24 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 639/5267/23
провадження № 61-13027ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,2 кв. м.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 (особи, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції) залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатами нового апеляційного розгляду постановою Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2023 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна залишено без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року повернуто заявнику.
15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до суду 21 жовтня 2025 року), в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова
від 14 листопада 2023 року.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги закріплені у статті 392 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам, визначеним пунктом 5 частини другою статті 392 ЦПК України.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (частина друга статті 389 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має зазначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено відповідний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Відповідно до відомостей з Єдиного держаного реєстру судових рішень ОСОБА_1 вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року. Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначав, зокрема, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Зокрема, роз'яснено заявнику, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку з посиланням на пункти 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від24 вересня 2025 року суд повернув ОСОБА_1 касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року з підстав неусунення у повному обсязі недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 28 серпня 2025 року, а саме: невиконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення. Заявнику було роз'яснено право на повторне звернення зі скаргою лише за умови, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 повторно подав касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, у якій вказує, що не погоджується з вказаним судовим рішенням, висловлюючи сумніви щодо підписання електронного варіанту судового рішення, і знову підставами касаційного оскарження вказує пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Разом з тим, заявник знову не вказав підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що визначені процесуальним законом. Верховний Суд є судом права і здійснює перегляд постановлених та оскаржених судових рішень повністю лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Разом з тим учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
ОСОБА_1 , повторно звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, не усунув обставин, що стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, належним чином не вказав підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених процесуальним законом.
Повторне звернення з касаційною скаргою можливо лише у випадку, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, однак ОСОБА_1 вдруге подає касаційну скаргу, не обґрунтовуючи належним чином підстави касаційного оскарження судового рішення.
Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку
Враховуючи, що заявник не виконав вимог процесуального закону при зверненні до суду касаційної інстанції, не обґрунтував належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень, подана касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
За загальним правилом повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников