Справа № 127/22915/24
Провадження № 2/127/3254/24
07 жовтня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,
законного представника відповідача ОСОБА_1 ,
представника законного представника відповідача - адвоката Борусевича Сергія Йосиповича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловою квартирою,
У липні 2024 з позовом до суду звернувся ОСОБА_2 , який просив встановити такий порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , при якому в розпорядження позивача буде передана найменша кімната у квартирі. Мотивував заявлені вимоги тим, що він є власником 1/4 частки житлової квартири АДРЕСА_1 , іншим співвласником є відповідач, його частка 3/4. Позивач позбавлений можливості користуватися належною йому часткою через неприязні відносини з відповідачем. Позивач вчиняв дії для встановлення порядку користування спільною квартирою у добровільному порядку, проте домовленостей не досягнуто, це і стало причиною звернення позивачем до суду.
Ухвалою суду від 11.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.10.2024 у справі призначено судову експертизу, на період проведення якої провадження у справі було зупинено.
Ухвалою суду від 27.11.2024 провадження у справі відновлено.
Представник позивача надала заяву про зміну предмету позову, у якій просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до Варіанту №1 Додатку №1 до Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 789 від 25 листопада 2024 року, виготовленої ТОВ «Подільський центр судових експертиз» у відповідності до якого: співвласнику ОСОБА_2 (1/4 частки) в користування надається кімната № 3, площею 10,8 кв. м., що позначена в Додатку № 1 до Експертного висновку зеленим кольором; співвласнику ОСОБА_3 (3/4 частки) в користування надається кімната № 2, площею 14,7 кв.м., що позначена в Додатку №1 до Експертного висновку блакитним кольором; у спільному користуванні співвласників залишаються коридор 1 площею 5,5 кв.м., кухня 4 площею 5,7 кв.м., коридор 5 площею 1,5 кв.м., туалет 6 площею 1,4 кв.м., ванна 7 площею 3,1 кв.м., позначені в Додатку № 1 до Експертного висновку жовтим кольором.
Законний представник відповідача ОСОБА_1 надав письмові пояснення. Суду повідомив, що відповідач ОСОБА_3 визнаний судом недієздатним, тому він як законний його представник здійснює захист його прав. Також пояснив, що у 1997 році помер батько позивача ОСОБА_4 , який за життя разом із дружиною ОСОБА_5 вирішили передати квартиру онуку ОСОБА_3 , вказана воля була доведена до відома позивача та доньки ОСОБА_6 . Після смерті батька позивач подав заяву на отримання спадково майна, та отримав 1/4 частку квартири. Решту 1/4 частку успадкувала ОСОБА_5 , яка подарувала відповідачу належну їй 3/4 частку квартири. У серпні 2015 померла ОСОБА_5 після смерті якої відкрилася спадщина на 1/2 частки земельної ділянки по АДРЕСА_2 . За домовленістю спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_6 остання не претендує на вказану спадщину натомість позивач не заперечує проти одноособового користування ОСОБА_3 квартирою. У грудні 2021 позивач одноособово оформив право власності на земельну ділянку. Позивач довгий час виконував домовленості, проте у вересні 2023 направив лист вимогу сплатити вартість його частки квартири у сумі 8500 дол. США. Через відсутність коштів його пропозиція залишилася проігнорованою. Намір позивача встановити порядок користування квартирою відмінний від того, що був узгоджений після смерті ОСОБА_5 . А встановлення порядку користування спірною квартирою, який бажає встановити позивач призведе до порушення домовленостей та порушить спадкові права на майно ОСОБА_6 , від яких вона фактично відмовилася за для того, щоб її син жив у квартирі одноособово.
08.09.2025 сторона відповідача надала клопотання про закриття провадження у справі.
Сторона позивача у судове засідання не з'явилася, представник надала заяву у якій просила здійснити розгляд справи у відсутність сторони позивача. Просила розглянути клопотання представника відповідача про закриття провадження.
Представник законного представника адвокат Борусевич С.Й. у судовому засіданні відкликав своє клопотання про закриття провадження та просив продовжити розгляд справи по суті, вказав, що сторони не досягли миру і позивач вимагає відшкодування судових витрат. Отже спір між сторонами не вичерпано тому просив продовжити судових розгляд і відмовити в задоволенні позовних вимог. Підставою заперечення проти позову вказав, що у першому судовому засіданні позивач надавав чіткі пояснення у яких повідомив, що його не так цікавить порядок користування житловою квартирою як отримання коштів за свою частку. Наразі квартира продана, бажання позивача задоволенні. Тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомила, що коли її батьки були живими існувала усна домовленість, що квартира АДРЕСА_1 мала належати сину ОСОБА_3 . Проте позивач виявив бажання отримати спадщину.
Судом установлено, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 отримали спадкове майно у вигляді 1/2 частки квартири по АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_4 .
За життя ОСОБА_5 подарувала належні їй 3/4 частки квартири онуку ОСОБА_3 .
Наразі позивач в порядку спадкування став власником 1/4 частки квартири по АДРЕСА_3 . Іншим співвласником квартири, частка якого складає 3/4 є ОСОБА_3
ОСОБА_3 недієздатний, його опікуном є ОСОБА_1 .
З метою врегулювання спору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як опікун ОСОБА_8 з однієї сторони та ОСОБА_9 з іншої уклали договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 . Проте мирової угоди сторони і їх представники не досягли. Позивач і представники відповідача наполягають на відшкодуванні судових витрат.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно із ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.
Конституцією України(ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст.316,317,319,321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина четверта статті 41 Конституції України, частина перша статті 321 ЦК України).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина друга статті 356 ЦК України).
Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об'єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 209 ЦПК України, - завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Стаття 255 ЦПК України передбачає підставою закриття провадження у справі, зокрема: п.п. 2) відсутність предмет спору.
Проте представник представника відповідача відкликав своє клопотання про закриття провадження, а позивач та його представник таке клопотання не заявляли.
Суд приймає до уваги те, що спір між сторонами не вичерпано.
Позивач відчужив свою частку у праві власності на квартиру і немає підстав для визначення порядку користування нею. Отже в задоволенні позову належить відмовити.
Згідно ст. 141 ЦПК України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
П. 5 ст. 142 ЦПК України передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Таким чином спір між сторонами про судові витрати можливо вирішити на користь відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, ч. 2 ст. 89, ч. 1 ст. 133, п. 2 ч. 2 ст. 141, ч. 4 ст. 137, ч. 2 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 17.10.2025.
Суддя: