Ухвала
Іменем України
23 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 372/5393/24
провадження № 61-12859ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу адвоката Потапенко Світлани Юріївни як представника ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» про усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив усунути йому перешкоду у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ТОВ «Трипілля Агро Плюс» повернути належну ОСОБА_1 на праві власності земельну ділянку площею 4,5993 га, з кадастровим номером 3223189300:02:004:0004, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області; скасувати державну реєстрацію права оренди, номер запису 49703799 за ТОВ «Трипілля Агро Плюс» на земельну ділянку площею 4,5995 га, сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3223189300:02:004:0004, яка розташована на території Обухівського району Київської області в межах Щербанівської сільської ради, що проведена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Заставенко А. В. 22 березня 2023 року, та припинити право ТОВ «Трипілля Агро Плюс» користування вказаною земельною ділянкою.
Обухівський районний суд Київської області рішенням від 18 березня 2025 року в задоволені позову відмовив.
28 квітня 2025 року адвокат Горбенко А. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» надіслала до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року, в якій зазначила, що повний текст оскаржуваного судового рішення від 18 березня 2025 року вона отримала в підсистемі «Електронний суд» 10 квітня 2025 року та подаючи апеляційну скаргу 28 квітня 2025 року, вважає, що строк подання апеляційної скарги є дотриманим.
Київський апеляційний суд ухвалою від 06 червня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Горбенко А. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишив без руху та запропонував протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали надати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням поважності причин такого пропуску, та сплатити судовий збір в сумі 2 906,88 грн, і роз'яснив заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Київський апеляційний суд ухвалою від 11 вересня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Горбенко А. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником не надано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
16 жовтня 2025 року адвокат Потапенко С. Ю. як представник ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не мав правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки повний текст рішення суду першої інстанції від 18 березня 2025 року (без дати складання повного його тексту) було отримано представником позивача в електронному кабінеті 10 квітня 2025 року, отже останнім днем на апеляційне оскарження рішення суду є 10 травня 2025 року, апеляційну скаргу подано 28 квітня 2025 року, тобто в передбачений законом строк на апеляційне оскарження.
Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За приписами частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Частиною п'ятою статті 268 ЦПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Судом встановлено, що рішення Обухівського районного суду Київської області було ухвалено 18 березня 2025 року (повний текст його складання відсутній).
28 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горбенко А. О. звернулася до суду з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки останнім днем подачі апеляційної скарги на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року є 17 квітня 2025 року.
В апеляційній скарзі представник заявника зазначила, що повний текст оскаржуваного рішення від 18 березня 2025 року вона отримала в підсистемі «Електронний суд» 10 квітня 2025 року, а отже строк на подання апеляційної скарги є дотриманим.
Київський апеляційний суд ухвалою від 06 червня 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав заявнику строк для усунення недоліків, а саме - для подання до апеляційного суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням поважних причин його пропуску та документу про сплату судового збору в сумі 2 906,88 грн, і роз'яснив заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
20 червня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 06 червня 2025 року адвокатом Кучерявим Д. В. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків та квитанцію про сплату судового збору в сумі 2 906,88 грн.
Проте, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду представником заявника не надано.
Отже, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що представником заявника не надано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов'язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки процесуального законодавства.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання представника заявника про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Потапенко Світлани Юріївни як представника ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» про усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов