Р І Ш Е Н Н Я№ 127/23329/25
23 жовтня 2025 р. м.Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кравчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект-Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У позові просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами №4365121 від 09.08.2021, №100528231 від 25.07.2021 та №75962982 від 31.07.2021 у сумі 47 788,90 грн. та судові витрати.
Позов мотивований тим, що 09.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №4365121, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 3 200 грн.
Відповідач зобов'язався повернути кредит разом з нарахованими відсотками у визначений сторонами строк, проте своє зобов'язання не виконав.
15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі, за кредитним договором №4365121.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі, за кредитним договором №4365121.
Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 18 552,65 грн., з яких: 3 067 грн. - заборгованість за кредитом; 15 133,65 грн. - заборгованість за відсотками; 352 грн. - заборгованість за комісіями.
25.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №100528231, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 2 000 грн.
Відповідач зобов'язався повернути кредит разом з нарахованими відсотками у визначений сторонами строк, проте своє зобов'язання не виконав.
30.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі, за кредитним договором №100528231.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором №100528231.
Розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором становить 11 929,20 грн., з яких: 1 834 грн. - заборгованість за кредитом; 11 104,20 грн. - заборгованість за відсотками.
Також 31.07.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір №75962982, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 6 000 грн.
Відповідач зобов'язався повернути кредит разом з нарахованими відсотками у визначений сторонами строк, проте своє зобов'язання не виконав.
30.12.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №30-12/2021, відповідно до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі, за кредитним договором №75962982.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі, за кредитним договором №75962982.
Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 17 307,05 грн., з яких: 6 000 грн. - заборгованість за кредитом; 11 104,20 грн. - заборгованість за відсотками; 175,24 грн. - втрати від інфляції; 27,61 грн. - 3% річних.
Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за кредитними договорами, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.08.2025 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення. Задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. про витребування доказів та Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» належним чином завірені копії документів, що містять інформацію про: зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 3 200,00 грн., які 09.08.2021 року були на неї перераховані; у сумі 2000,00 грн, які 25.07.2021 були на неї перераховані; у сумі 6000,00 грн, які 31.07.2021 були на неї перераховані; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім'я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки, якому були перераховані кошти за кредитними договорами; номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою НОМЕР_1 ; знаходження номеру телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). (а.с.127-128)
Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи зазначене вище та положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України і ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 25.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100528231, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 2 000 грн., строком на 30 днів. В договорі сторони також погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування, а також умови пролонгації договору. (а.с.9-13)
Укладення даного договору підтверджується довідкою про ідентифікацію. (а.с.35)
30.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №30-11-65, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права грошової вимоги, а фактор зобов'язався здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками. (а.с. 49-51)
Факт сплати ТОВ «Вердикт Капітал» коштів за вказаним договором підтверджується копією платіжного доручення №308250004 від 03.12.2021. (а.с.51).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №30-11-65 від 30.11.2021, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №100528231. (а.с. 65 на звороті)
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору (а.с. 66-68 на звороті).
Факт сплати ТОВ «Коллект центр» за даним договором підтверджується копією акту зарахування однорідних зустрічних вимог. (а.с.69)
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №100528231. (а.с.70-71)
Також 09.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4365121, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 3 200 грн., строком на 15 днів. В договорі сторони також погодили розмір відсотків і комісії та порядок їх нарахування, а також умови пролонгації договору. (а.с.16-20)
Укладення даного договору підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.38).
15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №15/12-2021-22, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права грошової вимоги, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками. (а.с. 54-56)
Факт сплати ТОВ «Вердикт Капітал» коштів за вказаним договором підтверджується копією платіжного доручення №313550011 від 20.12.2021. (а.с.56).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу 15/12-2021-22 від 15.12.2021, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №4365121. (а.с. 65)
Також 31.07.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75962982, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 6 000 грн., строком на 6 днів. В договорі сторони також погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування. (а.с.23)
30.12.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №30-12/2021, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права грошової вимоги, а фактор зобов'язався, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками. (а.с. 59-61)
Факт сплати ТОВ «Вердикт Капітал» коштів за вказаним договором підтверджується копією платіжного доручення №0317260000 від 30.12.2021. (а.с.62).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №30-12/2021 від 30.12.2021, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №75962982. (а.с. 62 на звороті - 64)
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору (а.с. 72-74).
Факт сплати ТОВ «Коллект центр» за даним договором підтверджується копією акту зарахування однорідних зустрічних вимог. (а.с.75 на звороті)
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору №10-03/2023 від 10.03.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до відповідача за кредитними договорами №75962982 та №4365121. (а.с.76-78)
Отримання відповідачем коштів за вказаними кредитними договорами підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-250917/29859-БТ від 22.09.2025. (а.с.146)
Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п. 1ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Так, з матеріалів справи вбачається що кредитні договори №4365121 від 09.08.2021, №100528231 від 25.07.2021 між том «Мілоан» та відповідачем та №75962982 від 31.07.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладені у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч.1ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів за договором №4365121 від 09.08.2021 у сумі 3 200 грн., №100528231 від 25.07.2021 у сумі 2 000 грн. та №75962982 від 31.07.2021 у сумі 6 000 грн. підтверджується наявними у справі доказами.
Відповідач здійснювала погашення заборгованості за даними договорами, проте нерегулярно та не в повному обсязі, а тому заборгованість по тілу кредиту за договором №4365121 від 09.08.2021 у сумі 3 067, №100528231 від 25.07.2021 у сумі 1 834 грн. та №75962982 від 31.07.2021 у сумі 6 000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Сторони в договорі про надання кредиту №100528231 від 25.07.2021 погодили розмір комісії та порядок її нарахування. Відповідач умови договору не виконала, а тому у неї виникла заборгованість за комісією у сумі 352 грн.
Свого розрахунку заборгованості відповідач не надав, аби спростувати розрахунок позивача.
Щодо заборгованості по відсоткам за кредитними договорами суд зазначає наступне.
Як зазначено у висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені такі правові висновки.
Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Таким чином, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
З огляду на викладене, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом").
Аналізуючи наведені умови договору №100528231 від 25.07.2021 щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі сторони чітко зазначили строк кредитування - 30 днів з можливістю пролонгації за ініціативою позичальника та автопролонгації на строк не більше 90 днів. Водночас, даний договір не містить жодних положень про можливість нарахування відсотків поза межами такого строку.
Отже, сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.
З розрахунку заборгованості за даним договором, виконаним ТОВ «Мілоан» вбачається, що заборгованість за відсотками на суму 2 209 грн. нарахована первісним кредитором у період з 26.07.2021 по 07.11.2021, тобто протягом 105 днів, що не виходить за межі встановленого договором максимального строку кредитування.
Водночас, ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило нарахування відсотків за даним договором у період з 30.11.2021 по 23.02.2022, тобто після закінчення строку кредитування на суму 7 886,20 грн., що є неправомірним. (а.с.46 на звороті)
Таким чином, розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача за даним кредитним договором, становить 2 209 грн.
Стосовно заборгованості за кредитним договором №4365121 від 09.08.2021, суд вказує, що з умов договору №4365121 від 09.08.2021 щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі сторони чітко зазначили строк кредитування - 15 днів з можливістю пролонгації за ініціативою позичальника та автопролонгації, при цьому строк автопролонгації не може бути більше 60 днів. Водночас, даний договір не містить жодних положень про можливість нарахування відсотків поза межами такого строку.
Отже, сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.
З розрахунку заборгованості за даним договором, виконаним ТОВ «Мілоан» вбачається, що заборгованість за відсотками на суму 4 245,80 грн. нарахована первісним кредитором у період з 10.08.2021 по 07.11.2021, тобто протягом 90 днів, що не виходить за межі встановленого договором максимального строку кредитування у 90 днів, з урахуванням пролонгації договору за ініціативою позичальника. (а.с.39-40)
Водночас, ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило нарахування відсотків за даним договором у період з 15.12.2021 по 23.02.2022, тобто після закінчення строку кредитування на суму 10 887,85 грн., що є неправомірним. (а.с.46)
Таким чином, розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача за даним кредитним договором, становить 4 245,80 грн.
Щодо заборгованості за відсотками за договором №75962982 від 31.07.2021, суд зазначає, що з аналізу умов даного договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі сторони чітко зазначили строк кредитування - 6 днів. Водночас, даний договір не містить жодних положень про можливість нарахування відсотків поза межами такого строку.
Надані позивачем правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що, зокрема, зазначено в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем.
Крім цього, у постанові від 03 липня 2019 року у справі №14-131цс19 Верховним Судом викладена правова позиція про неможливість застосування до аналогічних спірних правовідносин норм, що викладені у ч.1ст.634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку (www.monobank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк», як з моменту виникнення спірних правовідносин, так і до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Внаслідок цього, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг із Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих суду доказів про конкретні, запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.
Суд також зазначає, що в договорі та в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит сторони погодили, що розмір відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування - 6 днів, становить 716,40 грн., а тому саме така сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за 3% річних та втратами від інфляції, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню втрати від інфляції в сумі 175,24 грн. та 3% річних у сумі 27,61 грн. за договором №75962982 від 31.07.2021.
З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитними договорами: №4365121 від 09.08.2021 на суму 7 664,80 грн., з яких: 3 067 грн. - заборгованість за кредитом; 4 245,80 грн. - заборгованість за відсотками; 352 грн. - заборгованість за комісіями; №100528231 від 25.07.2021 на суму 4 043, з яких: 1 834 грн. - заборгованість за кредитом; 2 209 грн. - заборгованість за відсотками та №75962982 від 31.07.2021 на суму 6 919,25 грн, з яких: 6 000 грн. - заборгованість за кредитом; 716,40 грн. - заборгованість за відсотками; інфляційні збитки - 175,24 грн. та 3% річних у сумі 27,61 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню судовий збір в розмірі 964,64 грн. пропорційно до суми задоволених вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.
На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено наступні докази: копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с. 108-109); копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» (а.с.109 на звороті-110); копію заявки на надання юридичної допомоги №271 від 02.06.2025 (а.с.112); копію витягу з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025. (а.с.111).
До позовної заяви було долучено копії підписаних представником ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» заявки на надання юридичної допомоги №271 від 02.06.2025 та витягу з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025, в яких сторонами було погоджено наступний обсяг наданих послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , та їх вартість: надання усної консультації - 4 000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12 000 грн.
В п.4.7 договору сторони погодили, що підписанням акту про надання юридичної допомоги сторони підтверджують, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягах наданих послуг в цілому один до одного не мають.
Таким чином, судом було встановлено, що ТОВ «Коллект Центр» було здійснено оплату правничої допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, з урахуванням того, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 6 371,53 гривень витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.19,76,77,81,131,133, 137,141,247,256,280,281, 282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект-Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами: №4365121 від 09.08.2021 на суму 7 664,80 грн., з яких: 3 067 грн. - заборгованість за кредитом; 4 245,80 грн. - заборгованість за відсотками; 352 грн. - заборгованість за комісіями; №100528231 від 25.07.2021 на суму 4 043 з яких: 1 834 грн. - заборгованість за кредитом; 2 209 грн. - заборгованість за відсотками та №75962982 від 31.07.2021 на суму 6 919,25 грн, з яких: 6 000 грн. - заборгованість за кредитом; 716,40 грн. - заборгованість за відсотками; інфляційні збитки - 175,24 грн. та 3% річних у сумі 27,61 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 964,64 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 371,53 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф.306, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 44276926;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя