65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2255/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: Кардашевська Г.М.,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2255/25
за позовом: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Алмазова Генерала, № 4А, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909)
до відповідачів: 1) Фермерського господарства «Труд» (автодорога Кам'янка-автодорога Т-22-02 1 км, сільрада Кам'янська, Каховський р-н, Херсонська обл., 74830, код ЄДРПОУ 22728618);
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 9 894 471,63 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
10.06.2025 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Фермерського господарства «Труд» та ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 9894471,63 грн, з яких: 9638437,76 грн - заборгованість за тілом кредиту та 256033,87 грн - заборгованість за відсотками.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов кредитного договору № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021, укладеного в рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/Д2-2-КБ/174, виконання основного зобов'язання за яким забезпечено укладеним з ОСОБА_1 відповідним договором поруки № 12/Д2-2-КБ/233 від 19.05.2021.
Так, позивач зазначає, що отримавши письмові заяви позичальника про надання кредиту (траншу), банк виконав зобов'язання, передбачені кредитним договором, і надав позичальнику кредитні кошти в загальному розмірі 9638437,76 грн. Проте, всупереч погоджених умов відповідчем-1 не сплачено платежі за тілом кредиту, передбачені графіком, що зазначений у додатку № 1 до кредитного договору, та проценти, що були нараховані за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021.
Відтак, за ствердженням позивача, незважаючи на те, що строк для виконання зобов'язань за кредитним договором настав, позичальник продовжує ухилятися від їх виконання, чим порушуються законні права та інтереси АТ «Райффайзен Банк».
В свою чергу, як додає позивач, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 19.05.2021 був укладений вищевказаний договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору.
При цьому, позивач зауважує, що вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі, а кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань.
Позивач наголошує, що, беручи до уваги порушення позичальником прийнятих на себе грошових зобов'язань та наявність заборгованості за кредитним договором, кредитор набув права вимагати погашення заборгованості від поручителя у відповідності до умов договору поруки, у зв'язку з чим 14.05.2025 позивачем на електронну адресу відповідача-2 була направлена вимога про погашення заборгованості № 188/2/399, згідно з якою позивач вимагав погасити заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості кредитним договором. Водночас, позивач пояснив, що у зв'язку з тим, що АТ «Укрпошта» не здійснює свою господарську діяльність на територіях, що тимчасово окуповані ворогом та відповідно призупинено приймання поштових відправлень для пересилання на відповідні території, позивач позбавлений можливості направити відповідачу-2 зазначену вимогу за його поштовою адресою.
Відповідачі відзив на позов не надали, своїм правом на захист не скористались.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 позовна заява вх.№ 2310/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
16.06.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 2310/25 від 10.06.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2255/25. Постановлено справу № 916/2255/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "03" липня 2025 року о 12:00 год.
Даною ухвалою суду також витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо ОСОБА_1 .
26.06.2025 АТ «Райффайзен Банк» звернулось до суду з клопотанням (вх.№ 20308/25), яким, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, просило провести підготовче засідання без участі представника позивача або відкласти розгляд справи на іншу дату.
03.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 916/2255/25 на "15" липня 2025 року о 12:40 год.
14.07.2025 від представника Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх.№ 22127/25 від 14.07.2025), відповідно до якої представник позивача просив суд провести судове засідання, призначене на 15.07.2025 та всі наступні судові засідання, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вх.№ 22127/25 від 14.07.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 916/2255/25.
15.07.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 916/2255/25 на "07" серпня 2025 року об 11:40 год.
31.07.2025 за вх.№ 24077/25 до суду від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшла заява про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі № 916/2255/25 на 07.08.2025 об 11:40 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 31.07.2025 по 07.08.2025 включно на лікарняному.
08.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/2255/25 за ініціативою суду на 30 днів та підготовче засідання у справі № 916/2255/25 призначено на "02" вересня 2025 року о 12:00 год., а також задоволено заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вх. № 24077/25 від 31.07.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
02.09.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/2255/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/2255/25 до судового розгляду по суті на "09" жовтня 2025 року об 11:40 год., про що відповідачі були повідомлені ухвалою суду від 03.09.2025, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
09.09.2025 до суду надійшов лист Міністерства соціальної політики України (вх. № 27987/25), з якого вбачається, що згідно відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 01.09.2025, ОСОБА_1 не перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб.
