адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
14.10.2025 Справа № 917/76/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» (код ЄДРПОУ 42103828, адреса: 61135, Харківська область, м. Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, будинок, 44)
до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 03365854, адреса: 36020, Полтавська область, м. Полтава, вулиця Стрітенська, будинок, 19)
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін: згідно протоколу
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» до відповідача Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, у якій він просить суд зобов'язати Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради забрати з урахуванням використаного майна на виконання вимог Договору №49 від 26.09.2022 у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» по акту прийому-передачі майно (піщано-соляну суміш та хлористий натрій (сіль з антизлежувачем) із зберігання, що було передане на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» за Договором відповідального зберігання від 16.12.2022 року за №2022.12.16 і знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Дорошенко, 2а та Полтавська область, м. Полтава, вул. Гончарова, 17.
Ухвалою від 16.01.25 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі.
31.01.25 від відповідача надійшов відзив на позов.
11.02.25 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову. Суд прийняв її до розгляду та здійснює розгляд позову в редакції наступних позовних вимог: зобов'язати відповідача забрати з урахуванням використаного майна на виконання вимог Договору №49 від 26.09.2022 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» по акту прийому-передачі майно, а саме: піщано-соляну суміш у кількості 1 399,34 м3 та хлористий натрій (сіль з антизлежувачем) у кількості 2 548,62 т. із зберігання, що було передане на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» за Договором відповідального зберігання від 16.12.2022 року за №2022.12.16 і знаходиться за адресою: м. Полтава, вул.Дорошенко, 2а та м. Полтава, вул. Гончарова, 17.
12.02.25 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання судовим рішенням законної сили у кримінальних провадженнях № 72023100100000003 від 06.01.23 року та № 12023175420000568 від 09.09.2023 року.
15.04.25 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні 29.07.25 судом відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, про що суд виніс протокольну ухвалу у судовому засіданні.
Підготовчі засідання у справі судом відкладалися.
У підготовчому засіданні, 29.07.2025р., судом здійснено дії та з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 29.07.25 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/76/25, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09.09.2025.
Розгляд справи відкладався. Так, ухвалою від 30.09.25 суд постановив відкласти розгляд справи на 14.10.25.
У судовому засіданні 14.10.25 представник позивача пред'явлені вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив. Представники надали усні пояснення по суті позову та заперечень.
У судовому засіданні 14.10.25 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. У судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
« 16» грудня 2022 року Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету («ІІоклажодавець», відповідач) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДБК КВАНТ» («Зберігач», позивач) уклали Договір відповідального зберігання №2022.12.16 (надалі іменується «Договір»).
Умовами договору передбачено, зокрема:
- п.1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, найменування, вартість та кількість, адреса зберігання якого вказується в актах прийому-передачі до цього Договору. Оціночна вартість майна погоджується Сторонами у актах приймання-передачі.
- п.1.2. Строк зберігання: Початок зберігання: з моменту отримання майна. Закінчення зберігання: 30.06.2023р.
- п.2.1. Зберігач зобов'язаний:
2.1.1. вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього Договору;
2.1.2. зберігати майно окремо від інших речей які можуть його зіпсувати, з виконанням усіх необхідних умов, для забезпечення збереження майна Поклажодавця, при цьому Зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості.
2.1.3. нести відповідальність за втрату або ушкодження майна Поклажодавця, що знаходиться у Зберігача, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від Поклажодавця до закінчення його зберігання;
- п.2.3. Зберігач не має права користуватись майном, крім випадків, узгоджених з Поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформляється письмово. П.п. 2.3.1. при необхідності надання послуг згідно Договору № 49 «Послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об'єктів благоустрою, у т.ч. утримання вулично-у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі)» від 26.09.2022 року, укладеного між сторонами, Зберігачу надається право користуватися таким майном без додаткових узгоджень такого. Поклажодавцем. При цьому Зберігач звільняється від обов'язку повернути Поклажодавцеві використаної на таке частини Майна.
- 2.4. Приймання майна на зберігання та повернення Поклажодавцю відбувається відповідно до чинного законодавства України, а також з умовами цього Договору.
- 2.4. Видача майна зі зберігання здійснюється згідно довіреності, чи накладної-вимоги, чи іншого письмового розпорядження Поклажодавця протягом двох діб від моменту отримання такого розпорядження. Майно вважається повернутим Поклажедавцеві з дати закінчення зберігання, вказаної у пп. 1.2.2 Договору.
- п. 3.1. Поклажодавець зобов'язаний: 3.1.2. забрати у Зберігача майно не пізніше дати, вказаної у пп. 1.2.2 Договору.
- 7.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до дати, вказаної у пп.1.2.2 Договору.
На виконання договору на відповідальне зберігання відповідач позивачу передав наступне майно: Піщано-соляна суміш в кількості 3 588,64 м3 та хлористий настрій (сіль з антизлежувачем) - 1 244,41 тонн. (Акт приймання-передавання від 19.12.2022); Хлористий натрій (сіль з антизлежувачем) - 3 000,00 тонн. (Акт приймання-передавання від 29.12.2022).
Позивач вказує, що:
- на виконання умов Договору № 49 від 26.09.2022 року та з дотриманням умов Договору зберігання ТОВ «ДБК КВАНТ» використало частину майна переданого на зберігання про що між сторонами було укладено акт форми КБ-2В за №5 відповідно до якого ТОВ «ДБК КВАНТ» використав матеріали Замовника (Управління), що знаходилися на зберіганні у ТОВ «ДБК КВАНТ», а саме піщано-соляну суміш в кількості 2 189,30 м3 та хлористий настрій (сіль з антизлежувачем) у кількості 1 695,79 т.
- на теперішній час на виконання умов договору відповідального зберігання від 16.12.2022 року за №2022.12.16 на відповідальному зберіганні у ТОВ «ДБК КВАНТ» знаходиться піщано-соляна суміш в кількості 1 399,34 м3 та хлористий настрій (сіль з антизлежувачем) у кількості 2 548,62 т.
- майно, яке було передано відповідно до умов договору відповідального зберігання від 16.12.2022 року за №2022.12.16 на зберігання Поклажодавцем від Зберігача не було забрано.
- для належного виконання зобов'язань за Договором Зберігач неодноразово звертався до Поклажодавця із відповідними листами - клопотаннями забрати майно зі зберігання, зокрема: Листом від 05.10.2023р. № 2023/10/05-1; Листом від 07.11.2023р. № 2023.11.07/2; Листом від 01.02.2024р. № 2024/2/1-1; Листом від 15.02.2024р. № 2024/2/15-1. Також на адресу Поклажодавця неодноразово направлялися відповідні адвокатські запити з вимогою забрати майно, яке було передано на відповідальне зберігання.
- незважаючи на строк закінчення умов договору, відповідач не виконав свої обов'язки передбачені умовами договору та діючим законодавством України та не забрав майно передане на відповідальне зберігання.
Тому позивач просить суд зобов'язати Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради забрати з урахуванням використаного майна на виконання вимог Договору №49 від 26.09.2022 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» по акту прийому-передачі майно, а саме: піщано-соляну суміш у кількості 1 399,34 м3 та хлористий натрій (сіль з антизлежувачем) у кількості 2 548,62 т. із зберігання, що було передане на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» за Договором відповідального зберігання від 16.12.2022 року за №2022.12.16 і знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Дорошенко, 2а та м. Полтава, вул. Гончарова, 17.
Відповідач у відзиві факт укладення Договору відповідального зберігання від 16.12.2022 року за №2022.12.16 та передання ним позивачу на виконання умов договору на відповідальне зберігання було передано майно за Актом приймання-передавання від 19.12.2022 та Актом приймання-передавання від 29.12.2022 (згідно переліку) у відзиві не заперечив. При цьому, у цілому проти задоволення позову заперечив з огляду на таке:
- в ході проведених слідчих дій в рамках кримінального провадження № 72023100100000003 від 06.01.2023 року встановлено невідповідність в кількості наявних залишків солі (суміші) за адресами: м. Полтава, вул. Гончарова, 17 та вул. Дорошенка, 2а. За для повного, об'єктивного розслідування цього кримінального провадження проводиться комплекс слідчих (розшукових) дій, експертиз для проведення яких існуватиме необхідність проведення інвентаризації, встановлення фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, що зафіксована за адресами: м. Полтава, вул. Гончарова, 17 та вул. Дорошенка, 2а. У зв'язку з вищевикладеним, з метою недопущення втрати слідів та доказів вчинення кримінального правопорушення, за для збереження наявних залишків солі (суміші) за адресами: м. Полтава, вул. Гончарова, 17 та вул. Дорошенка, 2а Управлінням було не можливо прийняти майно, яке було передано відповідно до умов договору відповідального зберігання від 16.12.2022 року за N 2022.12.16 на зберігання Поклажодавцем від Зберігача.
- відповідачем було встановлено, що 08.09.2023 року за адресою: вул Гончарова, 17, відбувалося незаконне та несанкціоноване переміщення вантажними автомобілями закритого типу, невідомих матеріалів, в невідомому напрямку. За ним фактом відкрито кримінальне провадження.
- 13.12.2023 року був проведений комісійний огляд місць зберігання хлористого натрію (сіль з антизлежувачем), піщано - соляної суміші, за адресами: м. Полтава, вул. Гончарова, 17 та вул. Дорошенка, 2а та складений протокол про проведення інвентаризації. Членами комісії було встановлено, що місця відведені для зберігання хлористого натрію (сіль з антизлежувачем), піщано - соляної суміші за договором № 2022.12.16 відповідального зберігання від 16.12.2022 року, станом на дату інвентаризації (13.12.2023 р.), знаходяться в критичному стані: двері приміщень повністю відкриті, при наявності віконних рам, відсутні вікна та в приміщені були присутні великі калюжі разом з брудом та сміттям, що не відповідає вимогам ДСТУ 8853:2019. Також не було можливості встановити під час огляду чи насправді матеріали, які були наявні в місцях для зберігання, відносяться до: хлористого натрію (сіль з антизлежувачем), піщано - соляної суміші. Тому факту наявності матеріалів наданих на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ», а саме хлористого натрію (сіль з антизлежувачем), піщано - соляної суміші в кількості і якості відповідно до договору відповідального зберігання № 2022.12.16 від 16.12.2022 року, при огляді не виявлено.
- за висновком Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, в Акті № 201606-11/003 від 15.01.2024 року зазначено, що внаслідок не виконання зобов'язань визначених Договором зберігання посадовими ТОВ «ДБК КВАНТ» щодо не збереження манна Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради.
- в порушення вимог ст. 92 ЦК України в частині не забезпечення схоронності матеріальних цінностей, отриманих на зберігання, що в свою чергу призвело до порушення вимог ст. 936 ЦК України в частині не виконання зобов'язань зберігачем за договором зберігання, ст. 629 ЦК України в частині не виконання договору та ст. 193 ГК України в частині неналежного виконання господарських зобов'язань, ТВО «ДБК КВАНТ» допущена нестача (втрата) матеріальних цінностей, а саме: піщано - соляної суміші та солі з антизлежувачем.
- факт розтрати посадовими особами ТОВ «ДБК КВАНТ» майна, отриманого за Договором зберігання, є предметом дослідження у кримінальних провадженнях №72023100100000003 від 06.01.2023 року та №12023175420000568 від 09.09.2023 року, досудове розслідування в яких триває.
- у кримінальному провадженні №72023100100000003 від 06.01.2023 року слідчим з'ясовуються склад та фізичні характеристики суміші, що знаходиться за адресами: м. Полтава, вул. Гончарова, 17 та вул. Дорошенка, 2а, які начебто є предметом Договору зберігання.
- згадані обставини унеможливлювали і на теперішній час унеможливлюють отримання залишків піщано-соляної суміші в кількості 1 588,82 мЗ та хлористого натрію (сіль з антизлежувачем) у кількості 2 529,79 т. Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської від ТОВ «ДБК Квант» майна, переданого за Договором зберігання.
Предметом даного позову є вимога про зобов'язання відповідача забрати майно із зберігання, що було передане на зберігання за Договором відповідального зберігання від 16.12.2022 року за №2022.12.16 і знаходиться за адресою: м. Полтава, вул.Дорошенко, 2а та м. Полтава, вул. Гончарова, 17.
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для зобов'язання прийняти з відповідального зберігання майно, передане зберігачу на зберігання.
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
За змістом ст. 175 Господарського кодексу України (тут і надалі чинний на час існування спірних правовідносин) вбачається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Приписами ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Статтею 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (стаття 938 ЦК України).
Статтею 942 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Статтею 949 ЦК України унормовано, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.
Згідно зі статтею за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідального зберігання від 16.12.2022 року за №2022.12.16 на відповідальне зберігання відповідач позивачу передав наступне майно: Піщано-соляна суміш в кількості 3 588,64 м3 та хлористий настрій (сіль з антизлежувачем) - 1 244,41 тонн. (Акт приймання-передавання від 19.12.2022); Хлористий натрій (сіль з антизлежувачем) - 3 000,00 тонн. (Акт приймання-передавання від 29.12.2022).
Умовами договору передбачено, що початок зберігання: з моменту отримання майна. Закінчення зберігання: 30.06.2023р. (п.1.2.2); поклажодавець зобов'язаний: забрати у Зберігача майно не пізніше дати, вказаної у пп. 1.2.2 Договору (п.3.1.2.); цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до дати, вказаної у пп.1.2.2 Договору.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був забрати у Зберігача майно не пізніше 30.06.23, з 01.07.2023 договір відповідального зберігання від 16.12.2022 року за №2022.12.16 припинив свою дію.
Разом з тим суд зазначає, що на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами за вказаним вище договором зберігання виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК, ч. 1 ст. 202 ГК такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним (постанова ВП ВС від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Суд зазначає, що у даному випадку між сторонами виникли зобов'язання (права та обов'язки), які пов'язані саме з припиненням договору/закінченням строку зберігання, зокрема, обов'язок поклажодавця забрати у зберігача майно одразу після закінчення строку дії цього договору за актом прийому-передачі (ст. 948 ЦК України); обов'язок зберігача повернути майно після закінчення строку дії договору (ст. 949 ЦК України).
Разом з тим, наразі за ствердженнями позивача, яке не заперечене відповідачем, станом на день подання позовної заяви відповідачем (поклажодавцем) майно не забрано.
Так, судом з'ясовано, що у обгрунтування поважності невиконання свого обов"язку щодо забрання у Зберігача майна не пізніше 30.06.23 відповідач вказує на те, що ним встановлено невідповідність в кількості наявних залишків солі (суміші) у місцях зберігання.
Суд враховує, що позивач повідомив, що на виконання умов Договору № 49 від 26.09.2022 року та з дотриманням умов Договору зберігання ТОВ «ДБК КВАНТ» використав частину майна переданого на зберігання, про що між сторонами було укладено акт форми КБ-2В за №5 відповідно до якого ТОВ «ДБК КВАНТ» використав матеріали Замовника (Управління), що знаходилися на зберіганні у ТОВ «ДБК КВАНТ», а саме піщано-соляну суміш в кількості 2 189,30 м3 та хлористий настрій (сіль з антизлежувачем) у кількості 1 695,79 т.; на теперішній час на виконання умов договору відповідального зберігання від 16.12.2022 року за №2022.12.16 на відповідальному зберіганні у ТОВ «ДБК КВАНТ» знаходиться піщано-соляна суміш в кількості 1 399,34 м3 та хлористий настрій (сіль з антизлежувачем) у кількості 2 548,62 т.
Відповідач про неправомірність використання позивачем на виконання умов Договору № 49 від 26.09.2022 року майна частини, переданого на зберігання, у обсягах, визначених позивачем, при розгляді справи не повідомляв.
При цьому, відповідач вказав, що в ході проведених слідчих дій в рамках кримінального провадження № 72023100100000003 від 06.01.2023 року встановлено невідповідність в кількості наявних залишків солі (суміші) за адресами: м. Полтава, вул. Гончарова, 17 та вул. Дорошенка, 2а.
Суд зауважує, що вказуючи на наявність кримінального провадження № 72023100100000003 від 06.01.2023 року, відповідач обмежився загальними запереченнями. При цьому, на переконання суду, наявність кримінального провадження на стадії досудового розслідування не свідчить про неможливість отримання майна з відповідального зберігання.
При цьому, до відзиву не додано відповідних підтверджуючих документів, які б свідчили про фіксацію станом на дату припинення договору/закінчення строку зберігання - 30.06.2023 - невідповідності в кількості наявних залишків солі (суміші) за адресами: м. Полтава, вул. Гончарова, 17 та вул. Дорошенка, 2а, встановлення фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей; вчинення дій задля виконання свого обов"язку щодо забрання у Зберігача майна не пізніше 30.06.23. А за відсутності таких даних/доказів, з тих документів, що надані відповідачем, суд не може погодитися з правомірністю твердження відповідача про відсутність можливості забрати у позивача майно, що є предметом спору у даній справі.
Щодо посилання відповідача на те, що (1) 08.09.2023 року за адресою: вул Гончарова, 17, відбувалося незаконне та несанкціоноване переміщення вантажними автомобілями закритого типу, невідомих матеріалів, в невідомому напрямку. За ним фактом відкрито кримінальне провадження; (2) 13.12.2023 року був проведений комісійний огляд місць зберігання хлористого натрію (сіль з антизлежувачем), піщано - соляної суміші, за адресами: м. Полтава, вул. Гончарова, 17 та вул. Дорошенка, 2а та складений протокол про проведення інвентаризації. Членами комісії було встановлено, що місця відведені для зберігання хлористого натрію (сіль з антизлежувачем), піщано - соляної суміші за договором № 2022.12.16 відповідального зберігання від 16.12.2022 року, станом на дату інвентаризації (13.12.2023 р.), знаходяться в критичному стані: двері приміщень повністю відкриті, при наявності віконних рам, відсутні вікна та в приміщені були присутні великі калюжі разом з брудом та сміттям, що не відповідає вимогам ДСТУ 8853:2019. Також не було можливості встановити під час огляду чи насправді матеріали, які були наявні в місцях для зберігання, відносяться до: хлористого натрію (сіль з антизлежувачем), піщано - соляної суміші. Тому факту наявності матеріалів наданих на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ», а саме хлористого натрію (сіль з антизлежувачем), піщано - соляної суміші в кількості і якості відповідно до договору відповідального зберігання № 2022.12.16 від 16.12.2022 року, при огляді не виявлено; (3) за висновком Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, в Акті № 201606-11/003 від 15.01.2024 року зазначено, що внаслідок не виконання зобов'язань визначених Договором зберігання посадовими ТОВ «ДБК КВАНТ» щодо не збереження манна Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, то суд зауважує, що перелічені вище події не можуть вказувати на неможливість отримання майна з відповідального зберігання з огляду на узгоджену у договорі дату припинення договору/закінчення строку зберігання - 30.06.2023.
Крім того, із цих документів, що надані відповідачем, суд не вбачає можливості встановити у відповідача відсутність можливості забрати у позивача майно, що є предметом спору у даній справі.
Таким чином, посилання відповідача на те, що ТОВ «ДБК КВАНТ» допущена нестача (втрата) матеріальних цінностей, а саме: піщано - соляної суміші та солі з антизлежувачем, не підтверджені належними доказами; відповідачем не доведено втрати, нестачі, або пошкодження майна, що є предметом спору у даній справі, а судом встановлено, що в порушення умов договору у визначені договором строки та станом на дату ухвалення рішення відповідач не забрав у позивача із відповідального зберігання спірне майно (доказів зворотного суду не надано).
Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведених норм, суд дійшов висновку, що відсутність доказів того, що відповідачем було забране передане позивачу за договором відповідального зберігання №2022.12.16 майно свідчить про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору.
При цьому суд враховує, що позивач звертався до відповідача із відповідними листами - клопотаннями забрати майно зі зберігання, зокрема: Листом від 05.10.2023р. № 2023/10/05-1; Листом від 07.11.2023р. № 2023.11.07/2; Листом від 01.02.2024р. № 2024/2/1-1; Листом від 15.02.2024р. № 2024/2/15-1. Також на адресу Поклажодавця неодноразово направлялися відповідні адвокатські запити з вимогою забрати майно, яке було передано на відповідальне зберігання.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю в належній до сплати сумі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 03365854, адреса: 36020, Полтавська область, м. Полтава, вулиця Стрітенська, будинок, 19) забрати з урахуванням використаного майна на виконання вимог Договору №49 від 26.09.2022 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» по акту прийому-передачі майно, а саме: піщано-соляну суміш у кількості 1 399,34 м3 та хлористий натрій (сіль з антизлежувачем) у кількості 2 548,62 т. із зберігання, що було передане на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» за Договором відповідального зберігання від 16.12.2022 року за №2022.12.16 і знаходиться за адресою: м. Полтава, вул.Дорошенко, 2а та м. Полтава, вул. Гончарова, 17.
3. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 03365854, адреса: 36020, Полтавська область, м. Полтава, вулиця Стрітенська, будинок, 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» (код ЄДРПОУ 42103828, адреса: 61135, Харківська область, м. Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, будинок, 44) 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.10.2025.
Суддя Киричук О.А.