15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 185/2727/23
провадження № 61-9754ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солодовников Андрій Вікторович, на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2025 року у справі за позовом Павлоградської міської ради до ОСОБА_1
про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки та стягнення збитків
у вигляді неодержаного доходу, внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів,
У квітні 2023 року Павлоградська міська рада звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки
та стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу, внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 04 квітня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі
та призначено її до розгляду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солодовников А. В., на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2023 року про відкриття провадження в справі № 185/2727/23 повернуто заявнику.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 15 квітня 2025 року прийнято до провадження справу № 185/2727/23
та призначено підготовче засідання.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого
діє адвокат Солодовников А. В., оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтересах якого діє адвокат Солодовникова А. В., на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року у справі №185/2727/23 повернуто скаржнику.
Повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, апеляційний суд виходив з того,
що оскарження в апеляційному порядку ухвали про прийняття справи
до провадження, про призначення до судового розгляду, у тому числі з підстав порушення правил підсудності, не передбачено положеннями статті 353 ЦПК України.
28 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солодовников А. В., через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 15 квітня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2025 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 15 квітня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2025 року та закрити провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 ,
в інтересах якого діє адвокат Солодовников А. В., залишено без руху
та запропоновано надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2025 року.
На виконання вимог ухвали суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солодовников А. В., надіслав на адресу суду квитанцію про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Таким чином, недоліки касаційної скарги представником заявника усунуто.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що спірні правовідносини мають ознаки господарських, тому цей спір не належить до цивільної юрисдикції, а повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Крім того, ухвалу суду про відкриття провадження у справі постановлено з порушенням судом правил підвідомчості спорів господарським судом, а також територіальної юрисдикції.
Підставою касаційного оскарження ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солодовников А. В., зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Щодо оскарження ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року про прийняття до провадження справи
та призначення підготовчого засідання у справі
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Аналіз вказаної норми процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що касаційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.
Ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 15 квітня 2025 року не переглядалася в апеляційному порядку, оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солодовников А. В., повернуто.
За приписами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи те, що ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Щодо оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 26 червня
2025 року про повернення апеляційної скарги
Дослідивши касаційну скаргу колегія суддів дійшла висновку про відмову
у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.
До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма).
При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов'язкове дотримання процесуальної форми,
в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.
При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов'язково має нормативний
і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб'єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією
з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо
та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85,
§ 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд
не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно
не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою,
яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує,
що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі
№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала про прийняття
до провадження справи та призначення підготовчого засідання.
Отже, ухвала суду першої інстанції про прийняття до провадження справи
та призначення підготовчого засідання у справі не може бути оскаржена
в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо
від цього рішення.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту
3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня
2010 року № 3-рп/2010).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга
не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення.
Отже, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційний суд врахував, що ухвала суду першої інстанції про прийняття до провадження справи та призначення підготовчого засідання у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення, відтак дійшов правильного висновку та обґрунтовано керувався тим, що чинним ЦПК України
не передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції щодо прийняття
до провадження справи та призначення підготовчого засідання у справі.
Посилання в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що спірні правовідносини мають ознаки господарських, тому цей спір не належить до цивільної юрисдикції і повинен розглядатися за правилами господарського судочинства не заслуговують на увагу, оскільки оскарження в апеляційному порядку ухвали про прийняття справи до провадження, про призначення
до судового розгляду, у тому числі з підстав порушення правил підсудності,
не передбачено положеннями статті 353 ЦПК України.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі постановлено з порушенням судом правил підвідомчості спорів господарським судом, а також територіальної юрисдикції, то такі також
не заслуговують на увагу, оскільки така ухвала суду першої інстанції не підлягає касаційному оскарженню окремо від рішення чи постанови по суті спору.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним
і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені
у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання
про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала
про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солодовников Андрій Вікторович, на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 26 червня 2025 року у справі за позовом Павлоградської міської ради
до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки та стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу,
внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності
без правовстановлюючих документів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська