Справа № 129/3341/25
Провадження № 1-кс/135/338/25
іменем України
24.10.2025 м. Ладижин
Слідчий суддя Ладижинського міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_5 від 12.09.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 12024020090000519 від 03.10.2024,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
22 жовтня 2025 року до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшла скарга представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції ОСОБА_5 , від 12.09.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 12024020090000519 від 03.10.2024. У скарзі представник просить скасувати зазначену постанову як передчасну та необґрунтовану, а також зобов'язати слідчого залучити ОСОБА_3 до кримінального провадження як потерпілого.
2. Обґрунтування скарги
Адвокат ОСОБА_4 , обґрунтовуючи подану скаргу, зазначає, що у провадженні Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження № 12024020090000519 від 03.10.2024 відкрите за заявою ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
10.09.2025 ОСОБА_3 звернувся до Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області із заявою про залучення його як потерпілого до вказаного кримінального провадження. 12.09.2025 старший слідчий Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_5 виніс постанову, якою відмовив у задоволенні вказаної заяви.
Адвокат ОСОБА_4 вважає, що постанова є невмотивованою, оскільки всупереч вимогам ч. 5 ст. 55 КПК України не містить належних обґрунтувань щодо наявності очевидних підстав вважати, що кримінальним правопорушенням, за яким здійснюється досудове розслідування ОСОБА_3 не завдано моральної шкоди та не порушено його право та законні інтереси як суб'єкта виборчого права. Звертає увагу, що досудове розслідування здійснюється за ст. 382 КК України, яка передбачає обов'язкову наявність шкоди інтересам, зокрема фізичних осіб, що безумовно свідчить про наявність у даному кримінальному провадженні потерпілого.
ІІ. Позиції учасників судового провадження
Адвокат ОСОБА_4 підтримав подану скаргу з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити.
Представник від Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, письмових заперечень, заяв або пояснень не подав. На виконання ухвали суду надав матеріали кримінального провадження № 12024020090000519 від 03.10.2024 для ознайомлення під час розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України, неявка слідчого не є перешкодою для розгляду скарги, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає можливим розглянути скаргу за наявними у матеріалах провадження документами.
ІІІ. Дотримання заявником процесуального строку на оскарження рішення
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на дії, рішення, чи бездіяльність слідчого, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчиненні дій чи бездіяльності. Якщо рішення слідчого оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як убачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_4 звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» 22.09.2025, тобто з дотриманням процесуального строку, встановленого частиною першою статті 304 КПК України для оскарження рішень слідчого.
ІV. Установлені слідчим суддею обставини, і положення закону, якими він керувався. Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали
Згідно з матеріалами кримінального провадження № 12024020090000519 від 03.10.2024 слідчим відділом Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено на підставі ухвали Ладижинського міського суду, постановленої за зверненням ОСОБА_3 про невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року головою Краснопільської сільської територіальної виборчої комісії ОСОБА_6 . Зазначеним рішенням суду було визнано протиправну бездіяльність Краснопільської СТВК, яка полягала у не розгляді заяви ОСОБА_3 від 12 листопада 2020 року про надання для ознайомлення списків виборців по виборчих дільницях № 050244 та № 050248. Відповідь на цю заяву заявник отримав 11 січня 2024 року. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 382 КК (умисне невиконання вироку, рішення, ухвали чи рішення суду, що набрали законної сили, або перешкоди їх виконанню).
10.09.2025 ОСОБА_3 звернувся до Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області із заявою про залучення його як потерпілого до вказаного кримінального провадження. Заява мотивована тим, що умисне та тривале невиконання рішення суду безпосередньо порушило його права та законні інтереси, завдало йому моральної шкоди, яка проявляється у психологічних стражданнях та емоційних переживаннях, викликаних невідворотним порушенням його виборчих прав, відчутті несправедливості, необхідності багаторазових звернень до суду та органів поліції, приниженні його статусу суб'єкта виборчого процесу та зниженні довіри до правової системи України.
12.09.2025 старший слідчий Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, капітан поліції ОСОБА_5 виніс постанову, якою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 від 10.09.2025. Постанова мотивована тим, що на даному етапі досудового розслідування досліджуються всі обставини та наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України в діях голови Краснопільської СТВК ОСОБА_6 , а також зокрема і факт порушення законних інтересів суб'єкта виборчого процесу ОСОБА_3 .
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Пунктом 5 частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 55 п. 2 ч. 5 ст. 110, ч. 2 ст. 220 КПК України постанова слідчого та прокурора про відмову в задоволенні клопотання повинна бути вмотивована та обґрунтована, із зазначенням змісту обставин, які є підставами для її прийняття, мотивів її прийняття, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Частиною 5 статті 55 КПК України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Отже, чинний КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч.1 ст.55 КПК України. «Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв'язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 55 КПК (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі); неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення. При визначенні шкоди, як підстави для визнання особи потерпілим, необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням, тобто повинен існувати прямий зв'язок, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Отже, законодавцем чітко визначено статус потерпілого у кримінальному провадженні та визначено момент виникнення прав та обов'язків потерпілого.
