65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2399/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.
за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,
дослідивши матеріали справи
за позовом: заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (66302, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, пр-т Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області (66100, Одеська обл., м. Балта, вул. Любомирська, 193)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промстар» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 37/3)
про стягнення 922 326, 89 грн
у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін:
від Подільської окружної прокуратури Одеської області: Капустін М.В.;
від позивача в особі Балтської міської ради Одеської області: Солов'ян В.М.;
від відповідача: не з'явився.
1. Короткий зміст позовних вимог.
18.06.2025 заступник керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області звернувся із позовною заявою, сформованою в системі “Електронний суд» (вх. № 2457/25 від 18.06.2025), в якій просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промстар» (далі - ТОВ “Промстар», відповідач) на користь Балтської міської ради Подільського району Одеської області (далі - позивач) безпідставно збережені кошти у сумі 922 326, 89 грн;
- стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2025 заяву (вх. № 2-924/25 від 19.06.2025) керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 922 326, 89 грн шляхом: накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ “Промстар» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом; накладення арешту на майно, що належить ТОВ “Промстар» на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження/ позбавлення права користування ним).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2399/25 на тридцять днів
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/2399/25 за позовом заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області до відповідача ТОВ “Промстар» про стягнення 922 326, 89 грн; призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2025 о 16:15.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 08.09.2025, 23.09.2025 відкладався розгляд справи.
У судовому засіданні 17.10.2025 після судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку з чим оголосив перерву на п'ять хвилин.
17.10.2025 після перерви судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
3. Позиція учасників справи.
Доводи заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області.
Позовна вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ “Промстар», набувши право власності на нерухоме майно (нафтобазу) по вул. Привокзальна 1, с. Білине, Подільського (Балтського) району, Одеської області, протягом тривалого часу (більше 3 років) не оформило правовідносини щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330, на якій розташований такий об'єкт нерухомості, не зважаючи на те, що Балтською міською радою повідомлялось його про необхідність оформлення договору оренди на земельну ділянку, про що направлено лист від 04.03.2024 за № 04-25/310.
Вказує, що у зв'язку з ухиленням ТОВ “Промстар» від сплати за користування земельною ділянкою, Балтською міською радою 26.12.2024 за № 04-19/3006 направлено товариству лист про вжиття відповідних заходів щодо оплати виниклої заборгованості. Однак, до цього часу сума заборгованості відповідачем не сплачена та за період з 01.01.2024 по 01.05.2025 складає 922 326, 89 грн.
В обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави прокурор вказав, що Подільською окружною прокуратурою до Балтської міської ради скеровано лист від 24.12.20-24 № 61-9272вих-24 щодо фактів порушень законодавства, з метою вжиття вичерпних заходів реагування в межах наданих повноважень. Водночас, міською радою протягом тривалого часу не вживалось ефективних заходів для стягнення до бюджету таких сум з ТОВ “Промстар». Отже, незважаючи на те, що саме міська рада зацікавлена в отриманні коштів за оренду землі, розпорядником якої вона є, з метою їх подальшого використання на потреби територіальної громади, остання лише вжила заходи до нарахування цих коштів. Обставини невжиття заходів вбачаються з листа Балтської міської ради Подільського району Одеської області до Подільської окружної прокуратури Одеської області від 02.01.2025 № 04-19/6. Вказує, що міська рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте ефективних заходів не вжила. Вказане свідчить про здійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави (територіальної громади) не належним чином, що відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Балтської міської ради.
Доводи позивача - Балтської міської ради.
Позивач у письмовій заяві (пояснення) від 25.06.2025 (вх. № 21638/25 від 09.07.2025) просив позовні вимоги заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області задовольнити повністю.
Вказує, що відповідач з 28.10.2022 фактично без правових підстав використовує земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330, площею 4, 77 га з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Відповідач з 28.10.2022 і до теперішнього часу (в тому числі за період з 01.01.2024 по 01.05.2025) не сплачує жодної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою та безпідставно зберігає кошти за рахунок Балтської міської територіальної громади Одеської області, які мали б сплачуватися ним на її користь за користування на праві оренди земельною ділянкою.
Вказує, що загальна сума безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2024 по 01.05.2025 склала 922 326, 89 грн, яка піддягає поверненню позивачу відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України.
Відповідач - ТОВ “Промстар».
Ураховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету, ухвали суду від 23.06.2025, 21.07.2025, 25.08.2025, 08.09.2025, 23.09.2025 були надіслані йому на його адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуті засобами поштового зв'язку із вказівкою такого повернення “адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчать відповідні рекомендовані повідомлення.
Порядок направлення та вручення судових рішень визначений у ст. 242 ГПК України.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі в порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5 ст. 242 ГПК).
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК).
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 6 ст. 242 ГПК).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21, від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22, від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).
Відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.
З огляду на зазначене, надсилання судової кореспонденції на юридичну адресу відповідача та її неотримання з відповідної причини вважається належним підтвердженням виконання судом вимог процесуального законодавства щодо повідомлення учасника справи про розгляд спору.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 904/4076/23.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).
Також, суд повідомляв про розгляд справи № 916/2399/25 шляхом розміщення публікацій на сайті “Судова влада України», що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками.
Отже, судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, про можливість вчинення відповідних процесуальних дій, зокрема надано можливість викласти свої заперечення проти задоволення позовних вимог.
Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомив; відзиву на позовну заяву не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про належне повідомлення учасника судового процесу (відповідача) про розгляд справи № 916/2399/25.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до витягу із рішення Балтської міської ради Одеської області № 1632- VII від 05.03.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої за адресою: вул. Привокзальна, 1, с. Білине, Балтського району Одеської області Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» вирішено затвердити таку документацію; передати Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» в постійне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 4, 7700 га (кадастровий номер 5120680800:02:001:0330), розташованої за адресою: вул. Привокзальна, 1, с. Білине Балтського району Одеської області.
05.08.2022 між АТ КБ «Південний» та громадянином України ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, п. 1.1. якого передбачено, що продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність об'єкт нерухомості майна: нафтобазу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і зобов'язується сплатити її ціну, встановлену в ході проведення електронного аукціону 18.07.2022. Майно розташоване на земельній ділянці площею 4, 77 га, кадастровий номер 5120680800:02:001:0330.
Згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ «Промстар», оформленого протоколом № 1 від 27.10.2022, вирішено затвердити результати внесення до Статутного капіталу Товариства третьою особою - ОСОБА_1 додаткового вкладу у вигляді нерухомого майна, а саме: нафтобазу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нафтобаза розташована на земельній ділянці площею 4, 77 га, кадастровий номер 5120680800:02:001:0330.
Відповідно до рішення Балтської міської ради Одеської області № 1006 - VIII 10.11.2022 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою АТ КБ «Приватбанк» вирішено припинити таке право; вилучити з постійного користування АТ КБ «Приватбанк» земельну ділянку загальною площею 4, 77 га (кадастровий номер 5120680800:02:001:0330), яка розташована за адресою: вул. привокзальна, 1, с. Білине Подільського району Одеської області та віднести її до земель запасу Балтської міської територіальної громади.
ТОВ «Промстар» є власником нерухомого майна: нафтобази, розташованої за адресою: Одеська обл., Подільський р., с. Білине, вул. Привокзальна, буд, 1, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 429013461 від 28.05.2025.
Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено спочатку на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.2022 № 452, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна № № 520, 521 від 27.10.2022, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.
Балтська міська рада є власником нерухомого майна: земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330, площею 4, 77 га, розташованої за адресою: Одеська обл., Балтський р., с. Білине, вул. Привокзальна, земельна ділянка 1, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 429012774 від 28.05.2025.
З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28.05.2025 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330 належить до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкта оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком; площа - 4, 77; місце розташування - Одеська обл., Балтський район, с. Білине, вул. Привокзальна, 1; суб'єкт права власності на земельну ділянку - Балтська міська рада Одеської області.
Рішенням Балтської міської ради Одеської області від 22.12.2021 №740-VIIІ «Про визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Балтської міської територіальної громади» визначено з 01 січня 2022 року розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Балтської міської територіальної громади (додаток 1).
Додатком до рішення міської ради від 22.12.2021 № 740-VIIІ Розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності (у відсотках від нормативної грошової оцінки), які вводяться в дію з 01 січня 2022 року, розмір орендної плати з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої складає 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 12.07.2024, № HB-5100865852024 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 5120680800:02:001:0330 складає 15 108 052, 19 грн.
Рішенням Балтської міської ради Одеської області від 19.12.2024 № 2045-VIIІ «Про визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Балтської міської територіальної громади» визначено з 01 січня 2025 року розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Балтської міської територіальної громади (додаток 1).
Додатком до рішення міської ради від 19.12.2024 № 2045-VIIІ Розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності (у відсотках від нормативної грошової оцінки), які вводяться в дію з 01 січня 2025 року, розмір орендної плати з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 04.04.2025, № HB-9957373622025 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 5120680800:02:001:0330 складає 19 080 288, 06 грн.
У листі № 04-25/310 від 04.03.2024, адресованому ТОВ «Промстар», Балтська міська рада Одеської області зазначила, що з метою оформлення оренди на земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Привокзальна, 1, с. Білине, Подільський район, Одеська обл. та внесення відповідної плати за користування нею, необхідно письмово звернутися до Балтської міської ради Одеської області щодо отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду, додавши правоустановчі документи на нерухоме майно.
У листі № 04-19/3006 від 26.12.2024, адресованому ТОВ «Промстар», Балтська міська рада Одеської області вимагала терміново звернутися до Балтської міської ради для оформлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330 , а також добровільно сплатити Балтській міській раді 1 217 999, 82 грн безпідставно збережених коштів.
5. Позиція суду.
Щодо повноважень прокурора на звернення до суду.
Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Виходячи зі змісту наведеної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 частини 4 статті 23 Закону “Про прокуратуру»).
У даній справі прокурором поданий позов в особі Балтської міської ради Одеської області в зв'язку з тим, що остання ефективних заходів не вжила, не зважаючи на обізнаність про необхідність захисту інтересів держави та на наявність відповідних повноважень для їх захисту.
Листом № 61-9272ВИХ-24 від 24.12.2024 Подільська окружна прокуратура звернулась до Балтської міської ради, в якому зазначила, що з часу оформлення права власності на нерухоме майно ТОВ «Промстар» не сплачує плату за користування земельною ділянкою, яку фактично використовує, та просила повідомити чи вживались нею заходи реагування, в тому числі досудового врегулювання або позовного характеру, для усунення вищевказаних порушень або стягнення утвореної заборгованості.
Балтська міська рада Одеської області листом № 04-19/6 від 02.01.2025 повідомила Подільську окружну прокуратуру про те, що для стягнення з ТОВ «Промстар» безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330 в суд не зверталася через відсутність коштів для сплати судового збору.
У порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про підготовку позову в його інтересах до ТОВ «Промстар» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 922 326, 89 грн.
Таким чином, у прокурора, відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», наявні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Балтська міська рада Одеської області.
Щодо позовних вимог прокурора
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
За ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
За змістом статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.
Згідно із ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) юридичних осіб, що перебувають у комунальній власності, і створювати для цього відповідні органи і служби. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
При цьому, інтереси держави охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, що відповідає змісту статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 в справі № 810/3894/17).
Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі передбачено й статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Отже, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Аналогічні правові висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 29.07.2025 у справі № 910/6662/24.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту означеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається з положень ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.
Суд зазначає, що власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 в справі № 924/856/20.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
У постанові від 05.08.2022 в справі № 922/2060/20 Верховний Суд, при розгляді спору в подібних правовідносинах, де серед іншого встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При цьому, суд зазначає, що при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 в справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 в справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 в справі № 917/1739/17, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).
Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно з чинним законодавством України зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.
Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 в справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 в справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 в справі № 912/1188/17.
З аналізу норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, абзацу 4 частини 1 статті 144, абзацу 5 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
Слід зазначити, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 в справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 в справі № 922/3463/19.
Згідно зі підпункту 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 в справі № 320/5877/17 (пункт 71).
Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 в справі № 905/1680/20.
Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель»).
Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330 є власністю територіальної громади Балтської міської ради Одеської області та перебуває у комунальній власності.
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно, а саме: нафтобазу, розташовану за адресою: Одеська обл., Подільський р., с. Білине, вул. Привокзальна, буд, 1 відповідач використовував земельну ділянку з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330, на якій вона розташована, без правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Обставини справи свідчать про те, що відповідач як власник об'єкту нерухомого майна, зокрема, протягом періоду з 01.01.2024 по 01.05.2025, користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим місцевий бюджет недоотримував кошти у вигляді орендної плати за використання землі, а тому відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею. Враховуючи наведене, відповідач зобов'язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Суд зауважує, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, на переконання суду, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке в спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаним, у тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача в спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не спростував, доказів добровільної сплати безпідставно збережених коштів, не надав; в жодне судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Спірна земельна ділянка, на якій розташований належний відповідачу об'єкт нерухомого майна та за користування якою позивач просив стягнути з відповідача безпідставно збережені ним кошти, є сформованою (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру з 08.05.2020.
Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 12.07.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330 становить 15 108 052, 19 грн.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 04.04.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330 становить 19 080 288, 06 грн.
Тобто, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330 у 2024 році становила 604 322, 09 грн (15 108 052, 19 х 4%/12), у 2025 році - 318 004, 80 грн (19 080 288, 06 х 5%/12 х 4 міс.).
Таким чином, за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 заборгованість складає 604 322, 09 грн та за період з 01.01.2025 по 01.05.2025 - 318 004, 80 грн, що загалом становить 922 326, 89 грн.
При цьому, відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку стягуваної суми грошових коштів.
З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора у даній справі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промстар» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 37/3; ідентифікаційний код юридичної особи: 35929386) на користь Балтської міської ради Одеської області (66101, Одеська обл., м. Балта, вул. Любомирська, буд. 193; ідентифікаційний код юридичної особи: 04056954) безпідставно збережені кошти у сумі 922 326, 89 грн (дев'ятсот двадцять дві тисячі триста двадцять шість гривень, вісімдесят дев'ять копійок).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промстар» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 37/3; ідентифікаційний код юридичної особи: 35929386) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552) судовий збір в сумі 11 067, 92 грн (одинадцять тисяч шістдесят сім гривень, дев'яносто дві копійки) та витрати за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1514 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень).
4. Заходи забезпечення позову, вжиті у відповідності до ухвали Господарського суду Одеської області від 20.06.2025, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 24 жовтня 2025 року.
Суддя О.О. Мусієнко