23 жовтня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/386/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (01001, м. Київ, площа Спортивна, 1-А)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нічлава Інвест-1" (46016, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 Ч)
про стягнення 218192,23 грн збитків.
За участі від:
позивача - Півак О.А.
відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нічлава Інвест-1" про стягнення 218192,23 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не здійснив реєстрацію податкових накладних за результатами виконання сторонами зобов'язань на підставі укладеного між ними договору суборенди №530 від 22.03.2022, у зв'язку з чим позивач протиправно був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на загальну суму 218192,23 грн, яка фактично є збитками.
Позиція відповідача.
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 07.07.2025 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/386/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.08.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 04.08.2025, ухвалою суду від 30.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/386/25 та призначено підготовче засідання на 29.09.2025.
Ухвалою суду від 29.09.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/386/25 та призначено її до розгляду по суті на 23.10.2025.
Представником позивача в судовому засіданні 23.10.2025 повністю підтримано позовні вимоги.
Ним усно зазначено, що йому невідомо чи вставлялись відповідачем інші акти до оплати. До матеріалів справи долучено лише акти надання послуг щодо яких виник спір. Податкова накладна за березень 2022 року повинна була бути оформлена за першою подією по оформленню акту від 31.03.2022.
Відповідач участі представника в судове засідання 23.10.2025 не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, через його Електронний кабінет.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
23.10.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
22.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нічлава Інвест-1" (надалі - суборендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" (надалі - орендарем) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 530 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого суборендар передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах договору частину нежитлового приміщення з належного суборендарю приміщення (надалі - нежитлова будівля), площа якого становить: складське приміщення 1300 кв. м. (надалі - «об'єкт суборенди»).
Згідно з п. 1.1.1 договору з 25.03.2022 площа приміщення становить: складське приміщення 7303 кв. м. (надалі - «об'єкт суборенди») та рампа - 265 кв. м.
У п. 1.1.2 договору зазначено, що з 01.04.2022 суборендар передає, а орендар приймає частину складського приміщення площею 357 кв. м., та площа приміщення з 01.04.2022 становить 7660 кв. м. (надалі - «об'єкт суборенди») та рампа 265 кв. м.
Відповідно до п. 1.1.3 договору 03.04.2022 орендар повертає, а суборендар приймає частину складського приміщення загальною площею 1300 кв. м.
З 04.04.2022 загальна площа приміщення становить 6360 кв. м. та рампа 265 кв. м.
Згідно з п. 1.1.4 договору 11.04.2022 суборендар передає, а орендар приймає частину складського приміщення загальною площею 120 кв. м. та площа приміщення.
З 11.04.2022 становить 6480 кв. м, (надалі - «об'єкт суборенди») та рампа 265 кв. м.
Відповідно до п. 1.2, п. 1.3 договору об'єкт суборенди знаходиться за адресою: Україна, м. Тернопіль, вул. Л. Курбаса, 5 ч. Об'єкт суборенди належить суборендарю на праві власності.
Згідно з п. 1.6 договору акт приймання-передачі об'єкта суборенди підписується не пізніше 22.03.2022.
Згідно з п. 3.1 договору орендна плата є платежем, який орендар сплачує суборендарю за користування об'єктом суборенди.
Відповідно до п. 3.3 договору розмір орендної плати за об'єкт суборенди становить:
- п. 3.3.1 договору з 22.03. до 24.03.2022 включно загальний розмір орендної плати за складське приміщення, площа якого визначена в пункті 1.1. даного договору, за визначений період становить 16354,84 грн в тому числі ПДВ;
- п. 3.3.2 договору з 25.03. до 31.03.2022 включно загальний розмір орендної плати за складське приміщення, площа якого визначена в підпункті 1.1.1. пункту 1.1. даного договору, за визначений період 214378,39 грн в тому числі ПДВ.
Орендна плата за користування рампою загальною площею 265,00 кв. м. за визначений період становить 3889,52 грн в тому числі ПДВ;
- п. 3.3.3 договору з 01.04.2022 до 03.04.2022 включно, загальний розмір орендної плати за складське приміщення, площа якого визначена в підпункті 1.1.2. пункту 1.1. даного договору, за визначений період становить 99580 грн, в тому числі ПДВ.
Орендна плата за користування рампою площею 265 кв. м. за визначений період становить 1722,50 грн в тому числі ПДВ;
- п. 3.3.4 з 04.04.2022 до 10.04.2022 включно загальний розмір орендної плати за складське приміщення, площа якого визначена в підпункті 1.1.3. пункту 1.1. даного договору, за визначений період становить 192920 грн, в тому числі ПДВ.
Орендна плата за користування рампою площею 265,00 кв. м. за визначений період становить 4019,17 грн в тому числі ПДВ;
- п. 3.3.5 з 11.04.2022 та до закінчення строку дії даного договору, розмір місячної орендної плати за складське приміщення, площа якого визначена в підпункті 1.1.4 пункту 1.1. даного договору, становить 28795,18 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення даного договору що становить суму в гривнях в розмірі не менше 842400 грн, в тому числі ПДВ.
Орендна плата за користування рампою площею 265,00 кв. м. до закінчення строку дії договору становить 588,79 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення даного договору, що становить суму в гривнях в розмірі не менше 17225 грн в тому числі ПДВ.
Також, сторони погодили, що з 11.04.2022 та до закінчення строку дії даного договору, розмір місячної орендної плати (передбачений п. 3.3.5 договору) за об'єкт суборенди підлягає коригуванню за наступною формулою:
S= ((М1 *M2)+(N 1 *N2))*(K 1 /К2)
S - загальний місячний розмір орендної плати за весь об'єкт суборенди з урахуванням ПДВ.
М1 - орендна ставка за користування складським приміщенням у розмірі 130 грн з ПДВ за 1 M2 площі.
M2 - загальна площа складських яка визначена у п.п. 1.1.4 договору.
N1 - орендна ставка за користування рампою у розмірі 65 грн з ПДВ за 1 M2 площі.
N2 - загальна площа рампи яка визначена у п.п. 1.1.4 договору.
К1 - курс долара США до гривні, що відповідає офіційному курсу Національного банку України на дату укладення даного договору в гривнях за один долар США, що встановлюється Національним банком України і публікується в газеті «Урядовий кур'єр»;
К2 - курс долара США до гривні, що відповідає офіційному курсу Національного банку України на дату складення рахунку на сплату орендної плати (відповідно до п.3.4 даного договору), що встановлюється Національним банком України і публікується в газеті «Урядовий кур'єр»;
"х" - знак математичного множення;
- знак математичного ділення.
Довідково - К1 станом на 22.03.2022 становить 2925,49 грн за сто доларів США.
Сторони погодили, що результат ділення К1 на К2 у будь якому випадку не може бути менше одиниці.
Відповідно до п. 3.4 договору суборендар зобов'язаний надавати орендарю, а орендар зобов'язаний отримувати рахунки на сплату орендної плати не пізніше як за 7 (сім) робочих днів до настання кінцевого терміну їх оплати, що визначені умовами цього договору.
Скан копії рахунків суборендар направляє орендарю за електронною адресою ukr-rahunok@eldorado.ua.
Згідно з п. 3.5 договору орендна плата починає нараховуватись із дня підписання акту приймання-передачі об'єкту суборенди та сплачується орендарем не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця, незалежно від наслідків його господарської діяльності на підставі наданого рахунку. Орендна плата за перший місяць суборенди підлягає сплаті до 03.05.2022.
У п. 3.6 договору зазначено, що акт наданих послуг готує суборендар та передає у 2 (двох) екземплярах орендарю для підписання не пізніше 06 числа місяця, наступного за звітним. Протягом 10 робочих днів орендар перевіряє правильність складання акту наданих послуг та, у разі відсутності зауважень, зобов'язується його підписати та в обов'язковому порядку передати один екземпляр суборендарю.
Скан копії рахунків суборендар направляє орендарю за електронною адресою ukr-rahunok@еldorado.ua.
У п. 3.7 договору сторонами обумовлено, що оплата здійснюється в безготівковій формі на поточний рахунок суборендаря, зазначений в цьому договорі. Днем внесення орендної плати вважається день зарахування коштів на рахунок суборендаря.
За домовленістю сторін індексація орендної плати не здійснюється (п. 3.8 договору).
У п. 3.9 договору сторони погодили, що відшкодування податку на майно, відшкодування податку на землю (орендної плати на землю), орендарем додатково не сплачується, а суборендарем за даним договором не нараховується.
Відповідно до п. 5.1 договору суборендар здійснює передачу об'єкта суборенди на підставі акта приймання-передачі об'єкта суборенди суборендар передає його орендарю відповідно до положень цього договору для використання його відповідно до мети, яка передбачена у цьому договорі.
У випадку припинення дії цього договору з будь-яких причин, у тому числі у разі закінчення терміну його дії, орендар зобов'язаний повернути об'єкт суборенди суборендарю або передати його особі, вказаній суборендарем протягом 10 (десяти) календарних днів, з моменту припинення терміну дії договору. Об'єкт суборенди підлягає поверненню суборендарю на підставі акту повернення об'єкта суборенди, який підписується повноважними представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору (п. 6.1 договору).
Згідно з п. 6.2 договору днем припинення нарахування орендної плати є день підписання акту повернення об'єкту суборенди, що підписується сторонами в день, коли орендар вивезе усе належне йому майно та звільнить об'єкт суборенди. В акті повернення об'єкта суборенди в обов'язковому порядку вказується технічний стан об'єкта суборенди.
У п. 16.1 договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками суборендаря та орендаря та діє до 31.03.2023.
Матеріали справи містять копії актів приймання-передачі об'єктів суборенди в орендне користування та акту повернення частини об'єкта суборенди.
В межах дії договору та на його відповідачем надано послуги, які були прийняті позивачем, що підтверджується підписаними без зауважень та скріпленими печатками сторін актами надання послуг:
№1 від 31.03.2022 на суму 234622,75 грн, у т.ч. ПДВ 39103,79 грн;
№16 від 30.09.2022 на суму 1074530,64 грн, у т.ч. ПДВ 179088,44 грн.
Позивачем оплачено вартість наданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями №003638315 від 06.09.2022 на суму 500000 грн, №00364058 від 08.09.2022 на суму 574530,64 грн, №00353487 від 04.05.2022 на суму 1105947,75 грн.
30.09.2022 між сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору, у п. 1 якої сторони обумовили строк дії договору до 30.09.2022.
В адресованій Товариству з обмеженою відповідальністю "Нічлава Інвест-1" претензії №19/03/25-1юр. від 19.03.2025 позивач, посилаючись на протиправне невиконання відповідачем свого обов'язку з реєстрації податкових накладних за фактами проведення господарських операцій, підтверджених вказаними вище первинними документами, просив відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса" понесенні останнім внаслідок цього збитки у загальній сумі 218192,23 грн.
Зазначена претензія була надіслана відповідачу 19.03.2025 засобами поштового зв'язку, про що свідчать датовані 19.03.2025 фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист №0205502416775.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
В судовому засіданні 23.10.2025 представник позивача також зазначив, що податкова накладна за березень 2022 року повинна була оформлятись за першою подією - за актом від 31.03.2022. Другою подією вже була оплата вказаної у цьому акті суми в травні 2022 року. Доказів вжиття позивачем самостійних заходів для оформлення податкового кредиту за березень 2022 року немає.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 218192,23 грн збитків у зв'язку з не проведенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Нічлава Інвест-1" реєстрації податкових накладних.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною (універсальною) саме в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
В силу пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів / послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
У пункті 5.27 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 зазначено, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження проведення ним реєстрації податкових накладних за фактом здійснення господарських операцій згідно актів наданих послуг №1 від 31.03.2022 на суму 234622,75 грн та № 16 від 30.09.2022 на суму 1074530,64 грн, оформлених на виконання укладеного між сторонами договору.
З метою реалізації необхідних заходів у зв'язку із введенням воєнного стану Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 03.03.2022 №2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022 (далі Закон України №2118-IX).
Законом України №2118-IX підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Законом України №2142-IX від 24.03.2022 внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: слова "трьох місяців" замінено словами "шести місяців".
Законом України №2120-IX від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, підрозділ 2 розділу XX Податкового кодексу України був доповнений пунктом 32-2, згідно з яким тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, платники податку за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, включають до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Протягом шести місяців після припинення або скасування дії воєнного стану платники зобов'язані забезпечити реєстрацію в ЄРПН накладних всіх податкових накладних та розрахунків коригування, реєстрація яких відстрочена на період дії воєнного стану, а податковий кредит, задекларований платниками під час дії воєнного стану на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, підлягає обов'язковому уточненню (приведенню у відповідність) з урахуванням даних податкових накладних та розрахунків коригування, зареєстрованих у ЄРПН.
Законом України №2260-IX від 12.05.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі Закон №2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022, внесені зміни до розділу XX Податкового кодексу України, зокрема, пункт 32-2 підрозділу 2 викладено в редакції, згідно із якою тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку: включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; отримувачі послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, у разі нарахування таким отримувачем послуг податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань, визначених у податковій декларації за відповідний звітний (податковий) період, такі платники податку мають право на віднесення таких сум податку до податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання послуг, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також Законом України №2260-IX викладені у новій редакції абзац перший підпункту 69 та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, згідно із якою тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті" (абзац перший пункту 69).
Підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов'язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов'язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов'язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.
У разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов'язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.
Платники податку на додану вартість, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов'язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Також пункт 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнено підпунктом 69.11 наступного змісту: "Платники податку на додану вартість зобов'язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних".
Отже, покупці (отримувачі) товарів (робіт, послуг) мають обов'язок уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, сформований на підставі первинних документів відповідно до пункту 32-2 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, у разі відсутності факту реєстрації їх контрагентами податкової накладної у зазначені строки. Норми пункту 32-2 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України не містять жодних додаткових умов чи обмежень щодо можливості формування платником податків податкового кредиту на підставі первинних документів по факту настання першої події.
На період дії воєнного стану законодавцем введено спеціальний правовий режим для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-травень 2022 року, що передбачає можливість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів за відсутності зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних.
Такий правовий висновок Верховного Суду наведений в постановах від 06.03.2024 у справі №160/1604/23 та від 22.05.2024 у справі №280/6669/22.
Як зазначалося вище, на позивача покладено доведення причинного зв'язку як обов'язкового елементу відповідальності за заподіяні збитки, що полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, тобто доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а відповідні збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Зміст наявних у матеріалах справи первинних документів - актів надання послуг, підписаних без зауважень та скріплених печатками сторін, вказує на те, що спірні правовідносини виникли у березні 2022 року та вересні 2022 року, тобто частково у період правового режиму воєнного стану, в якому були встановлені особливості адміністрування податку на додану вартість.
Беручи до уваги те, що законодавець у період лютого-травня місяців 2022 року, якими охоплюється частина спірного періоду у даній справі - березня місяця 2022 року, встановив для позивача право самостійного звернення до податкового органу для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі наявних первинних (розрахункових) документів, навіть за відсутності зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН, зазначене виключає наявність такого обов'язкового елементу деліктної відповідальності як причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду міститься в постанові від 06.03.2025 у справі №917/2194/23.
Водночас Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ протягом будь-якого іншого періоду, у тому числі і іншої частини спірного періоду у даній справі періоду (вересня місяця 2022 року), механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. При цьому саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов'язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
Покупець товарів/послуг не є стороною публічно-правових відносин між продавцем товарів/послуг і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов'язку з проведення перевірки, оскільки цей обов'язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.
Оскільки у період вересня місяця 2022 року саме від продавця товарів/послуг, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Відтак у випадку, коли спірний період не охоплюється лютим-травнем місяцями 2022 року, сам факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН внаслідок нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача.
Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07.06.2023 у справі №916/334/22.
При цьому, хоча обов'язок продавця послуг зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдає покупцю збитків. Відтак належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Крім того, у випадку не проведення відповідачем реєстрації податкової накладної за період вересня місяця 2022 року має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Нічлава Інвест-1" щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нічлава Інвест-1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" збитків, завданих у зв'язку з не проведенням реєстрації податкової накладної за період вересня місяця 2022 року у розмірі 179088,44 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення 39103,79 грн збитків не підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,
1.Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нічлава Інвест-1" (46016, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 Ч, ідентифікаційний код 43713597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (01001, м. Київ, площа Спортивна, 1-А, ідентифікаційний код 36483471) 179088 (cто сімдесят дев'ять тисяч вісімдесят вісім) грн 44 коп. - збитків, 2148 (дві тисячі cто сорок вісім) грн 81 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
2. В задоволенні решти позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 23 жовтня 2025 року.
Суддя І.П. Шумський