09.10.2025 від позивача до суду надійшла заява (вх. № 31463/25), згідно якої останній просив врахувати цю заяву та прийняти коректний зміст позовних вимог. Вказана заява була прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
Під час розгляду справи по суті представник позивача виступив із вступною промовою, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи. Позивач у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору, та наданими суду доказами.
Відповідачі - Фермерське господарство «Труд» та ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно, проте своїх представників в судові засідання жодного разу не направили, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтували, своїми процесуальними правами на подання відзиву не скористалися, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідачі не повідомляли суду про наявність обставин, що перешкоджають їм прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Стосовно повідомлення відповідачів про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Судові повідомлення не були доставлені на адресу відповідачів у зв'язку із призупиненням АТ «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Відомостей про наявність у відповідачів іншої адреси матеріали справи не містять.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, Таврійська міська територіальна громада, до складу якої входить с. Кам'янка, та Новокаховська міська територіальна громада Каховського району Херсонської області з 24.02.2022 є тимчасово окупованою територією.
При цьому, пунктом 21 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Для забезпечення реалізації процесуальних прав відповідачів бути обізнаними про розгляд справи 18.06.2025, 04.07.2025, 17.07.2025, 11.08.2025 та 04.09.2025 на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщені відповідні оголошення, які долучено судом до матеріалів справи.
Також, судом при відкритті провадження у справі, при дослідженні позовних матеріалів встановлено наявність у відповідачів електронної пошти, у зв'язку з чим було вжито додаткові заходи з метою повідомлення відповідачів про розгляд даної справи та скеровано на їх електронну адресу, відомості про які містяться в матеріалах справи, судові повідомлення в електронному вигляді, що підтверджується оформленими довідками про доставку електронного листа.
Окрім того, секретарем судового засідання здійснено спроби передати телефонограму за наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номерами телефонів відповідача-1, проте повідомити належну інформацію по справі не надалось можливим, оскільки, 04.07.2025 телефонограму прийняла Петренко С.В., яка сповістила, що працювала у ФГ «Труд» головним бухгалтером, наразі знаходиться за кордоном та у господарстві не працює, а Петренко А.В. знаходиться на тимчасово окупованій території. В подальшому, за відомими суду номерами відповіді не було та відбувалось сповіщення оператора мобільного зв'язку, що абонент не може прийняти дзвінок.
Враховуючи відсутність у відповідному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв'язку з відповідачами, не повідомлення суду інших засобів зв'язку з відповідачами, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачами судових повісток (ухвал суду).
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/2255/25 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачі також не були позбавлені права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за відомим номером даної справи № 916/2255/25 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.
Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Отже, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи.
За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість останні не вживали заходів щодо реалізації наданого їм права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Таким чином, суд вважає, що учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у ній матеріалами.
З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням відповідачів у судові засідання, неподанням відповідачами відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників учасників справи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
В судовому засіданні, 09.10.2025 господарським судом був завершений розгляд справи по суті, відповідно до ч.1 ст.219 ГПК України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 20.10.2025 о 12:00 год.
В судовому засіданні, 20.10.2025 господарським судом, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, в присутності представника позивача було проголошено скорочене судове рішення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
19.05.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (надалі - банк/кредитор, позивач) та Фермерським господарством «Труд» (надалі - позичальник, ФГ «Труд», відповідач-1) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/Д2-2-КБ/174 (в рамках програми «Доступні кредити 5-7-9%») (надалі - генеральний договір).
Згідно п.1.1 генерального договору кредитор зобов'язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту та сублімітів, передбачених п.1.2.,1.3 генерального договору, в порядку визначеному статтею 2 генерального договору, а позичальник зобов'язаний виконати усі обов'язки, що витікають зі змісту кредитної операції, генерального договору, умов та договорів, і здійснити повне погашення заборгованості в межах строку кредитної операції.
За умовами п. 1.2. генерального договору, загальний ліміт становить 60 000 000,00 грн. Останній день строку дії загального ліміту - « 31» грудня 2025 або інша дата, визначена відповідно до статті 9 генерального договору.
Кредитні операції, передбачені п. 1.3 генерального договору, здійснюються на умовах, визначених генеральним договором та Умовами, на підставі укладеного між кредитором та позичальником відповідного договору. Договором визначаються особливості здійснення кредитної операції, зокрема, в частині ліміту кредитної операції, валюти, строків та умов погашення заборгованості. Договір може містити інші положення та графік погашення заборгованості.
Кредитна операція здійснюється в межах встановленого договором ліміту кредитної операції, який, у свою чергу, встановлюється в межах невикористаного субліміту, встановленого для кредитних операцій відповідного виду. (п.п. 2.1-2.2. Генерального договору).
Відповідно до п. 3.2 генерального договору проценти та/або комісії при здійсненні кредитних операцій позичальник сплачує в порядку, визначеному Умовами, на рахунки, що зазначаються в генеральному договорі або в договорах, або на інші рахунки, повідомленні кредитором позичальнику.
Підписанням генерального договору позичальник надає право кредитору здійснювати договірне списання з рахунків позичальника (у т.ч. з рахунків його відокремлених структурних підрозділів, за наявності) (п.5.2 генерального договору).
Згідно з п.13.1 генерального договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за генеральним договором.
Додатком № 1 до генерального договору є Умови проведення кредитних операцій.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
В рамках генерального договору між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ФГ «Труд» було укладено кредитний договір № 010/Д2-2-КБ/175 про фінансування поточної діяльності від 19 травня 2021 року (в рамках Програми «Доступні кредити 5-7-9%»).
Відповідно до умов п. 1. кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: ліміт кредитної операції (ліміт): 10 000 000,00 грн, в рамках субліміту, зазначеного в підпункті 1.3.1.1. генерального договору (п/п. 1.1.); вид ліміту, особливості використання ліміту: відновлювальний ліміт з видачею кредитних коштів однією сумою/траншами; після виконання позичальником обов'язкових умов, вказаних в 1.12.1. договору, на підставі письмової заяви позичальника, яка повинна бути надана позичальником кредитору не пізніше кінцевого терміну надання траншу кредиту та в якій позичальник зазначає конкретне цільове призначення кредитних коштів, визначене пунктом 1.3. договору, кредитор зобов'язаний (якщо інше не передбачено договором) надати кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» із можливим додатковим використанням транзитних рахунків банку для подальшого використання за цільовим призначенням (п/п. 1.2.).
Кредит надається позичальнику на фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю, за виключенням: надання фінансової допомоги (в тому числі пов'язаним компаніям групи); купівлі цінних паперів; фінансування благодійних акцій; купівлі основних засобів; виплати дивідендів (п/п. 1.3. кредитного договору).
За умовами п/п. 1.4. кредитного договору, протягом строку дії ліміту кредитної операції до настання останнього дня строку дії ліміту кредитної операції (включно) позичальник сплачує проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі змінюваної процентної ставки, розмір якої визначається для кожного процентного періоду відповідно до умов та в порядку, встановлених пунктом 2 договору. Перший процентний період розпочинається 19 травня 2021 року та закінчується 30 червня 2021 року. Кожен наступний процентний період відповідає кожному наступному календарному кварталу. У випадку неповернення кредиту в останній день строку дії ліміту кредитної операції, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі, визначеному для останнього процентного періоду, та що нараховуються на залишок основної заборгованості з дня, наступного за останнім днем строку дії ліміту кредитної операції до дня погашення основної заборгованості.
Підпунктами 1.5., 1.11. кредитного договору передбачено, що останній день строку дії ліміту кредитної операції - 31 жовтня 2022 року. Порядок погашення: частинами відповідно до графіку зменшення ліміту (додаток № 1 до договору).
Підпунктом 1.9. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний здійснювати сплату процентів не пізніше останнього банківського дня кожного місяця та остаточно в останній день строку дії ліміту кредитної операції.
Умовами п. 2. кредитного договору визначено, що протягом строку участі позичальника в програмі розмір змінюваної процентної ставки визначається для кожного процентного періоду. Розмір процентної ставки, що підлягає сплаті позичальником в кожному процентному періоді (базова процентна ставка), визначається наступним чином:
а) протягом участі позичальника в програмі розрахунок розміру базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD+6%.
б) для розрахунку розміру базової процентної ставки приймається значення Індексу UIRD станом на останній робочий день календарного місяця, що передує місяцю початку процентного періоду, для якого визначається розмір процентної ставки. Якщо для визначеної таким чином календарної дати Індекс UIRD не буде визначено з будь-яких причин, для розрахунку розміру базової процентної ставки прийматиметься значення Індексу UIRD за найближчий попередній робочий день.
в) в будь-якому процентному періоді базова процентна ставка не може перевищувати максимальний розмір базової процентної ставки, який становить 30% річних (п/п. 2.1. кредитного договору).
Згідно з п/п. 2.2. кредитного договору розмір базової процентної ставки в першому процентному періоді становить 12,8% річних (розрахований відповідно до пункту 2.1. договору із застосуванням Індексу UIRD, який станом на 18 травня 2021 року дорівнює 6,8% річних).
Відповідно до п. 6 кредитного договору повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Крім зазначеного, кредитор має право направляти договір, повідомлення, інформацію та інші документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації, або на електронну адресу позичальника: fg.trud@ukr.net.
Договір вступає в силу з моменту його укладання сторонами в письмовій формі і є невід'ємною частиною генерального договору на здійснення кредитних операцій (п. 8. кредитного договору).
Додатком №1 до кредитного договору є Графік зменшення ліміту кредитування, згідно якого позичальник ФГ «Труд» зобов'язується повернути кредит до 31.10.2022 (останній день строку кредиту) у відповідності до наступного графіку: з 19 травня 2021 року по 31 серпня 2022 року включно - 10 000 000,00 грн; з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року включно - 6 666 666,67 грн; з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року включно - 3 333 333,33 грн. Погашення здійснюється не пізніше дати закінчення поточного періоду дії розміру ліміту кредитування. Сума погашення визначається як різниця між фактичною сумою основної заборгованості на дату закінчення поточного періоду дії розміру ліміту кредитування та лімітом кредитування на наступний період.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2/поручитель) 19.05.2021 укладено договір поруки № 12/Д2-2-КБ/233 (надалі - договір поруки).
У розділі «Визначення термінів» сторонами погоджено, що позичальником (боржником) є Фермерське господарство «Труд», а основний договір - генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/Д2-2-КБ/174 від 19.05.2021, який укладений між позичальником і кредитором, разом з умовами проведення кредитних операцій та договорами до генерального договору, якими ініціюється здійснення кредитних операцій у межах генерального договору, а також всіма змінами, додатками та додатковими угодами/договорами до них, що внесені та будуть внесені у майбутньому.
Згідно п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені Основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
За умовами п.1.3 договору поруки без додаткового отримання попередньої згоди поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення поручителя та без укладання додаткових угод до договору), підписанням цього договору поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до Основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед кредитором, в тому числі внаслідок: збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов'язань (наприклад, збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь-якого з забезпечених зобов'язань; доповнення Основного договору новими зобов'язаннями позичальника щодо сплати будь-яких платежів на користь кредитора; зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за кредитними операціями; доповнення Основного договору будь-якими зобов'язаннями позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення забезпечених зобов'язань.
За приписами п. 2.1. договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель - зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями
Поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов'язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань позичальника перед кредитором за Основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань (п. 2.2. договору поруки).
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору поруки встановлено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов'язанням становить 5 (п'ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов'язання.
Пунктом 6.4. договору поруки передбачено, що повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправлення.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору банком надано ФГ «Труд» кредит на загальну суму 9638437,76 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Факт отримання позичальником кредитних коштів в сумі 9638437,76 грн. підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме платіжними інструкціями № 010/Д2-2-КБ/175: від 24.05.2021 на суму 1243351,76 грн, від 27.05.2021 на суму 72499,43 грн, від 01.06.2021 на суму 122187,56 грн, від 01.06.2021 на суму 132500,00 грн, від 02.06.2021 на суму 896366,82 грн, від 02.06.2021 на суму 1727358,66 грн, від 04.06.2021 на суму 63505,72 грн, від 07.06.2021 на суму 31406,70 грн, від 09.06.2021 на суму 188783,52 грн, від 10.06.2021 на суму 599200,00 грн, від 10.06.2021 на суму 250786,87 грн, від 11.06.2021 на суму 75792,00 грн, від 14.06.2021 на суму 222753,82 грн, від 14.06.2021 на суму 224998,08 грн, від 16.06.2021 на суму 2098655,52 грн, від 16.06.2021 на суму 310093,20 грн, від 16.06.2021 на суму 49650,91 грн, від 18.06.2021 на суму 202719,74 грн, від 22.06.2021 на суму 62657,81 грн, від 24.06.2021 на суму 23403,66 грн, від 29.06.2021 на суму 129339,00 грн, від 29.06.2021 на суму 910426,98 грн, а також випискою по особовому рахунку позичальника.
20.02.2024 позивач засобами електронного зв'язку звернувся до відповідачів з листами № 188/2/179 та № 188/2/180, якими просив надати інформацію про наміри, терміни, варіанти, шляхи та джерела погашення заборгованості, зокрема, за кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021.
Керуючись п.6.4. договору поруки, 14.05.2025 позивачем на електронну адресу відповідача-2 була направлена вимога за вих.№188/2/399 про погашення заборгованості за кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/175 від 19 травня 2021 року, згідно з якою позивач вимагав виконати порушені зобов'язання та погасити заборгованість в розмірі 9894471,63 грн протягом 10 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги у відповідності до умов договору поруки. Вимога була залишена без відповіді та задоволення.
Згідно із виконаним АТ «Райффайзен Банк» розрахунком заборгованості станом на 18.11.2024 за ФГ «Труд» обліковується заборгованість, з яких 9638437,76 грн заборгованості за кредитом та 256033,87 грн заборгованості за відсотками станом на 31.10.2022.
Враховуючи невиконання відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому просить суд стягнути з відповідачів на свою користь 9894471,63 грн, з яких: 9638437,76 грн - заборгованість за тілом кредиту; 256033,87 грн - заборгованість за відсотками.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Згідно з частиною 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно з п.30.1. ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання кредитного договору № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021, укладеного в рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/Д2-2-КБ/174 від 19.05.2021 в рамках програми «Доступні кредити 5-7-9%», предметом якого є права та обов'язки сторін щодо надання кредиту, його повернення, сплати процентів за користування кредитом, які мають здійснюватися відповідно до домовленостей сторін цього договору.
Укладений між банком та відповідачем-1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (чинного станом на дату укладення договору) та ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником у визначений у кредитному договорі строк з відповідною платою за його користування.
Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Відповідач-1 заперечень щодо викладених у договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статті 526 ЦК України, статей 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України), а в силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
При цьому, як встановлено судом, задля забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором разом із відповідним кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 19.05.2021 укладено договір поруки № 12/Д2-2-КБ/233, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором солідарно у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Так, відповідачі заперечень щодо викладених у договорах умов не висловлювали, питання про зміну умов договорів не порушували. Сторони погодили умови договорів та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означених договорів, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договорами кореспондуючих прав і обов'язків сторін. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Отже, предметом спору у даній справі є заборгованість за кредитним договором, а предметом позову - її стягнення.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору банком перераховано на поточний рахунок відповідача-1 - кредитні кошти у розмірі 9638437,76 грн із відповідним призначенням платежу, що відображено у доданих до позову платіжних інструкціях та банківських виписках по особовому рахунку ФГ «Труд».
З урахуванням вимог ст.41 Закону України «Про Національний банк України», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій. Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Таким чином, суд констатує, що банком належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021 та надано відповідачу-1 кредитні кошти.
Із змісту статті 530 ЦК України слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним, що є порушенням умов договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 порушено взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту у погоджений між сторонам строк згідно наведеного графіку, що мало наслідком виникнення кредитної заборгованості перед банком. Факт наявності заборгованості за кредитом в розмірі 9638437,76 грн, також підтверджено випискою по особовому рахунку ФГ «Труд» та розрахунком заборгованості, станом на 18.11.2024.
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом підтвердження користування кредитом та заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором.
Дослідивши пояснення та розрахунок позивача, суд зазначає, що заборгованість за кредитом, отриманим згідно з кредитним договором, це сукупність усіх коштів, які позичальник повинен заплатити банку протягом періоду кредитування, а саме тіло кредиту, відсотки за користування кредитом та інші нарахування передбачені відповідним договором та чинним законодавством.
Суд встановив, що, згідно п. 1.5. кредитного договору останній день строку дії ліміту кредитної операції, тобто кінцевий термін погашення кредиту - 31.10.2022.
Відповідач-1 наявності заборгованості зі сплати кредитних коштів у строк та в сумі визначеній договором не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
При цьому, у даному разі матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_1 також не виконано зобов'язань за договором поруки № 12/Д2-2-КБ/233 від 19.05.2021, що суперечить приписам статті 546, 553, 554 ЦК України, умовам договору поруки, а тому відповідач-2 визначається судом таким, що має нести солідарну відповідальність з ФГ «Труд» за неналежне виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки №12/Д2-2-КБ/233 від 19.05.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
При цьому, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Суд також зауважує, що до позовної заяви позивачем подані належні докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у цій справі, зокрема виникнення між сторонами кредитних правовідносин, видачі кредитних коштів, наявність солідарного обов'язку та повернення кредитних коштів.
Отже, у відповідності до приписів ст.530 ЦК України та умов п.1.5 кредитного договору у ФГ «Труд» виник обов'язок погасити існуючу заборгованість у строк до 31.10.2022 (включно), проте позичальник цього не зробив.
На момент розгляду справи ані позичальник, ані поручитель заборгованість перед кредитором не сплатили.
Так само ні відповідач-1, ні відповідач-2 не надали свого контррозрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021, укладеного в рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/Д2-2-КБ/174, заявленої до стягнення.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 9638437,76 грн станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню та задовольняється судом.
При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне врахувати, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
Відповідно ж до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:
- припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);
- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);
- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);
- у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).
Як встановлено судом, 31.10.2022 - фактично остання дата терміну дії кредитного договору, тобто є останнім днем строку, впродовж якого наявні правові підстави для нарахування передбачених кредитним договором процентів за користування кредитом.
Як зазначалось, згідно із виконаним АТ «Райффайзен Банк» розрахунком заборгованості за ФГ «Труд» обліковується, зокрема, 256033,87 грн заборгованості за відсотками станом на 31.10.2022. В свою чергу, як убачається із вказаного розрахунку, самим позивачем визначено, що станом на 31.10.2022 залишок заборгованості відповідача-1 за відсотками складає 242336,73 грн. Розрахунку, з якого суд міг би встановити суму заборгованості за відсотками в розмірі 256033,87 грн, матеріали справи не містять та позивачем до суду не надано.
Відтак, господарський суд спираючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, стосовно того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, встановлений факт того, що 31.10.2022 є останнім днем строку дії кредитного договору, вважає наявним у позивача права нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитними коштами виключно до 31 жовтня 2022 року.
Відтак, господарський суд вважає наявним у АТ «Райффайзен Банк» права на стягнення з відповідачів 242336,73 грн заборгованості за відсотками, розрахованими станом на 31.10.2022, у відповідності до представленого розрахунку заборгованості, виконаного АТ «Райффайзен Банк», в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідачів перед позивачем заборгованості за тілом кредиту та визначеної судом заборгованості за відсотками, враховуючи, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договорів, а також те, що в установленому порядку відповідачі обставини, які повідомлені позивачем, в повному обсязі не спростували, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, проте підлягає частковому задоволенню, з урахуванням встановленої судом обставини відсутності у матеріалах справи підстав для нарахування відсотків після закінчення встановленого кредитним договором строку кредитування.
Разом з тим, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
З врахування викладеного, витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо солідарного стягнення покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Труд» (автодорога Кам'янка-автодорога Т-22-02 1 км, сільрада Кам'янська, Каховський р-н, Херсонська обл., 74830, код ЄДРПОУ 22728618) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Алмазова Генерала, № 4А, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 638 437 (дев'ять мільйонів шістсот тридцять вісім тисяч чотириста тридцять сім) грн 76 коп та заборгованість за відсотками в розмірі 242 336 (двісті сорок дві тисячі триста тридцять шість) грн 73 коп.
3. Стягнути з Фермерського господарства «Труд» (автодорога Кам'янка-автодорога Т-22-02 1 км, сільрада Кам'янська, Каховський р-н, Херсонська обл., 74830, код ЄДРПОУ 22728618) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Алмазова Генерала, № 4А, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) судовий збір в розмірі 59 284 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 64 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Алмазова Генерала, № 4А, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) судовий збір в розмірі 59 284 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 64 коп.
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 24 жовтня 2025 р.
Суддя О.В. Цісельський