Справа № 489/2889/25
Провадження № 2-п/489/65/25
Ухвала
Іменем України
24 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Костюченка Г.С.,
із секретарем судових засідань - Савковою К.А.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Інгульського (Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
Відповідач по справі - ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2025 року по справі № 945/2889/25.
Мотивуючи вимоги тим, що жодних повідомлень про розгляд вказаної справи відповідач не отримував, відповідно не міг бути присутнім у жодному судовому засіданні.
Рішення суду відповідач отримала 05.09.2025.
При винесенні заочного рішення по справі № 489/2889/25 судом не було повно з'ясовано усіх фактичних обставин справи, не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
Відповідача посилається на те, що судом в основу рішення в тому числі покладено факт наявності заборгованості у розмірі 41765 грн. 00 коп., хоча зазначена сума нарахована без достатніх правових підстав.
В зв'язку з значною кількістю письмових доказів, та необхідний значний час для підготовки до подачі заяви про перегляд заочного рішення, позивач просила суд поновити процесуальний строк звернення із заявою.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15.10.2025 заява відповідача прийнята до розгляду.
20 жовтня 2025 на адресу суду надішли заперечення представника позивача, зазначає наступне.
Позивач розцінює заяву про перегляд заочного рішення відповідача необґрунтованою, так як не дотримані умови (обставини), за яких заочне рішення підлягає скасуванню, та перегляду (ч. 1 ст. 288 ЦПК України), а саме, відповідач не посилаються на жодні обставини та докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, вся зазначена аргументація заявником була досліджена судом в заочному рішенні.
У постанові №214/5505/16 Великої Палати Верховний Суд від 09.11.2021року, якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов'язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.
Твердження Відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.
Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому Позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, вона мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.
Вказана заборгованість підтверджується доданими до позовної заяви розрахунками заборгованості, та є чинною та такою, що не спростована Відповідачем. З огляду на вищевикладене, оскільки фінансова установа, правонаступником якої за договором факторингу та відступлення права вимоги є позивач, виконала всі передбачені кредитним договором умови щодо надання відповідачу кредитних коштів, а останній, за укладеним договором вказані грошові кошти отримав, однак свої зобов'язання щодо їх повернення відповідно до умов договору не виконав, хоча таку можливість мав, але без поважних причин цього не зробив, можна дійти до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором, а отже вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу кредиту та заборгованості за відсотками ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.
Виходячи з чого, вбачається, що стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в даному Договорі, нараховано відсотки в межах дії даного Договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та строку нарахування процентів.
Всі інші доводи відповідача є нічим іншим як непогодженням з позовними вимогами, без належного правового обґрунтування, з урахуванням визначеності правомірності правочину.
23 жовтня 2025 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду заяви на іншу дату в'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, а саме Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області.
Суд ухвалив протокольною ухвалою відмовити в задоволенні клопотання, в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 1 ст.. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до ч. 2 ст. 286 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п'ятнадцяті днів з дня її надходження.
Заява про перегляд заочного рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2025 року по справі № 945/2889/25 надійшла до суду 13.10.2025., відповідно з урахуванням вимог ч.2 ст. 286 ЦПК України її розгляд був призначений судом на 24.10.2025.
Крім того, аргументи представника заявника про необхідність відкладення розгляду заяви в зав'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, суд не бере до уваги, оскільки представником заявника не наведено обґрунтування надання переваги справі, яка розглядається у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
26 червня 2025 заочним рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва у справі № 489/2889/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задоволено частково. Вирішено: Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4544431 від 18.08.2021 41 765,00 грн., яка складається з 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 36 765,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
13 жовтня 2025 відповідачзвернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 червня 202 у справі № 489/2889/25.
Відповідно до ч. 3 ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
За таких обставин наявні підстави для поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення.
Можливість ухвалення заочного рішення слугує попередженням відповідачеві, який ухиляється від явки до суду.
Не з'явившись на судове засідання, відповідач добровільно обмежує себе у використанні процесуальних прав на надання суду доказів, на висловлення заперечень проти позову, виключає свою участь у дослідженні доказів під час судового засідання (постанова ВС України від 9 листопада 2021 року справа № 214/5505/16).
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Однак, з заяви відповідача про перегляд заочного рішення не вбачається надання доказів із зазначенням поважності причин його неявки. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61- 22315сво18) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що «доктрина venire contra factump roprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
В той час коли у відповідності встановлених норм цивільно-процесуального законодавства, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За загальних засад змагальності цивільного процесу сторони повинні, як правило, у суді першої інстанції повідомити усі доводи, що мають вирішальне значення для правильного розгляду спору судом, а також надати усі наявні докази, що стосуються такого спору, саме у суді першої інстанції. На переконання Верховного Суду, забезпечення дотримання меж реалізації сторонами їх процесуальних прав та обов'язків не призведе до порушення принципу рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права, а сприятиме забезпеченню добросовісного використання сторонами наданих їм законом прав та обов'язків (постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 760/14479/13-ц (провадження № 61-1715ск18).
Згідно з ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, для скасування заочного рішення необхідна одночасна наявність наведених умов, тобто, не лише встановлення поважності причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Частиною 3 статті 287 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
В даному випадку, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення суд дійшов до висновку, що сукупність підстав необхідних для скасування заочного рішення відсутня.
Так відповідач повідомлявся судом про розгляд справи належним чином, відповідно до вимог ЦПК України, відповідач, його представник не надали суду жодного аргументу щодо обставин справи, доказів які б впливали на правильне її вирішення.
З огляду на викладене, суд вважає що підстави для скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду відсутні та заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 287-288 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2025 по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Роз'яснити, що заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ст. ст. 354-356 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.
Суддя Інгульського районного
суду міста Миколаєва Г.С. Костюченко
Повний текст судового рішення складено «24» жовтня 2025.