22.10.2025
Справа № 482/2229/25
Номер провадження 1-кп/482/220/2025
17 жовтня 2025 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , який приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;
обвинуваченого - ОСОБА_4 , який приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;
захисника - адвоката ОСОБА_5 , який приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Нова Одеса, Миколаївської області матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62025080100005828 від 21.08.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.4 ст.408 КК України, -
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується за ч.4 ст.408 КК України.
17.10.2025 року в підготовчому судовому засіданні прокурор вказав на те, що справа може бути призначена до судового розгляду, дане кримінальне провадження підсудне Новоодеському районному суду Миколаївської області, обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, немає підстав для його повернення та немає підстав для закриття кримінального провадження. Порушень вимог КПК України під час досудового розслідування не встановлено.
Обвинувачений та захисник не заперечували проти призначення справи до судового розгляду. Заяв та скарг щодо порушення вимог КПК України під час досудового розслідування не заявляли.
Прокурор також в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 днів.
Обвинувачений та його захисники проти задоволення клопотання заперечили. Обвинувачений в судовому засіданні просив змінити йому запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою та суду пояснив, що він буде проживати із жінкою, яка винаймає квартиру в м.Запоріжжя, і на сьогоднішній день жінка вагітна, а тому потребує його допомоги. Крім того, обвинувачений пояснив, що має бажання продовжити військову служу та знайти військову частину, в якій він буде проходити військову службу.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.
Кримінальне провадження підсудне Новоодеському районному суду Миколаївської області. На сьогоднішній день підстав для закриття кримінального провадження, його зупинення немає.
Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду відсутні, а тому суд приходить до висновку про можливість призначення кримінального провадженнядо судового розгляду.
Щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то суд вважає зазначити наступне:
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
КПК України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 №139 від 17.05.2025, військовослужбовця за мобілізацією рядового ОСОБА_4 призначено на посаду стрілець-помічник гранатометника взводу охорони роти охорони батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 та уважається, що він справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків за посадою.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, відповідними Указами Президента України, правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, рядовий ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, рядовий ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
22 травня 2025 року рядовий ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме місце дислокації підрозділів НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , після чого, свої службові обов'язки не виконує, час проводить на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймає та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляє та незаконно перебував за межами місця служби до 13.08.2025, а саме до моменту доставлення співробітниками Національної поліції України до місця знаходження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований у АДРЕСА_2 , де його протиправну поведінку було припинено.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_4 за викладених вище обставин, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України дезертирство, тобто - самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
22.08.2025 старшим слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Запоріжжя, громадянину України, який перебував на посаді стрілець-помічник гранатометника взводу охорони роти охорони батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «рядовий», без визначеного місця реєстрації та проживання, раніше не судимому повідомлено про підозру.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:
- переховуватись від суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Наявність вказаних ризиків підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 408 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Про вказані наміри ОСОБА_4 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, вчинив кримінальні правопорушення, а саме військові злочини.
Зазначене надає обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватись від суду.
Вказані обставини свідчать про необхідність ізоляції обвинуваченого ОСОБА_4 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою і це є обґрунтуванням ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи постійно у місці тимчасової дислокації підрозділу, продовжуючи нести військову службу в умовах воєнного стану, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї як військовослужбовець, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які проходять службу разом із ним, шляхом їх залякування чи здійснення на них морально-психологічного та фізичного впливу в умовах воєнного стану, з метою зміни ними показів.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду - на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, а саме військовий злочин. Зазначене свідчить про відсутність у останнього бажання до проходження подальшої військової служби та, як наслідок, може призвести до вчинення ним нових, в тому числі і більш тяжких військових злочинів в умовах воєнного стану. Вказаний факт свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 при ухваленні вироку судом, наслідки вчинених ним кримінального правопорушення, а саме, зниження бойової готовності підрозділу в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки особовому складу військового підрозділу в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок самовільного залишення місця служби, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти вищевикладеним та обґрунтованим ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 відповідає суспільному інтересу та гарантуватиме те, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення.
Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення обвинуваченим незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_4 не можливо, оскільки він, будучи військовослужбовцем, не зможе виконувати покладені на нього обов'язки з військової служби при обранні особистого зобов'язання або домашнього арешту. Особисту поруку неможливо застосувати у зв'язку з відсутністю осіб, яких сторона обвинувачення вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. За даних обставин кримінального провадження застосування запобіжних заходів не пов'язаних із триманням під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не можливе, оскільки в такому разі відсутній дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на обвинуваченого обов'язків в умовах воєнного стану, який запроваджено на території України.
Положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 407, 408 Кримінального кодексу України.
Враховуючи характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , значну суспільну небезпечність інкримінованому йому кримінального правопорушення, беручи до уваги, що військове кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується є особливо тяжкими, вчинений в той час, коли весь український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказані кримінальні правопорушення мають підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, подають негативний приклад для інших військовослужбовців підрозділу, створюють враження безкарності у бойовому підрозділі, підривають авторитет командирів, що безпосередньо впливає на стан військової дисципліни та боєздатність підрозділу в цілому в умовах воєнного стану, який безпосередньо залучений до виконання бойових завдань, у сторони обвинувачення достатні підстави вважати, що визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_4 , одночасно із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого військового злочину, покладених на нього обов'язків та створить значний негативний приклад для інших військовослужбовців підрозділу, які безпосередньо виконують бойові завдання в умовах воєнного стану на території Запорізької області.
Водночас, сторона обвинувачення вважає, що сукупності матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи даного клопотання надає підстави для продовження запобіжного заходу, а тому просить продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.08.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.10.2025 з можливістю внесення застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). У разі внесення застави покладено на ОСОБА_4 наступні обов'язки: - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи (несення військової служби); - утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; - прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, та є наявність ризиків передбачених п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. На сьогоднішній день вказані ризики не зменшилися та не відпали. Так, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, яке може йому загрожувати, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Таким чином, ОСОБА_4 під час дії на території України воєнного стану, з метою уникнення від покарання, може виїхати за межі території України, у зв'язку з цим, фактично не буде можливості притягнути останнього до кримінальної відповідальності, а тому ризик переховування останнього від суду на сьогоднішній день продовжує існувати і у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих по службі тощо. Вказане також підтверджується тим, що процедура отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, передбачає, що показання отримуються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків продовжує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На даному етапі вказаного судового розгляду свідки ще допитані не були. Крім того, необхідно взяти до уваги, що обвинувачений є військовослужбовцем, у зв'язку із покладеними на нього обов'язками військової служби має доступ до зброї, що може призвести до її використання для впливу на свідків шляхом залякування та погрозою застосування насильства. Підтвердженням того, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України -вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_4 обвинувачується, продовжує існувати є те, що дії ОСОБА_4 під час кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а також те, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, є триваючим кримінальним правопорушенням, свідчать про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.
Щодо пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу того, що він на сьогоднішній день має місце проживання і буде проживати із жінкою, яка винаймає квартиру в м.Запоріжжя, і на сьогоднішній день жінка вагітна, а тому потребує його допомоги та, крім того, обвинувачений пояснив, що має бажання продовжити військову служу та знайти військову частину, в якій він буде проходити військову службу, суд зазначає, що суду не надано жодного доказу, який би підтверджував вказані обставини.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу на стадії судового розгляду, суд приходить до висновку, що на даний час суду не надано доказів того, що ризики, на яких наголошував прокурор, та які були враховані слідчим суддею при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні або зменшилися.
Вказані обставини підтверджують можливість тримання під вартою ОСОБА_4 на стадії судового розгляду.
В підготовчому судовому засіданні не встановлено, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.31,32,91,314,315,319,331 КПК України, суд,-
1. Призначити до судового розгляду кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.4 ст.408 КК України.
2. Справу розглянути у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нова Одеса, Миколаївської області 27 жовтня 2025 року з 11.45 години в залі № 1 Новоодеського районного суду за участю прокурора, обвинуваченого, захисника.
3. В судове засідання викликати: прокурора, обвинуваченого, захисника.
4. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 - задовольнити.
5. Продовжити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м.Запоріжжя запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
6. Строк дії ухвали до 15 грудня 2025 року включно.
7. Визначити ОСОБА_4 заставу для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України, та встановити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи (несення військової служби);
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- прибувати до прокурора або суду за першою вимогою.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 22.10.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1