Справа № 127/32997/25
Провадження № 1-кп/127/1095/25
24 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
у ході розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2025 року за № 62025170030007244,-
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просила суд постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, вважаючи, що під час досудового розслідування дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття та повернення обвинувального акта не вбачає. У судове засідання просила викликати учасників кримінального провадження.
Прокурором також заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою. Клопотання мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були наявні на час обрання вказаного запобіжного заходу та на даний час не відпали, адже ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі. Перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, незаконно впливати на свідків та потерпілого, іншим чином впливати на результати кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та недопущення переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків та потерпілого буде доцільним продовжити останньому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Застосування до обвинуваченого інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, до суду не з'явився. Однак в матеріалах справи міститься заява, згідно якої ОСОБА_6 просить підготовче судове засідання та судовий розгляд проводити за його відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , проти призначення кримінального провадження до судового розгляду по суті не заперечували. Щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - заперечували, просили застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 32, 33 КПК України кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд не вбачає. Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстави для його повернення прокурору, визначені законом, відсутні. Підстав для закриття кримінального провадження судом не встановлено, угоди у вказаному провадженні не укладались.
Сукупність вказаного переконує суд у тому, що обвинувальний акт можливо призначити до судового розгляду.
З метою підготовки до судового розгляду, суд вважає за необхідне визначити, що судовий розгляд слід провести у відкритому судовому засіданні, в яке викликати прокурора, потерпілого, обвинуваченого та його захисника.
Відповідно до ч. 5 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, з метою не затягування розгляду кримінального провадження, суд вважає за недоцільне складання досудової доповіді.
Щодо заявленого клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наступне.
Обвинуваченого ОСОБА_4 в означеному кримінальному провадженні було затримано 28.08.2025 року, ухвалою слідчого судді Вінницького міськогосуду Вінницької області від 30.08.2025 року йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою протягом 60 днів без можливості внесення застави, який закінчується 26.10.2025 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Проаналізувавши зміст поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу та доданих до нього документів, аргументів сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим і обвинуваченому доцільно продовжити строк тримання під вартою.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»). Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»). Разом з тим, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, також недостатнім є посилання лише на тяжкість вчиненого злочину та покарання (справи «Елоева проти України», «Свершов проти Україні», «Харченко проти України»).
На підставі викладеного, суд при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від прокуратури та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також особу обвинуваченого, який на час розгляду клопотання обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочиніа, відповідальність за які передбачена у виді позбавлення волі.
Суд звертає увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалою суду про застосування запобіжного заходу не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування обвинуваченого в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я під час розгляду клопотання надано не було, а тому суд вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також, відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом восьмим частини 4 статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109- 114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Тобто, згідно з положеннями абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України, визначення або не визначення застави - є дискрецією суду.
З огляду на викладене, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, а також положення ч.8 ст. 176 КПК України, суд вважає за доцільне клопотання задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 (шістдесят) днів, з можливістю внесення застави.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 314, 315, 316, 370, 372 КПК України, суд,-
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2025 року за № 62025170030007244, на 09 год 00 хв 31.10.2025 року в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області (вул. Грушевського, 17, м. Вінниця, зал № 9).
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово.
В судове засідання викликати прокурора, потерпілого, обвинуваченого, захисника.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) діб, починаючи з 24.10.2025 року до 22.12.2025 року включно.
Одночасно визначити ОСОБА_4 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати на виклики суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду та прокурора;
- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 з можливістю внесення застави та покладеними у випадку внесення застави обов'язками діє до 22.12.2025 року включно.
Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Вінницької установи виконання покарань (№1)».
Ухвала в частині призначення справи до судового розгляду є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу в частині продовження строку дії запобіжного заходу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя: