Справа № 489/7924/25
Провадження № 1-кс/489/2989/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
24 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим,
встановив:
22.10.2025 до суду подано скаргу на постанову слідчого від 11.10.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12025152040000969 від 05.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зобов'язання слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
У судовому засіданні скаржник вимоги скарги підтримав.
Слідчий у судове засідання не прибув, про дату засідання повідомлений телефонограмою.
На підставі ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши скаргу та додані до неї докази, слідчий суддя виходить з такого.
При розгляді скарги встановлено, що ВП №2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області розслідується кримінальне провадження №12025152040000969 від 05.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Відомості до ЄРДР внесено на підставі ухвали слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03.09.2025 по справі №489/6960/25.
17.09.2025 ОСОБА_3 звернувся до слідчого з клопотанням про залучення його до кримінального провадження в якості потерпілого, оскільки є сином померлого.
Постановою слідчого від 11.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання з підстав того, що у клопотанні вказано на факт завдання ОСОБА_3 моральної шкоди внаслідок смерті батька ОСОБА_4 у вигляді тяжких душевних переживань, погіршення психологічного стану, однак додані документи свідчать, що розлади здоров'я ОСОБА_3 є довготриваючими та не виникли в конкретний період. Будь-якої майнової чи фізичної шкоди внаслідок смерті батька заявнику не завдано.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно з частинами 1-2 статті 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Частиною 5 ст. 55 КПК України визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до ч. 6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої-третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
У зв'язку з цим, є очевидним те, що внаслідок смерті людини (про що внесено відомості до ЄРДР), її членам сім'ї чи близьким родичам самим фактом загибелі близького родича була заподіяна суттєва моральна шкода, тому такі особи можуть бути потерпілими в кримінально-процесуальному аспекті, що підтверджується положеннями ч. 6 ст. 55 КПК України.
Вказані висновки слідчого судді про можливість наявності у скаржника статусу потерпілого в даному провадженні ґрунтуються також на практиці ЄСПЛ, викладеній зокрема у п. 74 рішення у справі «Шевченко проти України» (Заява N 32478/02) від 04.04.2006, згідно з яким «Суд вважає, що виключення заявника з провадження шляхом ненадання йому статусу жертви суперечить звичайній практиці відповідно до національного законодавства та є неприйнятним, оскільки він був позбавлений можливості приймати участь у ході розслідування. Незважаючи на те, що певні слідчі дії були здійснені за скаргами заявника до вищестоячого прокурора, він був позбавлений у доступі до матеріалів справи. Його ніколи не повідомляли або не обговорювали з ним можливі докази або запропонованих свідків, включаючи призначення графологічної експертизи передсмертного листа. Таким чином, він не міг ставити питання експертам або оскаржувати їх висновки. Заявник не отримував жодної інформації про хід слідства, і тільки через 8 місяців від дати закриття справи він отримав копію остаточного рішення».
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає, що скаржнику ОСОБА_3 , як сину ОСОБА_4 , щодо обставин смерті якого здійснюється відповідне досудове розслідування, самим фактом смерті близького родича була завдана моральна шкода, і що він у кримінально-процесуальному розумінні може бути потерпілим у даному кримінальному провадженні.
У зв'язку з цим, постанова слідчого від 11.10.2025 про відмову у визнанні скаржника потерпілим є безпідставною та підлягає скасуванню, а скарга в цій частині - задоволенню.
Що стосується вимог скарги про зобов'язання слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, то такі вимоги в межах оскарження рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим не можуть бути задоволенні у зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Крім того, аналіз положень ст. 303 КПК України, через призму положень ст. 307 КПК України, вказує на те, що чинним КПК визначено не тільки вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а і способи такого оскарження, а саме: 1) рішення слідчого можуть бути оскарженні шляхом їх скасування, 2) дії - шляхом зобов'язання їх припинити, 3) бездіяльність - шляхом зобов'язання вчинити певну дію.
Із закріпленої в ст. 26 КПК України диспозитивності як загальної засади кримінального провадження слідує, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За такого, слідчий суддя, розглядаючи подану в порядку п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України скаргу на рішення (постанову) слідчого про відмову у визнанні потерпілим, має право відповідно до визначених ст. 307 КПК України повноважень лише скасувати оскаржене рішення слідчого або залишити скаргу без задоволення, в залежності від того, чи є таке рішення законним та обґрунтованим та чи допущене слідчим при його винесенні порушення прав, свобод та інтересів особи в кримінальному провадженні.
Натомість, слідчий суддя не має повноважень давати оцінку діям чи бездіяльності слідчого або зобов'язувати слідчого провести певні дії, оскільки предметом оскарження за п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України може бути виключно рішення слідчого, а не його бездіяльність.
Вказана позиція також підтверджується аналізом положень ч. 5 ст. 40 КПК України, за якою слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. При цьому, відповідно до статей 36, 39, 40 КПК України вказівки слідчому щодо проведення слідчих дій мають право надавати лише прокурор чи керівник органу досудового розслідування.
Такі висновки слідчого судді узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 405/680/22, з яких вбачається, що «частина 2 статті 307 КПК визначає різні повноваження слідчого судді у випадку оскарження рішень, дій та бездіяльності сторони обвинувачення. При оскарженні дії або нездійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов'язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов'язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК)».
За такого, слідчий суддя, виходячи з процитованих вище положень, в межах оскарження рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим не має повноважень надавати вказівки слідчому та зобов'язувати його прийняти конкретне рішення, а тому не можуть бути задоволені вимоги скарги в частині зобов'язання визнати ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Керуючись ст. 3, 26, 55, 303 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити частково.
Постанову слідчого СВ ВП №2 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5 від 11.10.2025 про відмову в задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12025152040000969 від 05.09.2025 - скасувати.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1