Справа № 138/3108/25
Провадження №:1-кс/138/853/25
24.10.2025 м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суду Вінницької області, у складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області клопотання старшого слідчого СВ Могилів-Подільського РВП ГУПН у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна під час досудового розслідування кримінального провадження № 12025020160000514 від 21.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
23.10.2025 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, після усунення недоліків, надійшло вказане вище клопотання.
Клопотання мотивоване тим, зокрема, що досудовим розслідуванням встановлено, що 21 жовтня 2025 року о 14:20 у АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_2 , рухаючись транспортним засобом Citroen C3, державний номер НОМЕР_1 , допустила наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_3 , який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу з правого боку на лівий відносно руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішохід отримав тілесні ушкодження, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, що свідчить про його використання як знаряддя злочину.
Факт події зареєстровано 21.10.2025 у Єдиному обліку Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області за № 21842. За даним фактом того ж дня внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025020160000514 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В ході проведення огляду місця події за адресою вул. Київська, 38/2, м. Могилів-Подільський, було виявлено та вилучено транспортний засіб: Citroen С3, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію належить ОСОБА_7 , жителю АДРЕСА_4 , який є чоловіком доньки ОСОБА_5 , а користується транспортним засобом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3 протоколу допиту, як свідка ОСОБА_5 установлено, що власником автомобіля є її колишній зять ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 . Також ОСОБА_5 своїми показами підтвердила вказану вище подію по факту дорожньо-транспортної пригоди.
Транспортний засіб Citroen С3, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025020160000514 та поміщено на арештмайданчик Могилів-Подільського РВІ ГУНП у Вінницькій області.
Вказаний вище транспортний засіб зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зазначений автомобіль підлягає арешту, так як він містить на собі сліди дорожньо-транспортної пригоди, на підставі, яких можливо встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, та можуть бути процесуальним джерелом доказів при проведення експертиз, висновки яких слугуватимуть доказами у кримінальному провадженні.
Після накладення арешту на зазначений у клопотанні транспортний засіб необхідно призначити експертизу його технічного стану та інші експертизи, встановити його положення відносно елементів дороги в момент контакту, що дасть можливість встановити причини даної дорожньо-транспортної пригоди.
Прокурор та слідчий клопотання підтримали.
ОСОБА_5 подала до суду заяву в якій просила розгляд клопотання про арешт автомобіля розглядати без її участі. Не заперечувала проти його задоволення.
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання необхідно задовольнити з таких підстав.
Частиною 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стаття 98 КПК України визначає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Отже, стороною обвинувачення доведено, що вказане вище майно може бути використане, як докази обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки автомобіль міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого його відчуження або знищення, що не забезпечить виконання завдання кримінального провадження.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню, шляхом накладення арешту на вказаний вище транспортний засіб із забороною відчуження вказаного майна, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя дійшла висновку, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а обставини кримінального провадження станом на час прийняття процесуального рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчому судді не надано.
При цьому, суд звертає увагу на положення абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України відповідно до якої арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170-173, 309, 372 КПК України слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб марки Citroen С3, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію є ОСОБА_7 , а користувачем є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_2 , з правом на користування без права на відчуження після проведення усіх необхідних експертиз.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим та/або прокурором.
Виконання та контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 .
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення направити прокурору, слідчому та ОСОБА_5 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
Зобов'язати старшого слідчого СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладення арешту на вказане вище майно.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1