Справа № 127/32715/25
Провадження № 2-а/127/299/25
24 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) полковника ОСОБА_2 № 8521 від 06 жовтня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, а провадження у справі - закрити.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язку щодо проходження повторного медичного огляду військово-лікарською комісією (ВЛК) у визначений строк - до 5 червня 2025 року.
Позивач вважає цю постанову протиправною та зазначає, що на момент її винесення він мав чинну відстрочку від мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також вказує, що сумлінно виконує свої обов'язки, зокрема, вчасно оновлював свої військово-облікові документи. Крім того, він неодноразово звертався до відповідача про надання відстрочки, що підтверджується довідками про її надання № 362/4202 від 07 березня 2025 року, №362/7512 від 20 травня 2025 року та № 362/11801 від 19 серпня 2025 року. При цьому жодного разу не отримував направлення на проходження ВЛК.
15 серпня 2025 року позивач, відповідно до рекомендацій відповідача, викладених у листі від 15 жовтня 2024 року № 14065, звернувся до Центру надання адміністративних послуг «Прозорий офіс» Вінницької міської ради та надав необхідний перелік документів для отримання повторної відстрочки від мобілізації.
19 серпня 2025 року відповідачем була сформована довідка про надання позивачу відстрочки № 362/11801. Однак 20 серпня 2025 року, після оновлення застосунку «Резерв+», позивач виявив повідомлення від 19 серпня 2025 року про те, що його розшукує ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Згодом стало відомо, що 18 серпня 2025 року ТЦК та СП звернувся до Національної поліції із запитом щодо доставки його для складання відповідного протоколу про порушення правил військового обліку.
Після цього позивач прибув за місцем розташування відповідача, де через застосунок «Резерв+» оформив направлення на ВЛК. 21 серпня 2025 року позивач отримав направлення на ВЛК, яке згодом пройшов, що підтверджується довідкою №2025-0908-1053-3356-3 від 08 вересня 2025 року.
З огляду на викладені обставини, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не був належним чином повідомлений про необхідність повторного проходження ВЛК. Крім того, відповідач має можливість здійснити запит до КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1» щодо встановлених діагнозів позивача, однак жодних дій не вчинив. Також відповідач зазначає, що адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає у разі повторного протягом року порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. При цьому вказує, що при розгляді справи слід з'ясувати всі обставини, у тому числі перевірити наявність події правопорушення, вину особи, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, однак це не з'ясовано. З огляду на викладене просить позов задовольнити.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні). Роз'яснено відповідачу право та порядок подачі відзиву, встановлено строк подачі суду відзиву на позовну заяву та доказів по справі.
Відповідач своїм правом на відзив не скористався. При цьому, відповідач був повідомлений про розгляд справи, копію позовної заяви та доданих до неї документів отримав у електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставку до електронного кабінету 19 жовтня 2025 року о 05:50:03 год.
Враховуючи вищевикладене та положення ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Згідно з ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень та доведенні перед судом в їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов'язаний, звання рядовий (перевезення автомобільним транспортом, водій), ВОС 790037, номер в реєстрі «Оберіг» - 070220230693371300458, дата уточнення даних 18 лютого 2025 року, придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони - 08 вересня 2025 року (дата ВЛК) (копія витягу військово-облікового документу із застосунку «Резерв +», сформованого 09 вересня 2025 року, а.с.13).
З листа ІНФОРМАЦІЯ_4 № 14065 від 15 жовтня 2024 року слідує, що ОСОБА_1 рекомендовано для розгляду питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період особисто подати заяву на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 через ЦНАП «Прозорий офіс» або його територіальні відділення. Заяву слід оформити за формою, визначеною в додатку 4 до Порядку № 560, та роз'яснено порядок розгляду такої заяви (а.с. 20).
15 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся через Центр надання адміністративних послуг «Прозорий офіс» Вінницької міської ради та надав необхідний перелік документів для отримання повторної відстрочки від мобілізації (а.с.12).
З довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 № 362/4202 від 07 березня 2025 року, №362/7512 від 20 травня 2025 року та №362/11801 від 19 серпня 2025 року слідує, що ОСОБА_1 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як військовозобов'язаному, який зайнятий постійним доглядом за батьком: 07 березня 2025 року на строк до 09 травня 2025 року, 20 травня 2025 року на строк до 06 серпня 2025 року та 19 серпня 2025 року на строк до 05 листопада 2025 року (а.с.9-11).
18 серпня 2025 року ТЦК та СП звернулось до Національної поліції із запитом щодо доставки ОСОБА_1 для складання протоколу про порушення правил військового обліку (не проходження/відмова проходження ВЛК). Вказане повідомлення останній отримав 19 серпня 2025 року в застосунку «Резерв+», що підтверджується скріншотом із застосунку «Резерв+» (а.с.14-15).
З розділу сповіщень із застосунку «Резерв+» слідує, що ОСОБА_1 через застосунок «Резерв+» надіслав запит до ТЦК та СП з метою отримання направлення на ВЛК (а.с.15-17).
20 серпня 2025 року ОСОБА_1 через застосунок «Резерв+» отримав направлення на ВЛК № НОМЕР_1 відповідно до якого дата початку ВЛК 21 серпня 2025 року, мета - визначення придатності до військової служби, установа КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1», ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується скріншотом із застосунку «Резерв+» (а.с.18-19).
08 вересня 2025 року ОСОБА_1 проведено медичний огляд позаштатною постійною діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 за результатами проведення якого встановлено, що ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони (а.с.8).
06 жовтня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, виніс постанову №8521, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Як зазначено в постанові: « ОСОБА_1 , будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не виконав вимог пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21 березня 2024 року (в редакції Закону №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року) щодо обов'язку з дня набрання чинності цим Законом до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби». Також встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 17 листопада 1998 року на підставі наказу МО України №2 від 04 січня 1994 року був визнаний непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. В період з 17 листопада 1998 року по 05 червня 2025 року ОСОБА_1 самостійно не звертався до ТЦК та СП ані особисто, ані через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного або резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, і не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив перехідні положення Закону №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року (а.с.4-5).
Вирішуючи даний спір та оцінюючи оскаржувану постанову на предмет правомірної поведінки, суд виходить із такого.
Судом установлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження повторного медичного огляду.
Як слідує з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за не виконання ним вимог п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року, а саме не проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, та його дії кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.
Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (06 жовтня 2025 року), так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.
Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов'язок військовозобов'язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов'язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов'язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Як слідує з оскаржуваної постанови ОСОБА_1 17 листопада 1998 року на підставі наказу МО України №2 від 04 січня 1994 року був визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.
Доказів, які б спростували вказане, позивач не надав.
При цьому, станом на день винесення оскарженої постанови останньому виповнилося 49 років.
Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов'язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Однак, як зазначено вище, ОСОБА_1 самостійно звернувся до ТЦК та СП через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста лише 20 серпня 2025 року з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та пройшов його 08 вересня 2025 року, тобто з пропущення строку встановленого для його проведення.
Таким чином, суд встановив порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист".
Такі дії вчинені в особливий період.
Отже, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Натомість позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували обставини, встановлені в оспорюваній постанові.
При цьому посилання позивача на положення Примітки до ст.210 КУпАП є в даному випадку є безпідставними, оскільки позивача притягнуто до відповідальності за невиконання вимог пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" в частині обов'язку до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 73, ч. 1 ст. 77 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що судом не встановлено обставин, які спростовують факт вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн відповідає вимогами чинного законодавства.
Оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, з використанням повноваження з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст. 139 КАС України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати у вигляді судового збору, понесені позивачем, залишаються за ним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 17, 19 Конституції України, 38, 210-1, 235, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283 КУпАП, Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» , "Про оборону України" , «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23лютого 2022 року №154, ст. 2, 4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 159, 246, 255, 286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення, а постанову №8521 від 06 жовтня 2025 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Суддя: