8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
22 жовтня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2676/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубна Компанія "Фаворит" (815, м. Городок, Львівська обл., вул. Польова, 84)
до Комунального підприємства "Харківводоканал" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 90)
про стягнення 11'307'530,40 грн
за участю представників:
позивача - Даніліна С.В.;
відповідача - Почуєва В.А.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубна Компанія "Фаворит" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП "Харківводоканал", в якій просить суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути заборгованість у розмірі 11'307'530,40 грн за неналежне виконання договору №35/6-ПЦ/25 від 10.06.2025 про закупівлю товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27 серпня 2025 року о 14:30.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
09.09.2025 відповідач подав заяву про визнання позову в повному обсязі.
Протокольною ухвалою від 24.09.2025 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2025 о 14:30.
Протокольною ухвалою від 14.10.2025
21 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла заява (вх. 24472), в якій останній просить закрити провадження у справі № 922/2676/25 в частині стягнення основної суми боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору та стягнути з КП "Харківводоканал" на користь ТОВ Трубна компанія "Фаворит" судові витрати в розмірі 264'612,96 грн, які складаються з 169'612,96 грн судового збору та 95'000 грн витрат на правову допомогу.
22 жовтня 2025 року від представника відповідача надійшла заява (вх. 24586) про закриття провадження у справі. Крім того, 22.10.2025 відповідач надав заяву, в якій заперечує стосовно задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу.
Представник позивача в судовому засідання 22.10.2025 свою заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу підтримав та просив суд стягнути з КП "Харківводоканал" на користь ТОВ Трубна компанія "Фаворит" судові витрати в розмірі 264'612,96 грн, які складаються з 169'612,96 грн судового збору та 95'000 грн витрат на правову допомогу.
Представник відповідача в судовому засідання 22.10.2025 свою заяву про закриття провадження у справі підтримав у повному обсязі. Заперечував проти покладання всіх судових витрат на відповідача, просив покласти на відповідача 50% судового збору, а суму витрат на професійну правничу допомогу вважає не співмірною зі складністю судової справи та просив у задоволені вимоги про стягнення цих витрат відмовити в повному обсязі.
Розглянувши заяви сторін про закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині, у зв'язку з відсутністю предмета спору, з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Суд установив, що станом на цей час відповідач сплатив основну заборгованість в повному обсязі.
З підстав наведеного, надані докази свідчать про відсутність предмету спору у справі №922/2676/25, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, тягне за собою закриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 922/2676 в частині стягнення основної суми боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 95'000 грн, суд зазначає таке.
За змістом положень ч. 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі, суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката в сумі 95'000 грн позивач надав суду:
- копію ордеру на підтвердження повноважень адвокат;
- копію договору про надання юридичних послуг від 21.07.2025;
- копію акту наданих послуг від 14.08.2025.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Суд установив, що позивачем під час розгляду даної справи було укладено договір про надання юридичних послуг від 21.07.2025.
Відповідно до договору про надання юридичних послуг від 21.07.2025, сторони погодили, що гонорар за надання правничих послуг (в суді першої інстанції) є фіксованим та складає 95'000 грн та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого виконавцем.
Відповідно до акту наданих послуг від 14.08.2025 адвокатське об'єднання "Де Лекс" виконало свої зобов'язання за договором, а позивач прийняв виконані роботи сукупною вартістю 95'000 грн.
Відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу у розмірі 95'000 грн є завищеними та неспівмірними з ціною позову, складністю даної справи, часом витраченим адвокатом та обсягом виконаних ним робіт по цій справі та документально не підтверджені.
Суд частково погоджується з твердженням відповідача, оскільки при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Судом прийнято до уваги, що дана справа не є складною та об'ємною, не потребувала значного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази, ураховуючи що предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу.
З урахуванням критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що заявлена до стягнення позивачем з відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 95'000 грн не відповідає вказаним критеріям, оскільки не є співмірною зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою в суді, а їх відшкодування матиме надмірний характер.
Суд вважає, що в даному випадку співмірними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10'000 грн.
Підсумовуючи викладене, враховуючи визнання позову відповідачем та повну сплату основного боргу, суд зазначає, що з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10'000 грн.
При цьому, суд роз'яснює, що частиною 3 ст. 231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч. 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем, з останнього підлягає стягненню судовий збір у сумі 84'806,48 грн. Решта - 50% судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст. 129, 231-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву сторін про закриття провадження у справі задовольнити.
2. Провадження у справі №922/2676/25 закрити в частині стягнення основної суми боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 90; ідент. код 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубна Компанія "Фаворит" (815, м.Городок, Львівська область, вул. Польова, 84; ідент. код 37693840) судовий збір у сумі 84'806,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10'000 грн.
Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Трубна Компанія "Фаворит" (815, м.Городок, Львівська область, вул. Польова, 84; ідент. код 37693840) з Державного бюджету 84'806,48 грн судового збору, сплаченого до Господарського суду Харківської області відповідно до платіжної інструкції №4163 від 31.07.2025, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 24.10.2025.
Суддя І.В. Трофімов
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.