Справа № 127/31487/25
Провадження 3-зв/127/31/25
24 жовтня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши заяву судді Ан Ольги Вікторівни про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення, -
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває справа про адміністративне правопорушення № 127/31487/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 156 КУпАП.
В ході розгляду справи суддею Ан О.В. було встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення місцем вчинення правопорушення є: АДРЕСА_1 , в районі якого тимчасово проживає суддя Ан О.В. та постійно проходить повз будинок в якому проживає ОСОБА_1 , періодично бачить її та вітається із нею. Вказані обставини не були відомі судді Ан О.В. до моменту появи ОСОБА_1 в судовому засіданні, у зв'язку із чим 23.10.2025 суддею заявлено самовідвід.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву про відвід судді по справі № 127/31487/25 передано на розгляд судді Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е.
Згідно вимог ст. 246 КУпАП порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня стаття, яка б передбачала відвід (самовідвід) судді.
Водночас, у відповідності до п. 4 рішення Ради суддів від 08.06.2017 № 34 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Рішення Ради суддів України є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що діючі - Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України передбачають відвід (самовідвід) судді, при розгляді вищевказаної заяви про відвід судді, у даному випадку, застосовується аналогія закону з метою юридичного захисту прав, свобод та інтересів зацікавлених осіб, з метою уникнення конфлікту інтересів, оскільки подальший розгляд справи може викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Погоджуючись із позицією Європейського суду з прав людини щодо фактичного кримінально-правового характеру справ про адміністративні правопорушення, що зокрема зазначалась в п. 21 рішенні по справі Надточій проти України (Заява № 7460/03) від 15.05.2008), суд вважає, що подана заява підлягає розгляду за аналогією права кримінального судочинства.
У відповідності до ч. 1 і ч. 5 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, зокрема, суддя зобов'язаний заявити самовідвід, який повинен бути вмотивованим.
На виконання вимог ч. 3 ст. 81 КПК України, судом було повідомлено особу, якій заявлено відвід - суддю Ан О.В. та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду даної заяви про відвід, а також запропоновано надати пояснення в судовому засіданні й висловити свою думку щодо відводу. Однак, ні особа, якій заявлено відвід, ні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в засідання не з'явились та причини неявки не повідомили.
Судом враховано, що явка особи, яка заявляє відвід, та осіб, які беруть участь у справі від розгляду якої заявлено відвід, в судове засідання де вирішується питання про відвід, є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право - це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи. При цьому, судом прийнято до уваги, що реалізація прав та процесуальних гарантій учасників судового процесу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повинна здійснюватися таким чином, щоб це не перешкоджало розгляду справи у встановлені КУпАП строки.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 81 КПК України, суд ухвалив провести розгляд питання про відвід у відсутність особи, яка заявляє відвід, та особи, яка бере участь у справі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши заяву про самовідвід, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення справи.
Право особи на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема, у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, а також його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.
Наявність безсторонності визначається в тому числі і забезпеченням умов, за яких були б неможливі сумніви у неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Білуха проти України від 09.11.2006 та у справі Мироненко та Мартенко проти України від 10.12.2009), зокрема, має бути створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав і навіть потенційної можливості побоюватися, що суд не є безстороннім.
Також важливим питанням є довіра, яку суди мають вселяти у громадськість в демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, має брати самовідвід або бути відведений.
Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі Веттштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі Феррантеллі та Сантанджело проти Італії (Ferrantelli and Santangelo v. Italy від 07.08.1996 року).
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється» (рішення у справі Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення у справі Веттштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі справі Кастільо Альгар проти Іспанії (Castillo Algar v. Spain) від 28.10.1998).
Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором чи забезпечено судом умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.
Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи є однією із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим і справедливим судом, покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Суд вважає, що з метою виключення сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді Ан О.В., для забезпечення достатніх гарантій на справедливий розгляд даної справи незалежним і безстороннім судом та виходячи із положень п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суд вважає за необхідне задовольнити заяву про відвід (самовідвід) судді Ан О.В., а справу передати для повторного автоматизованого розподілу.
На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 75-82 КПК України, ст.ст. 2, 246, 283-285 КУпАП, суд,-
Заяву про відвід (самовідвід) судді Ан Ольги Вікторівни у справі про адміністративне правопорушення № 127/31487/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 156 КУпАП - задовольнити.
Справу про адміністративне правопорушення № 127/31487/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 156 КУпАП передати до канцелярії Вінницького міського суду Вінницької області для повторного автоматизованого розподілу з метою визначення судді для розгляду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя