"14" жовтня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/2680/25
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майнінг Сервіс" (03142, місто Київ, пр. Палладіна Академіка, будинок 22, офіс 208, код ЄДРПОУ 39267616)
до Малого приватного підприємства "Енергія" (08514, Київська обл., Фастівський р-н, село Дідівщина, вулиця Житомирська, будинок 3, код ЄДРПОУ 20600943)
про стягнення 834728,26 грн,
за участю представників:
позивача: Рудометкіна Марія Олександрівна;
відповідача: Рачинська Кристина Олександрівна;
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Майнінг Сервіс" (далі - Товариство) до Малого приватного підприємства "Енергія" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу спецтехніки від 26.06.2024 №МС-Т-2024-8 (далі - Договір) у розмірі 834728,26 грн, з яких: 244755,14 грн 18% річних, 195756,65 грн інфляційних втрат, 394216,57 пені.
В обґрунтування позовних вимог зазначено неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасного внесення платежів згідно графіку, встановленого специфікацією від 26.06.2024 №1 до Договору.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 15.09.2025.
Через систему «Електронний суд» 12.09.2025 та 18.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача визнає факт несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, однак вважає розрахунок позивача необґрунтованим та арифметично помилковим, оскільки неправильно визначені періоди прострочення і суми боргу. Посилаючись на норми ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та практику Верховного Суду, Відповідач зазначає, що заявлений до стягнення розмір санкцій є явно неспівмірним наслідкам порушення зобов'язання, становить близько 73% від суми боргу, має каральний, а не компенсаторний характер, та створює надмірний фінансовий тягар. Крім того, підприємство є критично важливим для енергетичної галузі України, здійснює діяльність в умовах воєнного стану, що унеможливило своєчасне виконання зобов'язань з незалежних причин. Відтак, Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні на 29.09.2025
Через систему «Електронний суд» 21.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що доводи Підприємства про неможливість належного виконання зобов'язань за Договором через дію воєнного стану є безпідставними та не підтверджені жодними доказами. Відповідач, укладаючи договір у період триваючої збройної агресії російської федерації, усвідомлював усі ризики господарської діяльності та добровільно прийняв на себе зобов'язання з чітко визначеними строками та умовами оплати. Посилання на загальні наслідки війни, мобілізацію, перебої в енергопостачанні чи затримки у фінансуванні не доводять існування прямого причинно-наслідкового зв'язку між цими обставинами та невиконанням конкретного грошового зобов'язання за договором. Крім того, аргументи Відповідача щодо його статусу критично важливого підприємства, участі в інвестиційних програмах, сумлінної сплати податків та заробітної плати не мають правового значення у цьому спорі, оскільки не звільняють його від виконання договірних обов'язків перед Позивачем. Товариство наголошує, що воно в умовах воєнного стану належно виконало всі свої зобов'язання за Договором, тоді як Підприємство тривалий час ухиляється від повної та своєчасної оплати, чим порушує принципи добросовісності та справедливості у господарських правовідносинах. Враховуючи викладене, позивач просить суд приєднати дану відповідь до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Через систему «Електронний суд» 28.09.2025 від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), у який представник відповідача зазначив, що аргументи позивача, наведені у відповіді на відзив, є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та не спростовують позицію відповідача. Відповідач зазначає, що воєнний стан об'єктивно вплинув на виконання договірних зобов'язань, а тому застосування штрафних санкцій у заявленому розмірі є непропорційним та несправедливим. Також наголошується на неправильності арифметичних розрахунків позивача, зокрема щодо визначення періодів прострочення та сум заборгованості, що призвело до подвійного нарахування штрафів. Відповідач посилається на судову практику Верховного Суду, яка підкреслює необхідність дотримання принципів добросовісності, розумності та справедливості, і вважає, що вимоги позивача суперечать цим засадам. У зв'язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2025 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.10.2025.
Через систему «Електронний суд» 13.10.2025 від Підприємства надійшли додаткові пояснення, у яких представник відповідача зазначає, що не погоджується з позовними вимогами позивача щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 834728 грн, вказуючи на неправильність розрахунків, здійснених на невірній базі нарахування. На думку відповідача, позивач безпідставно визначив період прострочення та розмір заборгованості, що призвело до подвійного нарахування штрафів. Крім того, відповідач стверджує, що інфляційні втрати у даному випадку не підлягають стягненню, оскільки грошові зобов'язання визначені у гривнях із прив'язкою до еквіваленту в іноземній валюті, що відновлює втрати від знецінення національної валюти. Посилаючись на усталену практику Верховного Суду, відповідач вважає розрахунки позивача необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 14.10.2025 представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.
У судовому засіданні 14.10.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція позивача.
Між Товариством (Продавець) та Підприємством (Покупець) був укладений Договір, відповідно до умов якого:
- на умовах вказаного Договору Продавець зобов'язується передати Товар, визначений у Специфікації до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, на умовах та в порядку, визначених цим Договором. Право власності на Товар, визначений в кожній Специфікації, переходить до Покупця виключно після здійснення Покупцем повної оплати вартості Товару на рахунок Продавця (п. 2.1, 2.2 Договору);
- факт передачі Товару Покупцю підтверджується Актом огляду та приймання Товару за якістю та комплектацією, підписаним Сторонами (п. 3.3 Договору);
- ціна товару за цим Договором визначається Специфікацією, що є додатком до Договору та його невід'ємною частиною. Ціна товару може змінюватися залежно від коливання вартості долару США (курсової різниці) у гривневому еквіваленті на день сплати чергового щомісячного платежу (4.1 Договору)
- сторони погодили, що у зв'язку з тим, що Товар має іноземне походження і його остаточна вартість в національній валюті України залежить від курсових коливань гривні, сума Договору складається із сум Специфікацій з обов'язковою прив'язкою до долара США у гривневому еквіваленті за МКМР-1 на дату їх підписання. При цьому Сторони погодили, що гривневий еквівалент суми договору може змінюватись з урахуванням особливостей, зазначених у цьому розділі Договору (п. 4.2 Договору);
- ціна Товару визначається у відповідній Специфікації з обов'язковою прив'язкою до долару США у гривневому еквіваленті за МКМР-1 на дату підписання Специфікації. Сторони погодили, що належними і допустимим доказом МКМР-1 на певну дату слугуватимуть дані з сайту http:www.udinform.com у розділі «Календар» (на день, що передує дню підписання Специфікації), підрозділ «Міжбанківський ринок», значення максимального середнього курсу продажу долару США (п. 4.3 Договору);
- Покупець зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання Специфікації сплатити на користь Продавця попередню оплату у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків від ціни Товару. Подальший розрахунок здійснюється Покупцем шляхом щомісячних платежів з урахуванням особливостей, передбачених умовами в Специфікаціях (п. 4.4. Договору);
- Сторони дійшли згоди та визначили істотною умовою Договору, що на день сплати авансового чи чергового платежу Покупець зобов'язується переказати на рахунок Продавця гривневий еквівалент розміру будь-якого платежу за МКМР-2 на день сплати, незважаючи на розмір курсової різниці порівняно з днем підписання Специфікації (п. 4.5 Договору);
- порядок розрахунків встановлюється Сторонами у відповідній Специфікації і не може бути змінений інакше, як шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору (п. 4.7 Договору);
- у разі прострочення Покупцем оплати щомісячного платежу у строки, визначені Специфікацією до Договору, на вказану суму прострочення відповідно до ст. 694 ЦК України нараховується 18 (вісімнадцять) % річних. У випадку прострочення Покупцем сплати будь-яких платежів за цим Договором, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення. Сплата пені не позбавляє Сторін права застосувати наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України (щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційного збільшення боргу) (п. 5.2, 5.3 Договору);
- Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині оплати Покупцем за Товар - до повної оплати, в т.ч. - сплати курсової різниці. Якщо жодна із Сторін в термін, не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до кінця строку дії Договору не заявить про розірвання Договору, він вважається пролонгованим на кожні наступні 12 (дванадцять) місяців (п. 6.1 Договору).