Слідчий суддя звертає увагу, що додатковим безпосереднім об'єктом злочину, склад якого передбачений ст. 382 КК України, є конституційні права та основні свободи і законні інтереси людини та юридичних осіб, авторитет судових і правоохоронних органів, а також міжнародний авторитет держави.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбачена ч. 1 ст. 382 КК України настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню службовою особою і скаржник вважає, що службовими особами умисно не виконується рішення суду, яке стосується його виборчого права, що не виключає заподіяння шкоди заявнику.
Фактично відповідно до вказаних вище вимог ч. 5 ст. 55 КПК України в оскаржуваній постанові не наведено достатніх мотивів прийняття саме такого рішення з його належним обґрунтуванням щодо порушеного заявником питання, яке він обґрунтовує відповідними судовими рішеннями.
Постановляючи оскаржувану постанову, слідчий не врахував, що ОСОБА_3 є заявником, за заявою якого зобов'язано уповноважених осіб Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та розпочати досудове розслідування, у зв'язку з чим у ОСОБА_3 , у розумінні ч. 2 ст. 55 КПК України, виникли права та обов'язки потерпілої особи.
Так, в заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 вказує на обставини вчинення кримінального правопорушення не взагалі, а конкретно відносно нього та обґрунтовує спричинену йому такими діяннями шкоду, зокрема, моральну, тоді як розмір такої шкоди або обставини її відсутності має встановлюватися під час досудового розслідування. Проте слідчим не проведено слідчих дій, спрямованих на встановлення саме цих обставин, обов'язковість доказування яких визначена п.3 ч.1 ст. 91 КПК України, з наданням можливості заявнику користуватися процесуальними правами в повному обсязі, а тому висновки слідчого є передчасними.
Слідчий суддя констатує, що оскаржувана постанова містить загальні формулювання щодо безпідставності заявлених вимог, в ній відсутні дані про причинний зв'язок із можливими неправомірними діями та можливим заподіянням шкоди особі, які належним чином не обґрунтовані з посиланням на здобуті під час розслідування докази та норми процесуального закону. Вказані вище питання фактично не знайшли свого вирішення у постанові слідчого і як результат - законодавча вимога щодо вмотивованості постанови слідчого при її винесенні не була дотримана в повній мірі, з огляду на те, що у такому рішенні не зазначено вичерпних мотивів та причин відмови у визнанні заявника потерпілим, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, як того вимагає ч. 5 ст. 55 КПК України.
Отже, неналежне мотивування постанови про відмову у визнанні потерпілим, з одного боку, не відповідає вимогам процесуального законодавства, а з іншого не надає слідчому судді змоги перевірити правильність прийнятого слідчим рішення про наявність чи відсутність шкоди для конкретної особи у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчим при винесенні оскаржуваної постанови не були враховані зазначені обставини, а відтак, належним чином та у визначений законом спосіб не було розглянуто клопотання заявника, що не відповідає вимогам статей 55, 110 КПК України.
Доводи заявника під час розгляду скарги є обґрунтованими, а тому в такому випадку порушені процесуальні права підлягають захисту, а оскаржувана постанова у відмові визнання потерпілим підлягає скасуванню як така, що винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Щодо вимог скарги про зобов'язання слідчого визнати заявника потерпілим у кримінальному провадженні, тобто фактичної констатації слідчим суддею такого статусу, слідчий суддя зазначає про таке.
До повноважень слідчого судді не входить вирішення питання про визнання особи потерпілим, з'ясування питань заподіяння особі певної шкоди, її розміру та перевірки всіх обставин кримінального провадження, оцінка в цій частині будь-яких доказів на даній стадії кримінального провадження. Ба більше, вказані вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки питання визнання заявника потерпілим належать до дискреційних повноважень слідчого (дізнавача), прокурора відповідно до вимог закону. Слідчий суддя не може підміняти і приймати рішення, котрі віднесені до компетенції органу досудового розслідування або прокурора, які є самостійними у прийнятті таких рішень відповідно до положень статей 36, 40 КПК України. Протилежне суперечило би принципу диспозитивності, згідно з яким слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК України). Слідчий суддя, суд має права перебирати на себе функції інших учасників кримінального провадження, зокрема функцію процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється прокурором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01 грудня 2022 року (справа № 522/7836/21, провадження № 51-2328 км22)
Крім того, вимоги п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України застосовуються слідчим суддею лише у випадку зобов'язання слідчого, дізнавача чи прокурора вчинити дію, яку він зобов'язаний вчинити.
З огляду на викладене вище, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість таких вимог скарги, у зв'язку з чим не вбачає підстав для їх задоволення у наведеній частині.
З урахуванням наведеного, розглянувши скаргу в межах заявлених вимог та відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України з додержанням загальної засади кримінального провадження диспозитивність, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення скарги.
Керуючись статтями 9, 22, 25, 26, 91, 93, 110, 284, 303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
Скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції ОСОБА_5 , від 12.09.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 12024020090000519 від 03.10.2024 - задовольнити частково.
Постанову старшого слідчого Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції ОСОБА_5 , від 12.09.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 12024020090000519 від 03.10.2024 - скасувати.
У задоволенні іншої частини скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя