Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
24.10.2025м. ХарківСправа № 922/3687/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
розглянувши заяву про видачу судового наказу
заявник Фізична особа-підприємець Лелюк Дмитро Павлович, смт. Хорошеве, Харківський район, Харківська область
боржник Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", с. Гонтарівка, Чугуївський район, Харківська область
Фізична особа-підприємець Лелюк Дмитро Павлович (заявник) звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення із боржника - Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" заборгованості у розмірі 203248,00 грн. та суми судового збору.
Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ “Наказне провадження» зазначеного Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 148 ГПК України).
Відповідно до п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Тобто, виходячи із загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
На підтвердження заборгованості у розмірі 203248,00 грн. заявник подав господарському суду копію договору про надання послуг № 1-12/23 від 01.12.2023, копії рахунків, копії актів про надання послуг та товарно-транспортних накладних.
Згідно п. 3.1. договору про надання послуг № 1-12/23 від 01.12.2023 за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю кошти шляхом перерахування на розрахунковий рахунок: 100% від суми сплати протягом 3 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.
У відповідності до п. 3.2. договору про надання послуг № 1-12/23 від 01.12.2023 здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 1 (одного) робочого дня після фактичного надання послуг та є невід'ємною частиною договору для визначення переліку та суми по виконаним роботам.
Відповідно до п. 3.3. договору про надання послуг № 1-12/23 від 01.12.2023 підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.
Заявник стверджує, що заборгованість боржника за договором складає 203248,00 грн. та на підтвердження чого посилається на відповідні акти наданих послуг, рахунки та товарно-транспортні накладні.
Суд зазначає, що з наданих копій актів наданих послуг від 01.02.2024, 04.02.2024, 06.02.2024, 08.02.2024 вбачається, що дані акти наданих послуг не були підписані боржником. Отже, дані акти наданих послуг не є належними доказами обставин, на які посилається заявник у заяві про видачу судового наказу.
Ураховуючи викладене, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні належні докази в обґрунтування заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 203248,00 грн., що могли б свідчити про безспірність заявлених вимог.
Також, суд зауважує, що додані заявником до заяви про видачу судового наказу копії письмових доказів належним чином не засвідчені.
Як вже зазначалося вище, Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.
За таких обставин, заяву подано з порушенням вимог п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, відповідно до яких суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до частини 2 статті 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Фізичної особи-підприємця Лелюк Дмитра Павловича (вх.№ 3687/25 від 15.10.2025) про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" заборгованості у розмірі 203248,00 грн. та суми судового збору.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених, пунктами 1, 2, 2-1, 8 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 12, 147, 148, 150, 152, 153, 234-235 ГПК України, суд -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою від 15.10.2025 вх.№ 3687/25 Фізичної особи-підприємця Лелюк Дмитра Павловича до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості у розмірі 203248,00 грн. та суми судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана 24.10.2025.
СуддяБуракова А.М.