ЦПК України.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо
та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення
є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення
і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Установлено, що повний текст ухвали Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року складений 15 лютого 2024 року, забезпечено надання загального доступу 16 лютого 2024 року. Касаційні скарги, стосовно якої вирішується питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, подано ОСОБА_1 вчетверте 02 квітня 2025 року та 12 квітня 2025 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Із судових рішень у справі № 128/4409/23 вбачається, що ОСОБА_1 кожного наступного разу не виконувалися вимоги ухвал Верховного Суду
про залишення його касаційних скарг без руху, заявником повторно надсилалися
по декілька разів касаційні скарги на одне і те саме судове рішення суду апеляційної інстанції, які мали одні і ті ж самі недоліки, які ОСОБА_1 не усував або ж, частково усуваючи, вважав за необхідне висловити своє особисте бачення щодо того чи іншого недоліку, викладаючи свої міркування в образливій формі щодо працівників Верховного Суду та судді, в провадженні якого перебували
на розгляді його касаційні скарги на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 15 лютого 2024 року.
Ініціювавши судовий розгляд справи, заявник насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою,
з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна
від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню
в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона,
яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року
у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку
та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати
на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України,
№ 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного
в постанові від 28 квітня 2021 року в справі № 640/3393/19 (провадження
№ 11-24апп21), який є обов'язковим для застосування судами, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду під час виявлення недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
Водночас неусунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме:
- повернення судом апеляційної інстанції скарги - у разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, визначених у статті 296 КАС України (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України), за таких обставин скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог;
- відмова судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження -
у разі неусунення недоліків, пов'язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також
є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження
за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункти 3, 4 частини першої статті 299 КАС України).
На переконання Великої Палати Верховного Суду, до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних
у ньому підстав неповажними), яка, окрім цього, має інші недоліки і такі недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунено, зокрема, не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для поновлення строку, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
Такий висновок застосовний і під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
15 грудня 2017 року набули чинності КАС України, ЦПК України та Господарський процесуальний кодекс України, які в основному є уніфікованими.
Так, підстави повернення апеляційної скарги в КАС України та ЦПК України
є аналогічними, а підстави повернення касаційної скарги такі ж, як підстави повернення апеляційної скарги.
Так само є уніфікованими і підстави відмови у відкритті апеляційного провадження у КАС України та ЦПК України.
Тому під час вирішення питання про долю касаційної скарги, яка подана
з порушенням строку на касаційне оскарження, необхідно враховувати, що абзац 2 частини третьої статті 393 ЦПК України в контексті пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачає необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки виключає можливість відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги.
Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:
1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи
або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Разом із тим, касаційні скарги ОСОБА_1 та матеріали на усунення їх недоліків не містять посилань на обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду таких обставин не вбачає.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність та відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, наведеній, зокрема в його рішенні «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року та інших.
Оскільки касаційні скарги ОСОБА_1 за вхідними № 11094/0/220-25
від 09 квітня 2025 року та № 12062/0/220-25 від 16 квітня 2025 року подані після одного року з дня складення повного тексту оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції, а виключні обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, відсутні, у відкритті касаційного провадження за цими касаційними скаргами належить відмовити на підставі частини третьої статті 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,
які зареєстровані за вхідними № 11094/0/220-25 від 09 квітня 2025 року
та № 12062/0/220-25 від 16 квітня 2025 року, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська