23.10.2025 Справа№914/1116/24(914/3250/25)
Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши
заяву:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», м. Львів,
про:забезпечення позову.
У справі за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», м. Львів,
до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Сортонасіннєовоч-Львів», м. Львів,
про:стягнення 7056861,17 грн, з яких: 881168,91 грн - вартість продукції, 5300230,99 грн - неустойка, 728351,77 грн - інфляційні втрати та 147109,50 грн - три відсотки річних.
У межах справи № 914/1116/24
про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» (79035, м. Львів, вул. Липова Алея, буд. 5; ідентифікаційний код 25236666).
Представники сторін не викликались (не повідомлялись).
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
1. В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/1116/24 про банкрутство ТзОВ «Львівморепродукти». Зазначена справа перебуває на стадії розпорядження боргів, підсумкове засідання відкладено на 10.12.2025, розгляд заяви ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» про грошові вимоги до боржника відкладено на 12.11.25.
2. 21 жовтня 2025 року до суду від боржника, як позивача, надійшла позовна заява до ПрАТ «Сортонасіннєовоч-Львів» (відповідач) про стягнення коштів. Ухвалою суду від 23.10.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справ, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті.
3. Також 21.10.2025 позивачем у цій справі подано заяву про забезпечення позову.
4. Частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
АРГУМЕНТИ ЗАЯВНИКА.
5. ТзОВ «Львівморепродукти» обґрунтовує подану заяву таким. Сума позовних вимог є значною, більше 7 млн грн. Позивачу не відомо про наявність у відповідача інших активів, які б могли гарантувати реальне виконання рішення суду. Враховуючи тривалий період невиконання обов'язку з повернення продукції за договором зберігання від 20.01.2016 попри надіслану Вимогу від 24.02.2020, існують обґрунтовані ризики відчуження або приховування майна відповідачем з метою уникнення виконання рішення суду. Також Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Арешт майна є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також ефективною можливістю реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
6. Таким чином, Позивач просить накласти арешт на нерухоме майно ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» (будівлі та споруди заготівельного пункту заг. площею 2244,9 кв. м, за адресою: Львівська обл., Жовківський р-н., с. Малехів, вул. Вокзальна, буд. 4; реєстраціний номер об'єкта нерухомого майна 659738346227, номер об'єкта в РПВН 25519894).
7. Щодо зустрічного забезпечення заявник вказує, що у нього відсутні пропозиції такого і останній залишає вирішення даного питання на розсуд суду.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
8. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
9. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
10. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1227/23).
11. Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
12. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
13. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.
14. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
15. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
16. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.
17. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
18. З матеріалів цієї справи встановлено, що предметом позову є вимоги про стягнення коштів (вартості продукції переданої на зберігання, неустойка, три відсотки річних та інфляційні втрати).
19. У заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача (будівлі та споруди заготівельного пункту заг. площею 2244,9 кв. м, за адресою: Львівська обл., Жовківський р-н., с. Малехів, вул. Вокзальна, буд. 4).
20. У поданій заяві позивачем зазначається, що після пред'явлення вимоги від 24.02.2020 існують ризики відчуження або приховування майна відповідачем з метою уникнення виконання майбутнього рішення суду. Разом з тим, до матеріалів справи не подано жодного доказу, які б могли підтвердити факти чи обставини з яких можна вважати, що відповідач вживає чи має намір вжити заходи щодо відчуження чи приховування переданої продукції.
21. У цьому випадку, суд критично оцінює вищевказані доводи заявника, адже останній звертається до суду із заявою про забезпечення позову, як і з позовом по спливу більше 5 років після пред'явленої вимоги про повернення продукції.
22. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
23. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
24. Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
25. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
26. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
27. У поданій заяві про забезпечення позову заявником не надано жодного доказу на обґрунтування поданої заяви, а вказані доводи щодо можливого відчуження чи приховування продукції є лише потенційними посиланнями на дії, які можуть бути вчинені або й ні.
28. Окрім того, як встановлено з інформаційної довідки з ДРРПНМ, наданої позивачем, нерухоме майно, на яке просить накласти арешт заявник, перебуває у спільній частковій власності Відповідача. Частка останнього на вказане майно складає лише 12/100. Так у випадку задоволення цієї заяви про забезпечення позову будуть порушені права третьої/тіх особи/іб, що є недопустимим у випадку забезпечення позову.
29. Як уже зазначалось, предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, однак заявлені заходи забезпечення позову стосуються накладення арешту на майно, без належного обгрунтування чому саме такий захід забезпечення є ефективним. Інших доказів, які б давали підстави для обґрунтованих доводів щодо необхідності на цьому етапі для задоволення поданої заяви суду не подано і з матеріалів справи не встановлено.
30. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
31. У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
32. З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
33. Отже, розглянувши у сукупності доводи заявника, якими останній обґрунтовує підстави для забезпечення позову, перевіривши їх наданими доказами, суд дійшов висновку, що подана заява задоволенню не підлягає з вищевказаних підстав.
34. Також суд зазначає заявнику, що останній не обмежений правом на повторне звернення з відповідною заявою про забезпечення позову з наданням належних, законних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» про забезпечення позову (вх. № 4447/25 від 21.10.2025) відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Ухвала розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Трускавецький В.П.