- невід'ємними додатками до цього Договору є Специфікація, додаткові угоди, укладені Сторонами протягом дії цього Договору у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені печатками Сторін (п. 10.1 Договору).
Відповідно до п. 2 Специфікації №1 до Договору загальна вартість Договору становить 2294259 грн, що в еквіваленті становить 56370 доларів США за МКМР-1, та становить: 1 USD = 40,70 грн.
Пунктом 11. 3 Специфікації №1 до Договору встановлено, що у разі сплати ціни Товару частинами Покупець зобов'язується оплачувати платежі згідно наступного графіку з урахуванням особливостей, передбачених розділом 4 цього Договору:
- підстава: Попередня оплата (Перший платіж) згідно п. 4.4. Договору Гранична дата сплати: 03.07.2024 Розмір: 1147129,50 грн з ПДВ (еквівалент 28185,00 дол. США за курсом міжбанку на дату оплати) Частка: 50% ціни Товару за MKMP-1;
- підстава: Щомісячний платіж (Другий платіж) Гранична дата сплати: 03.08.2024 Розмір: 286782,37 грн з ПДВ (еквівалент 7046,25 дол. США за курсом міжбанку на дату оплати) Частка: 12,5% ціни Товару за MKMP-1;
- підстава: Щомісячний платіж (Третій платіж) Гранична дата сплати: 03.09.2024 Розмір: 286782,37 грн з ПДВ (еквівалент 7046,25 дол. США за курсом міжбанку на дату оплати) Частка: 12,5% ціни Товару за MKMP-1-1;
- підстава: Щомісячний платіж (Четвертий платіж) Гранична дата сплати: 03.10.2024 Розмір: 286 782,38 грн з ПДВ (еквівалент 7046,25 дол. США за курсом міжбанку на дату оплати) Частка: 12,5% ціни Товару за MKMP-1;
- підстава: Щомісячний платіж (П'ятий платіж) Гранична дата сплати: 03.11.2024 Розмір: 286 782,38 грн з ПДВ (еквівалент 7046,25 дол. США за курсом міжбанку на дату оплати) Частка: 12,5% ціни Товару за MKMP-1.
16.07.2025 між сторонами Договору був підписаний акт огляду та приймання за якістю та комплектністю до Договору, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв Товар до Специфікації №1 до Договору, а саме: міні екскаватор гусеничний Sunward SWE35UF з гідро молотом Eddie53, серійний номер SWE35UF03179, новий, рік випуску 2023.
28 червня 2024 року Підприємством було здійснено на користь Товариства попередню оплату у розмірі 1147129,50 грн (перший платіж), що підтверджується платіжною інструкцією № 323 від 28.06.2024.
06 вересня 2024 року Підприємством було сплачено на користь Товариства 286782,37 грн - щомісячний платіж (Другий платіж) за серпень 2024 року (відповідно до призначення платежу), що підтверджується платіжною інструкцією № 769 від 06.09.2024.
23 липня 2025 року Підприємством було сплачено на користь Товариства 860347,13 грн - остаточний платіж (3-5 платіж) за Договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 1274 від 23.07.2025.
Позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату платежів із порушенням установлених строків, а саме: - щомісячний платіж № 2 на суму 286782,37 грн повинен був бути сплачений до 03.08.2024, проте був сплачений лише 06.09.2024; - щомісячний платіж № 3 на суму 286782,37 грн мав бути сплачений до 03.09.2024; - щомісячний платіж № 4 на суму 286782,38 грн - до 03.10.2024; - щомісячний платіж № 5 на суму 286782,38 грн - до 03.11.2024; проте всі вищевказані платежі (№ 3- 5) були сплачені лише 23.07.2025.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасного внесення платежів згідно з графіком, установленим Специфікацією від 26.06.2024 № 1 до Договору, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з Підприємства на користь Товариства: 244755,14 грн - 18 % річних; 195756,65 грн - інфляційних втрат; 394 216,57 грн - пені.
Висновки господарського суду.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 193 Цивільного кодексу України).
Зі змісту ч. 1 ст. 626 ЦК України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або іншими актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Стаття 693 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань - товар за Договором був переданий відповідачу за актом від 16.07.2024 відповідно до умов Специфікації № 1 до Договору.
Відповідач, у свою чергу, зобов'язувався здійснити оплату вартості товару згідно з графіком платежів, а саме - повністю розрахуватися до 03.11.2024.
Однак відповідач порушив строки здійснення розрахунків та сплатив грошові кошти з істотним простроченням: частину платежів було внесено лише 06.09.2024, а остаточний розрахунок здійснено 23.07.2025.
Відповідач визнає факт несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, однак вважає розрахунок позивача необґрунтованим та арифметично помилковим, оскільки неправильно визначені періоди прострочення і суми боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами пункту 5.2 Договору прямо передбачено, що у разі прострочення Покупцем оплати щомісячного платежу у строки, визначені Специфікацією до Договору, на вказану суму прострочення відповідно до ст. 694 ЦК України нараховується 18 (вісімнадцять) % річних.
Відповідно до ч.5 ст. 695 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, сторони передбачили інший розмір процентів річних, ніж встановлений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (яка визначає 3% річних). Таким чином, при наявності відповідної договірної умови застосуванню підлягає саме договірний розмір - 18% річних, а не розмір, передбачений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 5.3 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення Покупцем сплати будь-яких платежів за цим Договором, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення. Сплата пені не позбавляє Сторін права застосувати наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України (щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційного збільшення боргу)
Суд, проаналізувавши норми законодавства, умови Договору, а також перевіривши заявлені позивачем розрахунки 18% річних у розмірі 244755,14 грн та пені у розмірі 394216,57 грн встановив наступне.
Як вже зазначалося, відповідач порушив строки здійснення щомісячних платежів за Договором: - щомісячний платіж № 2 у сумі 286872,37 грн мав бути сплачений до 03.08.2024, фактично сплачено лише 06.09.2024; - щомісячний платіж № 3 у сумі 286872,37 грн мав бути сплачений до 03.09.2024; - щомісячний платіж № 4 у сумі 286872,38 грн мав бути сплачений до 03.10.2024; - щомісячний платіж № 5 у сумі 286872,38 грн мав бути сплачений до 03.11.2024; фактичне виконання платежів № 3- 5 відбулося лише 23.07.2025.
Щодо періоду нарахування пені суд акцентує увагу позивача на тому, що норма статті 232 ГК містить чітке визначення моменту від якого відраховується можливий для нарахування шестимісячний строк - від дня, коли таке зобов'язання мало б бути виконане. При цьому формулювання пункту 5.3 договору не може трактуватися, як виключення наведених у частині 6 статті 232 ГК України граничних строків нарахування пені, оскільки конкретних погоджень цього не наводиться, як і відсутнє посилання на вказану статтю, що нівелює можливість не брати її до уваги та не застосовувати до спірних правовідносин.
З цих підстав суд звертає увагу позивача на правову позицію викладену в пункті 7.15 постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі № 910/17317/17 де вказано, що вказівка на те, що пеня нараховується за кожний день прострочення, не є встановленням іншого строку, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України.
Тож суд здійснив власний розрахунок пені у шестимісячний строк за кожним окремим фактом прострочення.
Враховуючи наведене, початок нарахування 18 % річних та пені за кожним із щомісячних платежів встановлено таким чином:
- за платіж № 2 на суму 286872,37 грн - з 04.08.2024 по 05.09.2024 (33 дні), що становить 4654,34 грн 18 % річних та 6722,93 грн пені;
- за платіж № 3 на суму 286872,37 грн - з 04.09.2024 по 22.07.2025 (322 дні), що становить 45493,49 грн 18 % річних та 38385,58 грн пені (6 місяців);
- за платіж № 4 на суму 286872,38 грн - з 04.10.2024 по 22.07.2025 (292 дні), що становить 41262,27 грн 18 % річних та 39793,02 грн пені (6 місяців);
- за платіж № 5 на суму 286872,38 грн - з 04.11.2024 по 22.07.2025 (261 день), що становить 36890,02 грн 18 % річних та 40784,60 грн пені (6 місяців).
Загальний розмір нарахованих 18% річних становить 128300,12 грн, пені - 125686,13 грн.
Враховуючи це, у частині 18% річних у сумі 116455,02 грн (244755,14 - 128300,12) та пені у сумі 268530,44 грн (394216,57 - 125686,13) позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що розрахунки позивача виконані з арифметичними помилками, при цьому не враховано шестимісячний строк нарахування пені та неправильно визначено кінцевий термін нарахування 18% річних і пені. Внаслідок цього заявлені суми є завищеними та не відповідають умовам Договору та Законодавству.
Щодо стягнення інфляційних втрат суд зазначає таке.
Суд зазначає, що сторони у Договорі визначили, що ціна товару визначається в Специфікації у гривневому еквіваленті долара США за офіційним міжбанківським курсом, і ця ціна може змінюватися через коливання курсу долара на день оплати. Товар має іноземне походження, тому остаточна гривнева вартість може змінюватися через коливання курсу. Отже остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної на день оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 та 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Отже установлена у Договорі та Специфікації №1 до Договору ціна Товару є орієнтовною, у разі зміни курсу долара США до гривні на день наступного платежу ціна Товару підлягає перерахунку. Тобто остаточна ціна товару формується на день здійснення платежу.
Отже умови укладеного між сторонами у справі договору поставки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 ЦК України.
Віжповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то частина друга статті 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті -гривні.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17. Такий висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того, цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16, від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц, від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц, від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 16.03.2021 у справі № 905/392/20.
Отже, норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Водночас індексація не застосовується, а передбаченні частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати не нараховуються у разі прострочення зобов'язання, визначеного в іноземній валюті.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20.
Судом встановлено та підтверджено сторонами у судовому засіданні, що відповідачем було повністю сплачено позивачу нараховані останнім суми курсової різниці по факту здійснених відповідачем платежів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 195756,65 грн інфляційних втрат.
Щодо посилання відповідача у відзиві на позову заяву на вплив воєнного стану, критичний статус підприємства, сумлінність у сплаті податків та участь у інвестиційних програмах не обґрунтовують невиконання ним зобов'язань за Договором. Суд вважає, що відповідач, укладаючи Договір під час дії правового режиму воєнного стану, добровільно погодився з його умовами та мав можливість оцінити ризики, пов'язані з виконанням зобов'язань. При цьому відповідач не надав доказів прямого причинно-наслідкового зв'язку між зазначеними обставинами та простроченням сплати грошових коштів. Посилання на непомірний фінансовий тиск у зв'язку зі стягненням штрафних санкцій не спростовує встановлених договором умов та не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, доводи відповідача відхиляються.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 125686,13 грн пені та 128300,12 грн 18% річних.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 3809,79 гривень.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Малого приватного підприємства "Енергія" (08514, Київська обл., Фастівський р-н, село Дідівщина, вулиця Житомирська, будинок 3, код ЄДРПОУ 20600943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майнінг Сервіс" (03142, місто Київ, пр. Палладіна Академіка, будинок 22, офіс 208, код ЄДРПОУ 39267616) 125686,13 грн пені, 128300,12 грн 18% річних та 3809,79 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз