Справа № 522/13761/25-Е
Провадження 2/127/4673/25
14 жовтня 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 522/13761/25-Е за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
позов зареєстрований судом 19.06.2025 року і мотивований тим, що 28.12.2021 року у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, згідно вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», при виконанні позичальником відповідного алгоритму дій, зокрема, ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, заповнення анкети-заяви, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 358988348, згідно з умовами якого відповідачка отримала через банк-провайдер кредит в сумі 15 000 грн. на картку № НОМЕР_1 ХХ ХХХХ 3891.
Кредит надавався на умовах строковості, повернення, сплати процентів за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Відповідачу кредитні кошти були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови договору виконало в повному обсязі, відповідачка умов договору не виконала, коштів не повернула.
Внаслідок укладених договорів факторингу право вимоги по вказаному кредитному договору перейшло до ТОВ «ФК «Ейс».
Згідно розрахунку позивача, на момент подання позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 358988348 від 28.12.2021 року становить 36 999 грн. Дана сума складається з заборгованості по тілу кредиту - 15 000 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 21 999 грн.
На підставі ст.ст. 512, 514, 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 358988348 від 28.12.2021 року в загальному розмірі 36 999 грн. та судові витрати, що складаються з судового збору - 2 422, 40 грн. та витрат на правничу допомогу - 7 000 грн.
Представник позивача - Тараненко А.І. в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримав, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала. Суду пояснила, що дійсно, 28.12.2021 року вона уклала кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Кредитні кошти - 15 000 грн. отримала. Однак, вимог договору не виконала, кредит та відсотки не погасила. Кредит брала у віці 18 років, на навчання. Просила суд врахувати її матеріальне становище та розстрочити виконання рішення на один рік. Запевнила, що вона буде працювати, має намір розрахуватись за кредитом. Наполягала на зменшенні розміру витрат позивача на правничу допомогу.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що заявка на отримання грошових коштів в кредит від 28.12.2021 року подана та оформлена ОСОБА_1 із наданням нею особистих анкетних даних, РНОКПП, електронної адреси, номера телефона НОМЕР_2 , реквізитів банківської картки НОМЕР_3 , зазначенням суми кредиту - 15 000 грн., строку кредиту - 30 днів.
28.12.2021 року у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора МNV55МР4, згідно вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», при виконанні позичальником відповідного алгоритму дій, зокрема, ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, заповнення анкети-заяви, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальницею ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 358988348, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 15 000 грн. на картку № НОМЕР_3 .
Кредит надавався на умовах строковості, повернення, сплати процентів за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Згідно п.1.3, кредитодавець надав перший транш в сумі 15 000 одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 27.01.2022 року.
Згідно п.1.7, кредитна лінія надана строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 27.01.2022 року.
Сторонами погоджено, що виключно на період строку, визначеного в п.1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 748, 25 процентів річних, що становить 2, 05 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п.1.9.1).
Згідно п.1.9.3, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766, 50 процентів річних, що становить 2, 10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами та базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
В п.1.12 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
1.12.1 зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на 1 календарний день, але не більше, ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
1.12.2 з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1 087, 70 грн. процентів річних, що становить 2, 98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Згідно п.1.13, проценти в розмірі, визначеному п.1.9 або 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.
Порушенням умов цього договору вважається його невиконання або неналежне виконання або отримання кредиту позичальником при використанні недостовірної, неповної або помилкової інформації (п.4.2).
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору (п.4.6).
Згідно довідки щодо дій позичальника ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі при укладенні договору, одноразовий ідентифікатор МNV55МР4 відправлено позичальнику 28.12.2021 року (о 16.12.09 год.) на номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікатор введено позичальником (відправлено ТОВ 28.12.2021 року о 16.12.34 год.).
Перерахування грошових коштів позичальнику відбулось 28.12.2021 року о 16.13.12 год.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови договору виконало в повному обсязі, відповідачка умов договору не виконала, коштів не повернула.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. В подальшому до вказаного договору факторингу укладались додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.
Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі, визначеному в реєстрі прав вимоги, згідно акту звірки взаємних розрахунків та протоколу узгодження.
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, на виконання якого підписано Реєстрправ вимоги № 1 від 23.02.2024 року, за яким було відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному в реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги в обсязі кредитних договорів, які зазначені в реєстрі прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року до договору факторингу 2.
29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 28.12.2021 року.
Згідно п.1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 року за договором факторингу від 29.05.2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 36 999, 00 грн., що зафіксовано в акті прийому-передачі реєстру боржників.
Станом на дату звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідачки за кредитним договором № 358988348 від 28.12.2021 року становить 36 999 грн. та залишається не погашеною.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що за умовами кредитного договору від 28.12.2021 року, кредит в загальній сумі 15 000 грн. був наданий відповідачці ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів на її банківський картковий рахунок, вказаний нею при оформленні заявки на отримання грошових коштів.
Договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт пропозиції) та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайти товариств за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір з відповідачем не був би укладений.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Необхідно, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 28.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 358988348 та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 15 000, 00 грн., переходу права вимоги до позивача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, з яким погодилась відповідачка, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором № 358988348від 28.12.2021 року становить 36 999 грн.
Станом на день розгляду справи заборгованість за кредитним договором не погашена, тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 36 999 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн., сплата якого підтверджена платіжною інструкцією від 16.06.2025 року № 15976.
Правнича допомога позивачеві у даній справі була надана АБ «Тараненко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року, протоколу погодження вартості послуг, додаткової угоди до договору, акту прийому-передачі наданих послуг.
Згідно п. п. 3.3, 3.4, 3.6 договору, гонорар складається з вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі. Після належного виконання доручення АБ надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта, сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг (який є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги від 29.05.2025 року), загальна вартість послуг, наданих адвокатом у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 7 000 грн.
Враховуючи вимоги ст.ст. 137, 141 ЦПК України, складність справи та виконану адвокатом роботу, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг, ціну позову і особливості розгляду конкретної справи в спрощеному провадженні, а також те, що позивач не надав до матеріалів справи квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу на вказану суму, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.
Щодо клопотання відповідачки про розстрочення виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно п.2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Враховуючи наведені норми та обставини даної справи, матеріальне становище відповідачки, суд дійшов висновку, що клопотання відповідачки підлягає задоволенню. Суд вважає можливим розстрочити виконання рішення, яке набрало законної сили, на 12 місяців, шляхом стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором в рівних частках - по 3 084, 25 грн.
Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 137, 141, 223, 247, 263-265ЦПК України, суд,
позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005) заборгованість за кредитним договором № 358988348 від 28.12.2021 року в загальному розмірі 36 999 (тридцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн., а також судові витрати: судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення суми боргу на 12 місяців, стягуючи щомісяця із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» по 3 083 (три тисячі вісімдесят три) грн. 25 коп.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 23 жовтня 2025 року.
Суддя: